Біологічні науки / 8.Фізіологія людини і тварин

Григорова Н.В.

Запорізький національний університет

Вплив солей цинку, магнію та міді на глікемію, стан

інсулінпродукуючих клітин у мишей і щурів

Цинк, магній та мідь беруть участь у вуглеводному обміні [1]. У зв’язку з цим представляють значний інтерес дослідження стану інсулінпродукуючих клітин при введенні тваринам солей вказаних металів.

У дослідах були використані миші та щури, яким уводили в шлунок через зонд розчини сульфату цинку, магнію та міді. Кров на дослідження отримували з хвоста. Тварин забивали через 12 год після введення розчинів. Шматочки підшлункової залози фіксували в холодному ацетоні (протягом 12 год) і рідині Буена (впродовж 24 год).

Шматочки, фіксовані в ацетоні, доводили до парафіну через ксилоли. У випадку з фіксацією в рідині Буена шматочки попередньо витримували в спиртах зростаючої міцності, потім проводили через ксилоли та парафіни.

Для цитохімічного визначення цинку парафінові зрізи залози, фіксованої в ацетоні, витримували в ксилолах, спиртах, обробляли ацетоновим розчином 8 - (п - толуолсульфоніламіно) - хіноліну (8 - ТСХ), промивали дистильованою водою, замикали в гліцерин і розглядали під люмінесцентним мікроскопом (світлофільтри ФС–1, ЖС-18). На препаратах у цитоплазмі острівцевих клітин В виявляли зернистість, яка люмінесціювали жовто-зеленим світлом. Інтенсивність цитохімічної реакції – показник вмісту цинку в клітинах.

Для цитохімічного визначення інсуліну парафінові зрізи залози, фіксованої в рідині Буена, проводили через ксилоли, спирти знижувальної концентрації, дистильовану воду, потім забарвлювали спиртовим розчином альдегідфуксину, промивали солянокислим спиртом, водопровідною водою, замикали в желатин-гліцерин і розглядали під світловим мікроскопом [2]. На препаратах у цитоплазмі острівцевих клітин В виявляли синьо-фіолетову зернистість, кількість якої – показник вмісту інсуліну в клітинах.

Інтенсивність цитохімічних реакцій оцінювали за трибальною системою, запропонованою В.В.Соколовським [3] та Хейхоу Ф. і Квагліно Д. [4]. За один бал приймали слабо позитивну, два бали – помірну, три бали – виражену за інтенсивністю реакцію.

У контрольних (інтактних) мишей концентрація цукру в крові складала 5,9 ± 0,21 ммоль/л. Глікемія була підвищена на 63 % (р < 0,001) після введення сульфату цинку, на 44 % (р < 0,01) – після призначення сульфату магнію та зниження 24 % (р < 0,001) після введення сульфату міді. Інтенсивність цитохімічної реакції 8-ТСХ складала у контрольних мишей 2,0 ± 0,16 ум.од., при введенні солі цинку була підвищена на 30 % (р < 0,001), магнію на 15 % (р < 0,01), а після призначення сульфату міді – знижена на 45 % (р < 0,001). Інтенсивність цитохімічної реакції альдегідфуксину в контрольних мишей дорівнювала 1,5 ± 0,12 ум.од., а після введення солі цинку була підвищена на 33 % (р < 0,01), сульфату магнію на 27 % (р < 0,05). Вона була знижена у випадку введення солі міді на 47 % (р < 0,001).

У контрольних щурів вміст цукру в крові складав 5,7 ± 0,18 ммоль/л. Він був підвищений на 56 % (р < 0,001) після введення сульфату цинку, на 44 % (р < 0,01) – сульфату магнію та знижена на 16 % (р < 0,001) – після призначення сульфату міді. Вміст цинку в В-клітинах складав у контролі 0,5 ± 0,03 ум.од., а при введенні сульфату був підвищений на 60 % (р < 0,001), сульфату магнію – на 20 % (р < 0,05). Введення сульфату міді викликало зниження кількості цинку в клітинах на 40 % (р < 0,001). Вміст інсуліну в цих клітинах дорівнював у контрольних щурів 1,6 ± 0,12 ум.од. Сульфат цинку та сульфат магнію викликали підвищення вмісту інсуліну в клітинах на 31 % (р < 0,01). При введенні солі міді спостерігалося зниження кількості інсуліну на 56 % (р < 0,001).

Таким чином, цинк і магній викликають підвищення глікемії, вмісту цинку та інсуліну в клітинах В острівців у мишей і щурів. Мідь, навпаки, викликає зниження трьох показників в інсулінпродукуючих клітинах. У цьому відношенні цинк і магній виступають як синергісти, а цинк і мідь – як антагоністи.

Література:

1. Авцын А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А., Строчкова Л.С. Микроэлементозы человека (этиология, классификация, органопатология). - М.: Медицина, 1991. - 496с.

2. Гольдберг Е.Д., Ещенко В.А., Бовт В.Д. Сахарный диабет. Этиологические факторы. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1993. - 136с.

3. Соколовский В.В. Гистохимические исследования в токсикологии.- Л.: Медицина, 1971. - 176c.

4. Хейхоу Ф., Кваглино Д. Гематологическая цитохимия. - М.: Медицина, 1983. - 320с.