Педагогические науки/5. Современные методы преподавания

Викладач Чернієнко М.В.

Миколаївський державний університет імені В.О.Сухомлинського, Україна

Психологічні фактори процесу комунікації іноземною мовою

Володіння сумою знань іноземною мовою зовсім не означає вміння розмовляти цією мовою. Для розвитку навичок усного мовлення необхідна відповідна практика. Той, хто вивчає мову, знає лише мовний код, за допомогою якого він повинен удосконалювати швидкість та плавність мови. Найбільш підходящою умовою для цього є практика в країні мови, яка вивчається. Однак для більшості вивчаючих це є нездійсненним. Не в кожного є можливість також спілкуватися з носіями мови і в рідній країні. Однак навичка мовлення повинна бути настільки розвинута в процесі навчання, щоб вивчаючі могли спілкуватися іноземною мовою як тільки в цьому виникне необхідність.

Якщо вчитель має намір співпрацювати, а не перешкоджати розвитку навичок усного мовлення, то він повинен враховувати деякі психологічні закономірності, які сприяють розвитку цих навичок.

Комунікативний процес визначається метою повідомлення та умовами, в яких він здійснюється. Повідомляючи про щось, ми завжди припускаємо реакцію співрозмовника. Базуючись на цьому, ми відповідно будуємо наше повідомлення, відбираючи ті чи інші мовні елементи. Таким чином, ми по-різному будуємо одне й те саме повідомлення в залежності від того, чи передаємо ми його дитині, другу, офіційній персоні або незнайомцю. Ми також відбираємо різні мовні елементи в залежності від того, на скільки доброзичливий наш співрозмовник. За допомогою слів ми впливаємо на співрозмовника, який так чи інакше інтерпретує зміст нашого повідомлення. Якщо, коли ми передаємо повідомлення, ми не проводимо ретельну операцію відбору слів, не враховуємо реакцію співрозмовника, то повідомлення, яке ми сприймаємо, в такому випадку може значно відрізнятися від того, що передається. З таким явищем ми дуже часто стикаємося в процесі комунікації рідною мовою. Непорозуміння при прийомі повідомлень починається і в тому випадку, коли мова для одного із співрозмовників рідна, а для другого – іноземна. Непорозуміння виникає за рахунок використання в мові різних мовних моделей за рахунок своєрідності інтонації, тону і тембру голосу, міміки обличчя.

Процес спілкування іноземною мовою на занятті залежить від цілого ряду психологічних факторів. Спонтанний вербальний вираз зовсім не зводиться до вміння використовувати мовний код. У того, хто вивчає, повинна виникнути потрібність щось сказати. Дуже часто мовчазному учню просто нема що сказати на даний момент. Досить можливо, що викладач вибирає для бесіди таку тему, яка йому незнайома. В результаті він не може обговорювати її ні рідною, ні іноземною мовою. Необхідно не тільки знати те, про що говорити, а й мати бажання говорити з ким-небудь.

Досить можливо, що учень в достатній мірі. Оволодів навичками говоріння на новому мовному коді, але це зовсім не означає, що в процесі усного спілкування він буде достатньо швидко розуміти свого співрозмовника.

Будучи не в змозі розуміти багато суттєвих елементів повідомлення, він фактично не зможе відповідати на питання і продовжувати бесіду. Таким чином, намагання розмовляти іноземною мовою закінчується невдачею. У зв’язку з цим перед тим, як починати розмовляти, необхідно мати тривалу практику слухання іншомовного мовлення. В процесі аудіювання необхідно виділяти основні думки повідомлення, прогнозувати подальше висловлювання співрозмовника.

Викладачеві необхідно знати індивідуальні особливості учнів, які значно визначають хід бесіди. Одні учні - балакучі, а інші – дуже мовчазні. Саме від цього залежить їх участь в усній роботі групи. Численні спостереження свідчать, що балакучі діти оволодівають мовою більш швидше, ніж тихі та мовчазні.

Деякі учні дуже обережні, соромливі; вони бояться зробити помилку чи залишитися незрозумілими, в зв’язку з чим переважно мовчать, тим більше, що вони дуже обмежені у виборі слів та виразів.

Викладач повинен враховувати той психологічний фактор, що інколи примітивне мовлення іноземною мовою роздратовує. Йому необхідно показати учням своє бажання вести бесіду, виявляти максимум терпіння в той період, коли учні оволодівають новою зброєю спілкування, враховувати примітивність їх мовлення іноземною мовою без співвідношення цього з їх інтелектуальним розвитком. Не треба пропонувати учням розмовляти іноземною мовою до тих пір, поки вони не оволодіють значною сумою знань. Як свідчить психологічний експеримент, людям властиво вести бесіду тоді, коли є взаєморозуміння та згода. Дуже часто в суспільстві люди віддають перевагу мовчанню, якщо знають, що їх мовлення викличе негативну реакцію з боку співрозмовників. Подібно цьому учень, кожну помилку якого виправляє викладач, не тільки втрачає основну думку висловлювання, а й бажання вести бесіду. Потрібно як можна більше виправляти помилки учнів в процесі швидкого мовлення. Доцільно відмітити одну або дві фонетичні помилки, які повторюються та приводять до перекручування змісту, звернути увагу групи на них та відпрацювати вірну вимову.

З точки зору емоціонального стану учнів мовлення іноземною мовою може вдосконалюватися тільки за невимушених дружніх обставин, де всі учні почувають себе абсолютно вільними як з викладачем, так і з своїми товаришами. Теми всіх бесід повинні бути такими, щоб учні знали про що їм самим розмовляти і про що питати своїх товаришів. В ході бесіди викладач повинен в основному заохочувати учнів, а не виправляти їх. Доцільно організувати роботу таким чином, щоб в ній приймали участь всі учні. Викладачеві також необхідно підтримувати високий темп бесіди.