Секція: Экономика, 1. Государственное регулирование экономики

Борисенко М. В., Кулинич І. Ю.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСАД ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Невід'ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та адміністративно-територіальних одиниць є фінансовий контроль. Наявність фінансового контролю об'єктивно зумовлено тим, що фінансам як економічній категорії, притаманні не тільки розподільча, а й контрольна функції. Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами і водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Фінансовий контроль забезпечує інтереси держави і сприяє охороні прав громадян, підприємств і організацій. Він є одним із видів фінансової діяльності держави щодо перевірки застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності та раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі утворення, розподілу й використанню грошових фондів держави [8].

Теоретичним, методологічним й методичним проблемам управління фінансами і зокрема фінансового контролю присвячені праці відомих зарубіжних спеціалістів Е.Б. Аткінсона, Дж. Бюкенена, П. Самуельсона, Б. Левалуа, Д. Дуброу, Д. Шерінга. Вивченням питань основ фінансового контролю, діяльності органів державного фінансового контролю займаються вітчизняні вчені-економісти, що внесли вклад до розробки теорії і практики фінансового контролю такі, як М.Т. Білуха, В.П. Вишневський, В.Д. Базилевич, В.І. Кравченко, В.М. Опарін, Н.І. Рубан, М.В. Федосов, І.А. Бєлобжецький, М. Воронін, І. Стефанюк, В.Г. Мельничук, А.В. Шаповалов, Н.І. Хімічева, П.С. Пацюрківський та деякі інші. Проте на сьогодні питання правових основ організації фінансового контролю на Україні потребує проведення подальших наукових досліджень.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні необхідності існування фінансового контролю в державі і з’ясуванні правових заходів і відповідальності при виявленні правопорушень в ході фінансових перевірок.

Фінансовий контроль забезпечує інтереси держави і сприяє охороні прав громадян, підприємств і організацій. Об'єктом застосування фінансового контролю є грошові відносини, які виникають при формуванні і використанні фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи; фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансово-кредитних інститутів, які здійснюють фінансову діяльність.

Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених розпоряджень по утворенню, розподілу і використанню грошових коштів як держави, так і інших суб'єктів фінансової системи. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин [4].

Мірою відповідальності за порушення правил фінансових операцій є фінансові санкції. Фінансове правопорушення являє собою дію або бездіяльність органів державної влади, суб'єктів господарювання усіх форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм [4].

За своєю економічною сутністю державний фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [9].

Не існує єдиного підходу щодо класифікації фінансового контролю, яка проводиться за різними підставами або критеріями. Класифікація фінансового контролю можлива по декількох підставах: видам, формам і методам здійснення. Узагальнюючи використані теоретичні джерела, приведена одна із класифікацій фінансового контролю (рис. 1) [4, 5]. У економічній літературі,

Рис. 2 – Класифікація фінансового контролю.

присвяченій проблемам фінансового контролю, наголошується необхідність головним при класифікації контролю виділення виду. Виходячи з виду контролю, визначаються його суб'єкти, предмет і характер контрольної діяльності. Форми і методи контролю можуть бути загальними для всіх або декількох видів контролю і тому не можуть служити видовими ознаками контролю. Саме за суб’єктивною ознакою слід визначати вид контролю.

Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю у їх тісній взаємодії має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю у цілому.

Оскільки однією з цілей фінансового контролю є виявлення допущених порушень, що перевіряються суб'єктом, важливо уявляти собі наслідки таких порушень.

Ефективність фінансової діяльності підприємства, як і всієї економічної системи країни, залежить від ступеня її правової урегульованості та охорони передумов значущої для неї діяльності суб'єктів [3]. В Україні спостерігається високий рівень фінансових правопорушень у всіх ланках фінансово-кредитної системи держави, що призводить до дестабілізації економіки, спричиняє матеріальні збитки суб'єктам фінансових правовідносин.

Незважаючи на посилення окремих етапів фінансового контролю, слід констатувати, що кількість фінансових порушень з року в рік не зменшується. Результати діяльності Державної контрольно-ревізійної служби свідчать про динаміку зростання сум виявлених збитків і фінансових порушень в цілому [9].

У випадку виявлення порушень в ході фінансових перевірок у встановленому державою порядку притягаються до відповідальності організації, посадові особи i громадяни, забезпечується відшкодування матеріальної шкоди державі, організаціям, громадянам [8].

Боротьба з цими правопорушеннями ускладнюється труднощами, пов’язаними із зіставленням норм кримінального та адміністративного законодавства, які регулюються відповідними законодавчими актами Кримінальним кодексом України (ККУ) і Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП України) [3].

