Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

ас. ВАШАК О.О

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

Формування гуманістично спрямованої, екологічно свідомої, соціально активної та відповідальної за свої дії у природному довкіллі особистості зумовлюється багатьма психолого-педагогічними чинниками, з-поміж яких чільне місце посідає екологічна освіта.

В умовах сучасної екологічної кризи рішення екологічних проблем розглядається з позиції гуманітарної стратегії, яка покликана сприяти зміні самої людини, її світорозуміння, стилю життя, поведінки. Основним засобом реалізації гуманітарної стратегії є екологічне навчання та виховання професійними педагогами. Адже виконання професійних обов’язків майбутнього педагога багато в чому залежатимуть від його рівня та якості знань, вмінь і навичок.

Майбутні вихователі повинні бути готовим до багато профільної освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку. Професійна діяльність вихователя висуває високі вимоги як до фахового рівня, так і до його особистісних якостей. Уміння володіти собою, не порушуючи внутрішнього спокою дитини, особливої атмосфери, вселяти довіру до себе, а також врахувати побажання батьків - ось лише деякі умови успішної роботи педагога.

Одним із головних завдань екологічної освіти та однією з головних умов всебічного розвитку особистості є формування вмінь та навичок екологічно безпечної поведінки у дошкільників, яка насамперед проявляється у свідомому позитивному сприйнятті природного середовища, почутті особистої соціальної відповідальності за свою дії, які так чи інакше пов’язані з перетворенням навколишнього середовища, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи, розумного використання її багатств.

Питання екологічної освіти й виховання дітей дошкільного віку є в полі зору різних науковців: Бєлухіна Д., Леонова М., Фабрі К., Кікнадзе Д., а також педагогів Дуднікової І., Навроцької Г., Калуської Л., Лози О., Авдєєвої Н., Курик М. та інших. Проблема різних аспектів підготовки майбутніх педагогів до проведення роботи з екологічного виховання з дітьми була предметом дослідження науковців Л. Зятевої, С. Ніколаєвої, Н. Рижової, Н. Лисенко, Ю. Сизова, М.Дяченко. Н. Яришевої та інших.

Останнім часом з даної проблеми напрацьована певна методична база. Так, у змісті Базового компонента дошкільної освіти, передбачено сферу життєдіяльності “Природа”, яка покликана сформувати у дітей природодоцільний світогляд, сприяти усвідомленню дитиною себе як частини природи, формувати відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї і внаслідок її дій у довкіллі, а також передбачено оволодіння дітьми дошкільного віку навичками безпечної поведінки в природному довкіллі [2]. Важливого значення проблемі безпеки життєдіяльності дошкільників приділяється в державних програмах “Малятко”, “Дитина”, “Українське дошкілля”. Метою одного з розділів програми “Українське дошкілля” є формування у дітей уміння орієнтуватися в різних небезпечних ситуаціях.

Особливу актуальність у зв’язку з вищезазначеними проблемами набуває задача підготовки педагогічних кадрів дошкільних навчальних закладів, здібних у повній мірі здійснювати вирішення одного з найважливіших завдань сьогодення - виховання у підростаючого покоління екологічного світогляду, мислення та культури заради збереження природного довкілля, особистого здоров’я та життя. Адже однією з головних функцій будь-якої держави є забезпечення безпеки дітей.

Для вирішення широкого спектру завдань майбутньому вихователеві окрім теоретичних знань, практичних умінь і навичок з циклу психолого-педагогічних дисциплін, з методик екологічного, валеологічного виховання та рідного краю, необхідними будуть знання з основ безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку. На нашу думку, такими знаннями студенти можуть оволодівати під час вивчення таких курсів як «Екологія», «Основи природознавства та методики ознайомлення дітей з природою», «Педагогіка».

