Краснопер Юлія

Науковий керівник: Бедзай О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОПТИМІЗАЦІЯ ДЖЕРЕЛ НАДХОДЖЕНЬ ДО МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ.

Питання формування доходів місцевих бюджетів за умов проведення державної регіональної фінансової політики відповідно до Європейської хартії про місцеве самоврядування, досліджені ще не досить повно. У процесі побудови бюджетної системи в країні мало використовується зарубіжний досвід, а при визначенні доходних баз місцевих бюджетів майже не застосовуються ефективні економіко-математичні моделі. В Україні необхідно запроваджувати найсучасніші підходи до формування та розподілу доходів місцевих бюджетів, зокрема нові засоби автоматизації, адже успіх економічного розвитку значною мірою залежить від створення оптимального розміру місцевих бюджетів та форм бюджетних взаємовідносин.

Різні аспекти реформування місцевих бюджетів, зокрема їхньої доходної частини, досліджувались у працях багатьох українських науковців: О.Василика, Т.Єфименко, В.Зайчикової, К.Павлюк та ін.

Метою статті є визначення сучасного стану формування доходів місцевих бюджетів та оптимізація джерел надходжень до нього.

Аби посилити значення та роль місцевих бюджетів в Україні, необхідні зміни у законодавстві. Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів за їхній рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їх фінансової автономії. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів – важливий інструмент зміцнення всієї фінансової системи України.

Оновлення потребує правова база, яка регламентує місцеві податки і збори в Україні. Доцільно розробити і прийняти новий закон України про місцеві податки, платежі і збори, в основу якого слід покласти нову ідеологію місцевого оподаткування з урахуванням існуючого світового досвіду. Слід врахувати і ті зміни, які в останні роки вже сталися у відносинах власності, в соціальній структурі, в доходах населення України. Сформувалися верстви населення з високими доходами, котрі володіють значною нерухомістю. Усе це створює об’єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування і зміцнення на її основі фінансів місцевого самоврядування [1].

Аналіз динаміки часток різних статей надходжень місцевих бюджетів свідчить про такі тенденції. Питома вага податкових надходжень протягом 2003-2006 років істотно не змінювалась й у середньому становила 81,3%, проте змінювались частки окремих податків. Зокрема, частка прибуткового податку з громадян зменшилась з 55,7% у 2003 році до 54,4% у 2006-му, тобто на 1,3%. Частка податку на прибуток підприємств також зменшилась з 6,4% у 2003 році до 0,6% у 2006-му [2]. Разом із тим, питома вага неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом та коштів цільових фондів має тенденцію до збільшення (таблиця 1).

Таблиця 1

Структура доходів місцевих бюджетів у 2003-2006 роках

Статті доходів	Роки
	2003	2004	2005	2006
Податкові надходження, в тому числі:	84,7	82,4	80,4	77,8
Прибутковий податок із громадян	55,7	59,9	55,2	54,4
Податок на прибуток підприємств	6,4	0,7	0,6	0,6
Податок із власників транспортних засобів	3,0	2,7	2,9	2,7
Плата за землю	9,3	9,0	10,1	9,0
Плата за торговий патент	1,6	1,6	2,2	2,2
Місцеві податки та збори	2,8	2,6	2,4	2,0
Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва	3,3	4,0	4,6	4,45
Неподаткові надходження, в тому числі:	10,7	10,8	9,6	11,7
Державне мито	1,0	0,9	0,9	0,5
Доходи від операцій з капіталом, у тому числі:	3,2	4,5	7,4	6,9
Надходження від продажу землі та нематеріальних активів	0,7	1,4	2,7	3,2
Цільові фонди, в тому числі:	1,4	2,3	2,6	3,6
Збір за забруднення навколишнього природного середовища	0,6	0,8	1,0	0,9
Разом доходів	100,0	100,0	100,0	100,0

Назріла потреба значно розширити перелік місцевих податків та повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження їх. Основу місцевого оподаткування мають забезпечити майнові податки. Доцільно запровадити місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Місцевим органам влади слід отримувати законодавчо зафіксовану частку прибуткового податку з громадян, яку потрібно також розглядати як різновид місцевого податку.

Значного розширення потребує перелік місцевих екологічних податків. Можна запровадити податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, на рибальство, на використання кар’єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Усі ці податки ефективно використовуються в зарубіжних країнах.

Зарубіжний досвід також показує, що можна запроваджувати в Україні податки на цінні папери (на емісію акцій та облігацій), на біржові операції, на грошові капітали, на приріст капіталу, на осіб, які володіють двома квартирами, на видовища, на право розміщення офісів у центральній частині міста і т. ін.

Звичайно, мова не може йти про одночасне запровадження всіх цих податків. Робити це необхідно обережно, поетапно і в контексті реформи всієї податкової системи, під час якої доцільно збалансувати співвідношення між надходженнями від загальнодержавних і місцевих податків на користь значного підвищення частки других.

Існує нагальна потреба у реформуванні місцевих податків, щоб вони стали найвагомішим дохідним джерелом у місцевих бюджетах, яким вони є у розвинених демократичних країнах. У країнах Європи кількість місцевих податків і зборів досить значна. До складу місцевих належать такі податки, які в Україні зазвичай вважаються загальнодержавними (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, майнові податки).

Місцеві податки та збори є головним атрибутом місцевого самоврядування в розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції- 60%, ФРН – 45%, Великобританії – 36%, Японії -33%.

Доходи в місцеві бюджети від місцевих податків та зборів незначні в Україні, тому доцільною буде перевірка витрат на стягнення та контроль за надходженням цих податків. Якщо такі витрати досить значні, то адміністрування місцевих податків необхідно удосконалювати. Органи місцевої влади недостатньо використовують можливості щодо збільшення власних доходів за рахунок місцевих податків і зборів, частка яких у структурі доходів за рахунок місцевих бюджетів досить низька. Стримувальним негативним чинником в процесі їхнього впровадження є вільний підхід органів місцевого самоврядування до виконання законодавства про місцеві податки та збори. Чимало місцевих рад під час прийняття рішень про введення зазначених податків і зборів не затверджують відповідних положень із чітким визначенням кола платників, ставок податків і зборів, термінів їхньої сплати, пільг, відповідальності платників за несвоєчасну їхню сплату тощо [3].

Запровадження податку на нерухомість, як місцевого податку дозволить збільшити роль місцевих податків у наповнюваності місцевих бюджетів. Частка цих податків у доходній частині бюджету зросте до 40-50%.

Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів України, а відтак виконуватиметься основне правило європейського державотворення: „ Не може бути міцної держави без фінансово міцних регіонів”.

Література:

1. Жемеренко Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України.// Фінанси України.-2005.-№ 8. С.12-18.

2. Слухай С.В., Гончаренко О.В. Удосконалення формування доходів місцевих бюджетів в Україні. //Фінанси України.-2007.-№8.С.63-72.

3. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.