Полянська Н.Є.,
к.е.н.,
доцент кафедри логістики НАУ
Маршрутизація перевезень: організація Процесу
Головною причиною, чому
підприємства вирішують придбати власні транспортні одиниці або орендувати їх, є
бажання забезпечити більш високий рівень обслуговування клієнтів, ніж це можуть
зробити спеціалізовані постачальники транспортних послуг.
Змішані сполучення є окремим напрямком роботи трансекспедиторів. Так,
Городецький А.О., визначає, що такі завдання створюють ідеологію управління
ланцюгами поставок при організації вантажопотоків, універсальність технологій,
використовуваних при таких перевезеннях, забезпечує виконання всіх вимог
клієнтури. Доцільним тут є оператор змішаного перевезення вантажів, який
виступає організатором доставки вантажу в мультимодальному, інтермодальному,
комбінованому сполученнях за участю не менше двох перевізників. Експедитори
приймають на себе функції інтеграторів ланцюгів поставок і координаторів руху
товарних, інформаційних і грошових потоків.
Як показують дослідження,
основними причинами, чому підприємства вирішують організувати систему
самостійного транспортування, є наступні:
1) надійність послуг;
2) більш короткі строки
виконання замовлень;
3) більша гнучкість у
складні випадках;
4) більш довірчі відносини
із клієнтами.
Як бачимо, зниження витрат
аж ніяк не є одним з головних мотивуючих факторів, чому перевага віддається
організації власної системи транспортування. Відзначимо, що при ефективній
завантаженості наявних у підприємства транспортних одиниць досягається й більше
низький рівень витрат, чим при використанні послуг спеціалізованих підприємств.
З метою визначення
необхідний дій розробимо ланцюжок маршрутизації перевезень, що наведений на рисунку
1.
Рис.1. Ланцюжок маршрутизації
перевезень
Якщо підприємство організує
власну систему транспортування, то пов'язані з нею витрати можна розділити на
три групи: фіксовані витрати,
операційні витрати й витрати на утримання транспортної одиниці.
Фіксовані
витрати не змінюються залежно від дальності перевезення.
У ці витрати звичайно включаються видатки на страхування транспортних одиниць,
амортизаційні витрати, відсотки по лізингу, видатки на оренду гаражів і т.д.
Операційні витрати
пов'язані із забезпеченням роботи шоферів. У їхнє число
входять зарплати водіїв, готельні видатки, відрядні, видатки на харчування й
телефонний зв'язок, страхування здоров'я й т.д. Ці витрати залежать від часу,
що водій проводить у шляху.
Витрати
на транспортну одиницю пов'язані з її утримуванням технічної
справності. Сюди входять видатки на пальне, придбання шин, ремонт і ін.
Зручності заради дуже часто
всі ці витрати визначаються в співвідношенні до відстані пробігу транспортного
засобу, тобто як витрати на 1 кілометр. Як показують дослідження, звичайно в
постачальників спеціалізованих транспортних послуг ці витрати небагато (на
5-10%) нижче, ніж у підприємств, що самостійно організують систему
транспортування.
Оскільки транспортні витрати становлять від
однієї до двох третин загальних витрат у логістичній системі, то будь-яке
рішення, що сприяє більше ефективному використанню транспортних одиниць і
зменшенню видатків на обслуговуючий персонал, має велике значення. Як ми
з'ясували вище, відрізок часу, протягом якого виконується перевезення товарів,
прямо пов'язаний з кількістю партій вантажів, які конкретна транспортна одиниця
може перевезти за певний період, і це впливає на середній показник витрат на
транспортування однієї партії товарів.
Відомо, що в більшості
випадків, трансекспедиційні підприємства не мають свого транспорту взагалі.
Саме ці суб’єкти підписують з конкретними перевізниками договори про спільну
діяльність. Коли такі експедиційних структури при отриманні заявку на поставку
починають працювати з перевізниками з метою отримати транспорт на визначену
дату й час. Тільки значні за обсягами структури мають свій транспорт. Важливим
є дослідження авторів Сханової С.Е., Попової О.В., Горева А.Е. [3] відносно
характеристик видів транспорту, де необхідно застосувати три видів критерій (таблиця
1). Це, по-перше, якісні критерії транспортних суб’єктів – безпека й регулярність, а третій – загальна оцінка, яка
спрямована на остаточний висновок між транспортними структурами. З досвіду різних
компаній відомо, що витрати на транспортування можуть доходити до 40% у
загальних витратах підприємства, тому навіть незначні поліпшення в цій сфері
приводять до серйозного підвищення прибутковості. Часто виникаючі ситуації в
оптимізації транспортних витрат стосуються способу транспортування зовнішніми
перевізниками або вибору між транспортуванням зовнішнього чи власного. Деякі
компанії здійснюють перевезення власним транспортом, виходячи із практичної
інтуїції, а не економічних розрахунків.
