Челах О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Напрямки вдосконалення системи внутрішнього аудиту в банках

Банківська система країни є своєрідним індикатором розвитку економічних процесів і потребує високого рівня захисту від різного роду ризиків. Ефективне управління ризиками в банку забезпечується функціонуванням системи внутрішнього контролю в банку, найважливішим елементом якого є внутрішній аудит.

У більшості українських банків, де створено підрозділ внутрішнього аудиту, його функції на сучасному етапі обмежуються контролем правильності ведення бухгалтерського обліку й відповідності вимогам зовнішніх та внутрішніх нормативних документів, а також здійсненням комплексних перевірок філій. Водночас у сучасній світовій банківській практиці склалося значно ширше розуміння цілей внутрішнього аудиту. Його головна місія визначається нині як сприяння банку в досягненні поставлених цілей шляхом усебічної оцінки внутрішніх систем управління, ризик-менеджменту і контролю, надання рекомендацій з підвищення їх ефективності.

Питання внутрішнього контролю і аудиту в банках та його організації розглянуто у наукових працях О.І. Киреєва, Н.П. Шульги, О.Б. Ретюнських, Б.Ф. Усача, Г.М. Давидова, Б.І. Гусакова. Але ці автори розглядають загальнотеоретичні основи застосування внутрішнього аудиту в банках, методику і організацію проведення внутрішнього аудиту в банках, використання стандартів внутрішнього аудиту в банках.

Метою статті є визначення основних тенденцій сучасної концепції внутрішньобанківського аудиту в умовах інтеграції до Європи й відобразити необхідні напрями вдосконалення наявної на сьогодні системи внутрішнього аудиту в українських банках.

Однією з найважливіших функцій внутрішнього аудиту є всебічна оцінка ризик-менеджменту банку. Комерційні банки мають складну багаторівневу систему ризиків. Ризики, з якими стикаються різноманітні функціональні підрозділи банку, досить часто суттєво відрізняються. Перед практичними працівниками постає завдання сформувати систему управління банківськими ризиками, до якої входять механізми їх профілактики й диверсифікації, пристосовану до реальних умов діяльності кредитних установ. У практиці розвинених країн цю систему реалізує внутрішній аудит.

Система внутрішнього аудиту при управлінні ризиками повинна забезпечувати диференціацію загального й інтеграцію одиничних ризиків, тобто забезпечити перехід від загальних ризиків до одиничних і навпаки. Це є необхідним, оскільки при збільшенні обсягів і видів банківських продуктів та послуг при наявній тенденції зростання числа одиничних банківських ризиків процеси управління загальним банківським ризиком можуть, але не повинні розростатися до нескінченності. Остання вимога зумовлює формування ієрархічної системи банківських ризиків, які впливають на діяльність кредитної установи. Наявність кількох ієрархічних рівнів забезпечить поступальний відбір найбільш значимих ризиків як вплив внутрішнього аудиту.

Виходячи з сутності загального ризику, визначимо рівень загального, часткових та одиничних ризиків. До загального ризику можна віднести форс-мажорні ризики банківської системи та клієнтів банку та ризики, що страхуються. До часткових ризиків, через багатогранність продуктів та послуг банку, можна віднести досить широкий спектр ризиків. А саме, до часткових ризиків можна віднести:

1. Комерційні, зумовлені специфікою галузі:

- ризик неправильної стратегії;

- операційний ризик.

2. оперативні, зумовлені якістю менеджменту:

- кредитний ризик;

- ризик ліквідності;

- ризик невідповідності нормам;

- ризик репутації.

3. фінансові, зумовлені економічною кон’юнктурою:

- відсотковий ризик;

- валютний ризик;

- ціновий ризик.

Рівень одиничних ризиків утворюється шляхом диференціації часткових ризиків за факторами виникнення та виділенням конкретних фінансових інструментів.

Система внутрішнього аудиту буде корисною і стійкою при функціонуванні, якщо при її проектуванні будуть враховані вимоги, пов’язані з управлінням ризику. Об’єктом управління для служби внутрішнього аудиту є найвагоміші одиничні й часткові ризики. Конкретизація часткових ризиків безпосередньо визначає управління ними. Управлінський вплив доцільно здійснювати в двох формах. Аудитори повинні надавати методичну допомогу функціональним службам банку при оцінюванні одиничних ризиків і безпосередньо управляти частковими ризиками.

Таким чином, можна зробити висновок, що багатогранність категорій ризику об’єктивно зумовлює необхідність системи внутрішнього аудиту. Незалежно від принципу формування служби внутрішнього аудиту, існує необхідність в охопленні нею кожної категорії часткових ризиків та відповідати основним вимогам управління ризиками.

Література:

1. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України: Затв. Постановою Правління НБУ від 20.03.98 №114. // Internet http:// www.rada.kiev.ua.

2. Сухарева Л.А., Ретюнских Е.Б. Внутренний аудит международного днпартамента банка: методология, организация, методика. Монография. – Д.ДонДУЕТ, 2005. – 196 с.