Єлісєєва Г.Ю.

Магистр Дніпропетровський національний університет

Оцінка рівня екологізації країни в аспекті інтенсифікації економічного розвитку

В сучасних умовах взаємозв’язок економічної та природної складових виробництва, пошук ефективних шляхів вирішення екологічних проблем країни належить до актуальних. Погіршення екологічної ситуації стає особливо відчутним в умовах продовження кризового стану економіки.

Великі промислові комплекси сконцентровані навколо родовищ корисних копалин, великих міст та водних ресурсів. Саме вони стали основними факторами, що сприяли екологічній кризі.

Зростання забруднення навколишнього середовища, значні обсяги споживання природних ресурсів та недосконалість технологій виробництва значною мірою порушили самовідновлювальні механізми екосистем, знизили асиміляційний потенціал довкілля, що у свою чергу негативно відбилося на соціально-економічному розвитку суспільства. Залишаються низькими, через відсутність необхідних коштів, темпи лісовідновлення, рекультивації землі, тощо.

Прийнятий в Україні термін ”екологізація” означає стратегію перетворення промислового і сільськогосподарського виробництв. Мета її не тільки задоволення потреб людини , а і поліпшення екологічних показників виробничих об’єктів. Основний принцип екологізації –системний підхід, що передбачає удосконалення природно - технічних систем на всіх рівнях.

Головним завданням суспільства є гармонізація взаємодії природи і техніки, а в ідеалі - створення систем з високими технічними характеристиками при забезпеченні необхідних екологічних якостей на кожному ієрархічному рівні.

На сьогодні Україні слід розробити стратегію „екологізації економіки”, сутність якої полягає у виявленні та усуненні причин забруднення навколишнього середовища.

Концепція екологізації полягає в таких положеннях:

· в сучасних умовах економічні та екологічні задачі слід вирішувати одночасно, підкоряючись єдиній стратегії екологізації економіки;

· удосконалення технологій виробництв, що є фактичними або потенціальними джерелами забруднення навколишнього середовища;

· успіх екологізації економіки зумовлюється, насамперед, добре підготовленими в галузі теорії і практики кадрами;

Тому приоритетними стратегічними напрямками екологізації економіки є створення організаційно-економічного механізму стимулювання підприємств щодо раціонального використання матеріальних ресурсів, впровадження мало- та безвідходних технологій виробництва, а також технологій з замкненим циклом споживання ресурсів; залучення інвестицій для впровадження передових технологій та сучасного устаткування для утилізації відходів; створення нових видів високоякісної і конкурентоспроможної продукції, яка виготовляється з використанням відходів; розвиток нових форм господарювання та науково-технічної діяльності; створення технопарків, інноваційно-технологічних центрів, бірж відходів, постійно діючих виставок новітніх технологій використання відходів виробництва.

Все це можна здійснити шляхом інтеграції екологічної політики та стратегії соціально-економічних реформ, створивши природо-охоронні програми економічного та соціального розвитку регіону.

Потребує розробки нова стратегія економічного розвитку регіону з обов’язковим урахуванням екологічного фактора. Світовий досвід визначив такий шлях: перехід від техногенного типу розвитку на тип сталого розвитку з системою повної екологізації економіки. Сталий розвиток має задовольнити існуючі потреби споживачів, не ставлячи під загрозу здоров’я та життя майбутніх поколінь. І досягти цього можна шляхом впровадження інновацій у промислове виробництво.

Важливого значення набувають використання налогового преса, системи штрафів за ресурси і викиди таким чином, щоб виробнику стало вигідніше вирішувати екологічні потреби у себе, а не в сфері споживання. Якщо поєднувати репресивні заходи відносно до забрудників природи з економічним стимулюванням і з заохоченням екологізації, остання стане прибутковою статтею нашого бюджету. Проте, навіть політика екологізації не зможе повністю забезпечити виживання населення в умовах глибокого екологічного кризиса.

Приймаючи до уваги класифікацію природних ресурсів та динаміку їх відтворення можна визначити критерії сталого розвитку регіону на тривалу перспективу:

§ Кількість відтворюваних ресурсів має не зменшуватися протягом часу, тобто має бути забезпечений режим простого відтворювання.

§ Максимально можливе уповільнення темпів використання запасів природних ресурсів, що не відтворюються, щоб у майбутньому замінити їх на інші не лімітовані види(часткова заміна газу, нафти, вугілля на альтернативні джерела енергії –сонячну, вітрову, тощо)

§ Зменшення відходів за рахунок впровадження маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій.

§ Забруднення навколишнього середовища не повинне перевищувати його сучасний рівень.