Психология и социология. 12. Социальная психология.

Галицька О.А.

Запорізький національний університет

Психологічний аналіз процеса становлення майбутнього спеціаліста

В умовах прискорення змін оточуючого світу у всіх його сферах підвищується рівень вимого до особистості, її гармонійного розвитку, яке передбачає адаптацію до складних умов життя, що швидко змінюються, здатність до пізнання та прийняття всього різноманіття оточуючого соціального і культурного світу, успішну особистісну та професійну самореалізацію. Особливого значення надається якості підготовки молодих спеціалістів, яким надлежить вирішувати професійні завдання, оскільки тільки розвинута зріла особистість здатна забезпечити розвиток та процвітання суспільства.

Для теоретичного аналіза психологічних проблем професійного розвитку особистості значний інтерес викликають праці О.О. Бодальова, Є.А. Клімова, Н.В. Копилової, Л.К. Маркової, Л.М. Мітіної і т.д.

Так, Н.В.Копилова визначає професійне становлення особистості як складний багаторівневий і багатьма факторами обумовлений процес формування професійної спрямованності, компетентності, соціально значимих і професійно важливих якостей, їх інтеграцію, готовність до постійного професійного зростання, пошуку оптимальних прийомів якісного і творчого виконання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей людини [2, 164].

Виходячи з цього, професійний розвиток є невідокремленим від особистісного – в основі й того, й іншого лежить принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості перетворювати власну життєдіяльність в предмет практичного перетворення, який призводить до вищої форми життєдіяльності особистості – творчої самореалізації.

Усвідомлення людиною своїх потенційних можливостей, перспективи особистісного і професійного зростання спонукає її до постійного експерементування, під яким розуміється пошук, творчість, можливість вибору [5, 19]. Так, наприклад, розвиток особистості визначає вибір професії та підготовку до неї, і разом з тим саме цей вибір і розвиток тієї чи іншої професійної діяльності визначають стратегію розвитку особистості.

Що стосується стадій, фаз, етапів професійного становлення, то існують різні уявлення щодо періодізації розвитку людини як суб'єкта праці (Л.К.Маркова, Б.Лівехуд, Г.Шихі, Е.Еріксон).

Є.А.Клімов серед основних варіантів і фаз розвитку професіонала виділяє такі:

· Фаза оптанта, оптації – стадія підготовки до життя, праці, свідомого і відповідального планування і вибору професійного шляху;

· Фаза адепта – процес освоєння професії;

· Фаза адаптації – входження в професію після завершення професійного навчання;

· Фаза інтернала – входження в професію у якості повноцінного колеги;

· Фаза майстерності – виділення працівника на загальному фоні;

· Фаза авторитета – працівник стає «найкращим серед майстрів»;

· Фаза наставництва – найвищий рівень праці спеціаліста [1, 418].

В свою чергу, А.К.Маркова пропонує конкретні етапи освоєння професії:

1) адаптація людини до професії;

2) самоактуалізація людини в професії;

3) гармонізація людини з професією;

4) перетворення, збагачення людиною своєї професії;

5) етап вільного оволодіння декількома професіями;

6) етап творчого самовизначення себе як особистості [3, 103].

У зарубіжній психології добре відома перідізація Д.С'юпера, який виділяє наступні етапи:

· етап дослідження своїх сил і прагнень;

· пробний етап (людина випробовує себе у якості спеціаліста);

· етап утвердження себе як надійного спеціаліста;

· етап підтримки, збереження досягнутих позицій;

· етап зменшення професійної і соціальної активності [4].

Отже, якщо звернутися до різних авторів, які розглядають періодізації професійного розвитку, то багато з них виділяють наступний важливий критерій переходу до кожної наступної стадії професійного розвитку – зміна ціннісного відношення до самого себе як до представника професії і члена суспільства в цілому.

Вже в процесі професійного навчання починає формуватися образ «Я» як суб'єкта власне професійної діяльності. В результаті людина повина розглядати себе як діяльного суб'єкта, активно змінюючого світ своєю професійною працею, в цьому світі вона повина знайти спосіб реалізації своєї потреби у самоствердженні. Як підкреслюють Т.В.Кудрявцев і В.Ю.Шегурова, саме рівень розвитку світогляду, ступінь сформованості системи поглядів на світ, суспільство, самого себе, глибина переконань визначають вибір людиною місця в житті, відношення до праці і самого себе як до суб'єкта професійної діяльності [4].

Література

1. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону: изд-во «Феникс», 1996. – 512с.

2. Копылова Н.В. К вопросу о становлении личностно-профессиональных качеств будущего специалиста // Мир психологии, 2005. - №1. – С. 162-170.

3. Маркова А.К. Психология профессионализма. – М.: Международн. гуманитарный фонд «Знание», 1996. – 436с.

4. Профориентация / Под ред. Е.Ю. Пряжниковой, Н.С. Пряжникова. – М.: Академия, 2005. – 496с.

5. Сарсенбаева Б.И. Психология личностного и профессионального самосовершенствования будущих педагогов: Монография. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2005. – 176с.