Чинний КпАП України передбачає ряд адміністративних проступків, які вчиняються в сфері фінансової діяльності, наприклад, такі як порушення правил про валютні операції [ст. 162 КпАП], порушення законодавства з фінансових питань [ст. 164² КпАП], несвоєчасне здавання виторгу [ст. 164⁴ КпАП], ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України платників обов'язкових страхових внесків та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування [ст. 165¹ КпАП] та інші.

Мірами стягнення за здійснення фінансових злочинів є фінансові санкції у вигляді штрафів і пені.[6].

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу застосовується в установлених законом межах (певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а фінансова санкція може виражатися в конкретній сумі неправомірно одержаного доходу, в повному розмірі прихованого податку, частині прихованого обов'язкового платежу тощо, тобто розмір цієї суми, як правило, попередньо не визначено [3].

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою в кримінальному праві і настає за протиправні діяння людини, які були нею вчинені умисно або з необережності.

Порушення законодавства у сфері фінансової діяльності підприємств визнаються злочинами і тягнуть за собою кримінальну відповідальність лише за умови, що вони є суспільно небезпечними, тобто спричиняють або містять у собі реальну загрозу спричинення шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом.

Кримінальна відповідальність за суспільно небезпечні правопорушення у сфері фінансової діяльності підприємств може наставати за вчинення:

– злочинів у сфері господарської діяльності, наприклад, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК), легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК) та ін.;

– службових злочинів, зокрема зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) та ін.;

– злочинів проти власності — привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ( ст. 191 КК) [3].

Дедалі більшого значення в українському економічному просторі набуває проблема ухилення від сплати податків. Останнім часом це навіть стало нормою поведінки багатьох суб'єктів господарської діяльності. Але це приводить до розвитку ряду негативних тенденцій в економіці і соціальній сфері: порушення правил чесної конкуренції, росту корупції, недостатнього фінансування суспільного сектору господарства, відтоку капіталів за кордон тощо. Інтеграція України в європейське політичне та економічне співтовариство обумовлює удосконалення засад фінансового контролю. Масовість фінансових порушень в Україні спричинена не відсутністю інституціональної структури державного фінансового контролю, а слабкістю його теоретичної та методичної бази,  недоліками в організації контрольного процесу.

Таким чином, щоб зменшити масштаби порушень у фінансовій діяльності підприємств і державі в цілому, необхідно ретельно налаштувати законодавство на потреби забезпечення його прозорості з урахуванням світового досвіду, підвищити ймовірність виявлення фактів порушень в фінансових відносинах, направити податкове законодавство на відвернення податкової дискримінації. На практиці потрібно не збільшувати кількість перевірок і розміри штрафів, а вдосконалювати демократичні інститути (парламент, політичні партії, вільну пресу і т.д.), активізувати боротьбу з корупцією, усунути ганебні явища, коли політики та чиновники разом з олігархами, зловживаючи владою в особистих корисливих інтересах, прикривають існування різноманітних посередницьких структур, порушують правила чесної ринкової конкуренції, домагаючись податкових пільг і різного роду переваг "своїм" підприємствам територіям, галузям. Навіть незначне зростання імовірності покарання посередників приведе до позитивного ефекту у справі звуження масштабів ухилення.

Отже, будь-яка система функціонує без значних збоїв і неполадок тільки в тому випадку, якщо налагоджений механізм контролю за її діяльністю. Перспективи удосконалення фінансового контролю залежать від його якості на всіх його етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю, тобто на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом ужиття заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.

Таким чином, найважливішими напрямками засад фінансового контролю, що потребують удосконалення, є правові, теоретичні і організаційні тому, що для успішного рішення економічних і соціальних задач, що стоять перед суспільством і державою, необхідне розроблення законодавчої бази, нормативно-правових актів, інструктивних і методичних документів, що підвищують ефективність державного фінансового контролю; створення й відпрацювання механізму координації роботи контрольних і правоохоронних органів; вивчення і впровадження в практику іноземного досвіду проведення державного фінансового контролю (можливо, запровадження міжнародних стандартів контролю), тощо.

Список використаної літератури

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. - додаток до № 51. - Ст. 1122.

2. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26 (29.06.2001). - Ст. 131.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Либідь, 1998. – 312 с.

4. Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 248 с.

5. Кириленко О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 178 с.

6. Санкції і штрафи: хто накладає, хто сплачує, за які порушення // Галицькі контракти. – 1998. - № 46 (листопад).

7. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

8. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник / За заг. ред. члена-кор. АПрН України В.П. Нагребельного. - Суми: Університетська книга, 2004. - 320 с.

9. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник - Тернопіль, 2002. - 394 с.