Студентська секція

студентки 5 курсу

обліково-економічного факультету

спеціальності

«Облік і аудит»

КЕІ ВДНЗ КНЕУ

ім. Вадима Гетьмана

Т.В.Таргонь

Система обліку та калькулювання за неповними затратами

Перехід економіки України до ринкових відносин вимагає докорінної зміни господарських механізмів та створення якісно нової системи управління. В цих умовах вирішити проблему ефективного розвитку та економічного зростання підприємств України неможливо без удосконалення, насамперед, системи управління витратами і собівартістю продукції.

Погляди на сутність витрат як економічної категорії історично залежать від певних суспільно-економічних умов. Даний фактор привертає увагу дослідників, однак він майже не враховується ними при аналізі системи обліку витрат і шляхів її вдосконалення. Це призводить до спрощення висновків щодо цілей, функцій і завдань обліку витрат, застосування методів і способів вирахування собівартості, необхідності й можливості використання облікової інформації тощо. Як правило, дослідження проблем обліку витрат здійснюються тільки в галузевому аспекті, але не можна не зважати на загальний характер проблем теорії й методології обліку витрат.

Система обліку неповних затрат є створені на розвиток системи повних затрат. Ці системи припускають виявлення неповної (зменшеної) собівартості продукції. Перший варіант системи обліку неповних затрат є подальшим розвитком методу повних затрат. Її характерна риса — застосування так званих нормалізованих цін (як правило, бізнес-планових, середніх, але завжди твердих цін на матеріали, енергію та послуги). Такі ціни використовують більшість підприємств, які працюють в умовах внутрішньогосподарського госпрозрахунку. За цією системою непрямі затрати не розподіляються, а обчислюються за раніше встановленими ставками (коефіцієнтами). Значення останніх або відповідає рівню затрат, досягнутих у попередньому періоді, або обчислюється на підставі даних річного виробничого бізнес-плану та загальної планової суми непрямих затрат. Особливістю системи є те, що в ній не розрізняють сталих і змінних затрат. Це можна вважати певним недоліком, але на противагу йому така система обліку має вагомі позитивні властивості:
затрати пов'язані не з обсягом виробництва, а зі ступенем використання виробничих потужностей, відхилення фактичних затрат від нормалізованих дає змогу контролювати ефективність господарського процесу, завдяки чому вдається уникнути необґрунтованих випадкових коливань собівартості.
Система обліку припускає виявлення неповної собівартості продукції, тобто собівартості без непрямих (загальних) затрат. 

Другий варіант системи обліку неповних затрат ґрунтується на обліку змінних затрат. Він припускає виявлення неповної собівартості продукції без непрямих, але тільки сталих (загальних) затрат. Цей варіант дістав назву «директ-костинг». Така система обліку затрат передбачає поділ їх на змінні, які прирівнюються до прямих, та сталі, що ототожнюються з непрямими. Ця система зводиться до того, що тільки змінні (прямі) затрати поділяються за готовими виробами, а сталі (непрямі) затрати повністю відносяться на загальні фінансові результати того звітного періоду, в якому вони виникли. Отже, відрахувавши за кожним виробом із виручки від реалізації (відпускної ціни) змінні затрати для виробництва цього виробу, одержимо брутто-прибуток за кожним виробом. Сукупний брутто-прибуток від усіх реалізованих виробів призначений для покриття загальної суми сталих затрат.

Така система обліку веде до того, що сталі затрати не співвідносяться із запасами готової продукції та не фіксуються в обсягах незавершеного виробництва. Завдяки такій особливості система орієнтує бухгалтерський облік не на процес затрат, а на процес реалізації. Покладені в її основу принципи обліку відповідають вимогам вивчення ринку. Системи, що враховують повну собівартість, орієнтовані на виробництво, а їх принципи обліку відповідають вимогам відображення технологічних аспектів процесу виробництва.

На основі обліку неповних (часткових) затрат були розроблені такі системи:

- багатоступінчатого обліку затрат;
- обліку відшкодування сталих затрат;
- обліку відшкодування граничних нормативних (стандартних) затрат.

Література:

1.Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - 450 с.

2.Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред С.Ф. По кропивного. - Вид. 2-ге, переоб. та допов. - К. : КНЕУ, 2000. - 528с.

3.Ивашкевич В.Б. Организация управленческого учета по центрам ответственности и местам формирования затрат // Бухгалтерский учет. - 2000. - № 5.