Секция: Психология и социология

Подсекция: Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Чаплигін В. П.,

Національний університет державної податкової служби України, Київ

Терещенко О. В.,

Національний педагогічний університет ім.. М. П. Драгоманова, Київ

МОТИВАЦІЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПОЛОЖЕНЬ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Мотивація фізкультурно-оздоровчої діяльності пов’язана з особистісно-мотиваційним втіленням індивідами своїх соціальних, психологічних, фізичних можливостей. Мотивація людини являє собою комплекс спонукань: потреб, мотивів, ідеалів, цілей, ціннісних орієнтацій. Всі ці подразники взаємопов’язані між собою та організовані в систему, що і визначає цілісну поведінку людини, надає їй спрямованості. Мотивація виконує декілька функцій: спонукає поведінку людини, спрямовує її, надає їй особистісного змісту та значимості.

Психолого-педагогічні дослідження різних соціально-демографічних груп виявляють суттєві відмінності в структурі мотивів оздоровчої діяльності та вибору виду рухової активності. Вивчення структури мотивів та інтересів студентів до занять фізичною культурою і спортом та факторів, що сприяють підвищенню інтенсивності мотивації до активної діяльності щодо зміцнення здоров’я свідчать, що формування мотивації знаходиться під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Розбіжність людей за статтю - самоочевидний факт диференціації людської популяції. Проте, при всій наочності морфологічних розбіжностей між статтю, психофізіологічні дослідження дають недостатньо даних, що конкретизують подібні розходження. Соціальні ж дослідження найчастіше взагалі призводять до висновку, що поведінкові особливості статі більше детерміновані специфічними для даної статі у даному суспільстві соціальними ролями, ніж біологічними розходженнями статі. Саме звідси виникло поняття гендера - соціальної статі, що формується в процесі соціалізації й проявляється в полоспецифичній рольовій соціальній поведінці, на відміну від біологічної статі, детермінованої хромосомним набором індивіда.

Виявлення гендерних особливостей при дослідженні здоров'я не тільки правомірно, але й необхідно, тому що воно підкреслює насамперед соціокультурну, а не біологічну обумовленість розходжень між чоловіками й жінками.

При цьому не можна повністю виключати зв'язок сформованого в суспільстві розподілу соціальних ролей з біологічною схильністю до виконання певних соціальних функцій, детермінованих біологічною статтю.

Вплив когнітивних факторів на стан здоров’я досліджуються перш за все у зв’язку зі ставленням до власного здоров’я. До когнітивних факторів належать уявлення про здоров’я, життєві установки, життєві цілі, цінності. Базові поняття в групі когнітивних факторів – здоров’я, здоровий спосіб життя, здорова поведінка.

З викладеного слід зазначити важливу роль виховання відносно здоров’я як одної із головних людських цінностей.

Фізкультурно-оздоровча діяльність ставить проблему забезпечення внутрішньої єдності цінності здоров’я людини з морально-духовними цінностями, прийнятими в суспільстві, і на цій основі – гармонійного розвитку особистості.

У вітчизняній психології сутність мотивації розглядалась у межах «діяльності підходу».

Генезис, структуру і функції ціннісної системи людини можна правильно зрозуміти за умови утвердження активного ставлення людини до реальної дійсності. Тому нормальним станом людини є не стан покою, а стан активної діяльності, в тому числі й фізкультурно-оздоровчої, не стан пасивного задоволення, а стан активного прагнення. Мотиваційного напруження.

«Свідомість, - вважав С. Л. Рубін штейн, - це не тільки відображення, а й ставлення людини до сприйнятого».

Спробою поєднати існуючі підходи до визначення природи мотивації людини є теорія мотивації А. Маслоу. В основі даної теорії покладене уявлення про «ієрархію потреб», які протягом життя людини так чи інакше зумовлюють її поведінку. Дана ієрархія поєднує найелементарніші потреби та найвитонченіші спонуки діяння людини. Згідно з даною теорією, будь-яка істота прагне свого розквіту, діючи у найбільшій відповідності своїм можливостям та намаганням. Як підкреслює Маслоу, кожна нова потреба виникає, стає можливою тільки при задоволення потреб нижчого порядку. Найвища потреба ж потреба – в самореалізації – постає як актуальний збудник та спонука дій і поведінки людини тільки за умови повного задоволення тих потреб, що передують їй. При цьому здатність до самореалізації розглядається автором як природна, що завжди властива людській істоті, а можливість задовольнити дану потребу має саме «благополучна», «розвинута» особистість.

Таким чином, фізичний та психічний розвиток особистості завжди проходить у діяльності. Процес пізнання особистості, розкриття його можливостей може бути продуктивно здійснений за умови його вивчення у фізкультурно-оздоровчій та спортивній діяльності.

Соціально-педагогічна ефективність спорту та фізкультурно-оздоровчої діяльності знаходить своє відображення у критеріях здоров’я та гармонійного розвитку особистості.

Література

1. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. Москва, 1980.

2. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. Москва, 1983.
Т. 3.

3. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва, 1975.

4. Мерлин В. С. Лекции по психологии мотивов человека. Пермь, 1972.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Москва, 1940.

6. Суходольский Г. В. Основы психологической теории деятельности. Ленинград, 1988.

7. Маслоу А. Психология бытия. Москва, 1997.