К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Гой Л.О., Гой О.О.

Донецький державний університет управління

ВНУТРІШНІЙ АУДИТ: СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ

Значний внесок у розвиток аудиту, зокрема внутрішнього аудиту зробили українські вчені й практики, зокрема: М. Білуха, А. Бєлоусов, Ф. Бутинець, Н. Дорош, О. Кіреєв, В. Костюченко, О. Нетикша, О. Редько, В. Рудницького, В. Сопко, Л. Сухарева, Б. Усач та ін.; російські науковці − В. Бурцев, О. Богомолов, М. Голощапов, В. Івашкевіч, М. Макальська, О. Макоєв, Х. Мулахмєтов, В. Суйц, О. Шеремет та ін. Серед зарубіжних авторів − Р. Адамс, Е. Аренс, Дж. Бедді, М. Беніс, М. Готліб, Р. Додж, Ф. Дефліз, Г. Дженік, К. Друрі, Д. Кармайкл, І. Лі, Дж. Лоббек, Р. Монтогомері, Ж. Рішар, Дж. Робертсон, А. Роджер, К. Сазeрленд та ін. Однак, в економічній літературі відсутня єдність думок щодо визначення сутності, функцій внутрішнього аудиту.

Дуже важливим з погляду теорії і практики внутрішнього аудиту є визначення його сутності, адже від нього залежить правильне розуміння його мети, завдань, суб’єктів, об’єктів, функцій.

У світовій практиці існує багато різних визначень поняття “внутрішній аудит”. Міжнародний інститут внутрішніх аудиторів дає таке тлумачення: “Внутрішній аудит – це незалежна діяльність з перевірки і оцінки роботи організації в її інтересах” [1, с.6]. Професійні стандарти діяльності внутрішніх аудиторів, які чинні з 01.01. 2002 р., трактують внутрішній аудит як діяльність щодо надання незалежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення господарської діяльності економічного суб’єкта. Внутрішній аудит допомагає організації досягти поставлених цілей, використовуючи систематизований та послідовний підхід щодо оцінки та підвищенню ефективності процесів управління ризиками, контролю та корпоративного управління. Слід зазначити, що компонентами інтерпретації внутрішнього аудиту, які наведені в зарубіжних та вітчизняних наукових роботах є: мета, об’єкти, суб’єкти, функції, завдання.

Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю підприємства (МСА 610 “Використання роботи внутрішнього аудиту”), здійснюється за такими напрямами (функціями): аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; вивчення бухгалтерської (фінансової) й оперативної інформації (за окремими статями та ін.); вивчення економічної ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; аналіз адекватності політики у сфері менеджменту; оцінка якості інформації; розробка проектів управлінських рішень; проведення стратегічного (перспективного) аналізу; розробка фінансових прогнозів.

У правилах і стандартах аудиторської діяльності, схвалених Комісією з аудиторської діяльності при президенті Російської федерації, внутрішній аудит визначається як організована на економічному суб’єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і надійністю функціонування системи внутрішнього контролю (далі – СВК). До інститутів внутрішнього аудиту належать призначені власниками економічного суб’єкта ревізори, ревізійні комісії, внутрішні аудитори чи група внутрішніх аудиторів [2].

Особливий інтерес викликає думка В. Бурцева щодо визначення сутності внутрішнього аудиту як способу організації внутрішнього контролю функціонування усіх ланцюжків управління, який здійснюється співробітниками спеціалізованого підрозділу з метою допомоги адміністративному апарату організації [3, с.80]. На думку, наприклад, В. Івашкевича внутрішній аудит − це в основному ревізія виробничо-господарської діяльності, яка здійснюється силами та засобами самої організації, яка підлягає перевірці або її вищими інстанціями [4, с. 28].

Зазвичай, фахівці, розглядаючи широко внутрішній аудит як систему, виділяють наступні елементи: мета, завдання, суб’єкти, об’єкти, функції, інструменти. Під метою внутрішнього аудиту розуміють допомогу керуючому персоналу у ефективності виконання своїх функцій. Основні завдання внутрішнього аудиту на підприємстві: проведення поточного аудиту фінансово-господарських операцій та своєчасне виявлення порушень та недоліків у фінансово-господарській діяльності; об’єктивна оцінка відповідності діяльності підприємства прийнятій їм політиці, положенням і процедурам та перевірка повноти і обґрунтованості ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; оцінка якості і економічної ефективності СВК та ефективності діяльності підприємства; взаємодія з фіскальними органами та зовнішніми аудиторами; узагальнення матеріалів перевірки та надання об’єктивної і прозорої інформації щодо її результатів власнику та вищому апарату управління підприємством; формування пакету рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків і помилок та недопущення їх у майбутньому при сталому функціонуванні та розвитку підприємства.

Функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління [5, с. 277]. Особливий інтерес викликає виділення В. Савченко ряду типових функцій внутрішнього аудиту: зменшення ризиків у проведенні операцій, пов’язаних з ефективним використанням ресурсів; вивчення стану бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розроблення рекомендацій щодо удосконалення цих систем; дослідження бухгалтерської й оперативної інформації, включаючи експертизу засобів і способів, що використовуються для визначення, оцінки, класифікації такої інформації, і складання на її основі звітності, а також спеціальне вивчення окремих статей звітності; перевірку виконання законів та інших нормативних актів, а також вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керівництва або власників; оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю, вивчення й оцінку контрольних процедур у структурних підрозділах підприємства; перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна та ін. [5, с. 278-279]. Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності і має здійснюватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту.

У процесі дослідження визначено такі основні функції внутрішнього аудиту як: контрольна, захисна, аналітична, координаційна, інформаційна, консультаційна функції. Контрольна функція – це перевірка окремих підрозділів підприємства з метою забезпечення оцінки внутрішнього контролю, політики, стандартів, процедур підприємства, що стосується достовірності бухгалтерських даних, дотримання загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також раціональності та прозорості управління активами і пасивами підприємства. Захисна функція внутрішнього аудиту пов’язана зі збереженням активі підприємства шляхом забезпечення підвищення надійності та економічної ефективності СВК підприємства. Аналітична функція – це аналіз економічної ефективності різних аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства. Координаційна – це якісне планування процесу внутрішнього аудиту, виходячи з потреб власника, вищого апарату управління підприємством, акціонерів, інвесторів та ін. Інформаційна – це узагальнення результатів внутрішнього аудиту та формування звітної робочої документації аудитора із рекомендаціями підприємству та інформуванням його керівництва щодо виявлених порушень вимог чинного законодавства, внутрішніх положень та процедур, нераціонального використання ресурсів, неефективного управління підсистемами господарської системи. Консультаційна функція – це надання поточних консультацій робітникам структурних підрозділів у галузі: бухгалтерського обліку, оподаткування, права, зокрема податкового законодавства, маркетингу, внутрішньогосподарського контролю, управління тощо; роз’яснення основних положень рекомендацій за результати перевірки. Ми цілком поділяємо думку російського науковця А. Макальської, що контрольна функція аудиту залишається однією з основних, хоча і не єдиною [6, с.7]. Не можна повністю погодитися з О. Соніним, який до основних характеристик внутрішнього аудиту відносить: незалежність та об’єктивність; удосконалення діяльності організації; надання гарантій і консультацій. Під незалежністю він розуміє поняття організаційне, яке у значній мірі визначається рівнем підпорядкованості служби внутрішнього аудиту в компанії [7, с.22]. Проте варто зауважити, що внутрішній аудитор є штатним працівником підприємства і діє на вимогу і з ініціативи його керівництва, від його імені. Призначає внутрішніх аудиторів керівництво підприємства, тому у виконанні своїх функцій вони, на відміну від зовнішніх, є залежними від нього. Тому використання поняття “незалежність” як характеристики внутрішнього аудиту є не коректним.

Проведене дослідження показало, що усі проаналізовані нами визначення мають свої певні переваги та недоліки, а наявність різних трактувань економічної сутності поняття “внутрішній аудит” і його функцій означає, що процес становлення теорії внутрішнього аудиту не завершений, що він постійно перебуває у русі, змінюється його наукове бачення.

Література

1. Робертсон Дж. Аудит: Пер. с англ. – М.: Контакт, 1993. – 496 с.

2. Стандарты аудиторской деятельности. – М.: Аудитор, 1999. – 238 с.

3. Бурцев В.В. Принципы внутреннего аудита // Бухгалтерский учет. – 1998. - № 2. – С. 80-81.

4. Ивашкевич В. Б. Практический аудит: Учеб. пособие. – М.: Магістр, 2007. – 286 с.

5. Савченко В. Я. Аудит: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 322с.

6. Макальская А. К. Внутренний аудит: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2001. – 112 с.

7. Сонин А. Зачем компании внутренний аудит? // Менеджмент и менеджер. – 2006. – №7-8. – с.21-26.