Автором також розроблена навчальна програма зі спецкурсу, яка ґрунтується на результатах опрацювання джерел із педагогіки, психології, соціальної екології, екологічної педагогіки та психології, валеології, основ безпеки життєдіяльності. На нашу думку, даний курс допоможе студентам усвідомити суть валеологічного й екологічного світогляду та перевагу екологічно безпечного перебування у природному середовищі. Це дозволить їм у майбутньому виховувати у дошкільників повагу до навколишнього середовища, виробляти у дітей уміння правильно співіснувати з навколишнім середовищем та безпечно у ньому поводитись.

Метою впровадження в навчальний процес спецкурсу є озброєння студентів, майбутніх фахівців-дошкільників необхідними теоретичними та методичними знаннями, практичними уміннями щодо виховання і навчання дошкільників екологічно безпечної поведінки у природному середовищі.

Результатом фахової підготовки студентів має стати переконливість у тому, що сформовані у дошкільників екологічні знання та уявлення будуть сприяти розвитку почуття обережності у природі, екологічного стилю мислення та екологічної культури у дітей.

Отже, з метою збереження природного довкілля, а також життя та здоров’я, майбутні вихователі мають виховувати у дітей свідоме ставлення до загальнолюдських та природних цінностей. На нашу думку, лише на основі прийняття та розуміння студентами основних пріоритетів даного напрямку педагогічної діяльності, а також їх активного залучення до пізнавальної діяльності дозволить підготувати висококваліфікованих спеціалістів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дерябо С., Ясвин В. Экологическая педагогика и психология. – Ростов-

на-Дону: Феникс, 1996. – 480 с.

2. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук.-метод. посіб. / Наук. Ред. О.Л. Кононко. – К.: Вид-во журн. “Дошкільне виховання”, 2003. – 243с.

3. Зятева Л.А. Экологически безопасная личность. // Мир образования – образование в мире. – 2005. - №4. – С.93-106

4. Миценко І.М. Безпечна життєдіяльність як складова національної безпеки. Управління БЖД №8, 2003

5. Ситаров В.А., Пустовойтов В.В. Социальная экология: Учеб. Пособие для студ. высш. пед. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – 280с.

Для того, щоб вирішити проблему навчання дошкільників екологічній безпеці, потрібна різна підтримка в цьому напрямку держави, законодавчої та виконавчої влади, а також спільна праця дошкільних закладів та батьків, педагогів та науковців.

, а також і від особливостей екологічно безпечних умов розташування самого дошкільного навчального закладу (зокрема, кліматичний фактор, екологічний фактор, рослинність, наявність водоймищ, а також кількості дітей). Дуже часто педагог, дотримуючись програмових екологічних вимог та завдань, не враховує особливостей екологічно безпечного поводження дитини у оточуючій її природі, обмежуючись тільки вивченням загальних правил поведінки, де вказівка до того ж, спрямована на заборону тих чи інших вчинків людини і дуже рідко на те, як саме слід поводитися у навколишньому природному довкіллі.

Так,

Відтак в основі екологічно безпечної поведінки лежать загальнолюдські цінності

В “Основних напрямках реформування вищої освіти в Україні” було запропоновано розробити концепцію реформування і розвитку екологічного мислення та здібностей будувати гармонійні відносини з природою. Підстави для цього були, адже починаючи з другої половини 70-х років ХХ ст. екологічна освіта в Україні стала обов’язковою.

Нове тисячоліття ставить перед людиною проблеми різної значущості, але однією із найважливіших є проблема залежності її життя та здоров’я від сучасних екологічних умов. Сучасні соціально-економічні зміни сприяли позитивним змінам в екологічній освіті

: зріст освітньо-культурного рівня педагогів; визнання важливості дошкільної освіти; забезпечення гармонійного і всебічного розвитку дошкільника; визнання за дитиною права вільного вибору так і в освіті.

, педагогічна діяльність яких реалізується в умовах дошкільного навчального закладу. Важливою проблемою є узгодження потреб практики навчально-виховної роботи у дошкільному навчальному закладі із змістовим та операційним компонентами професійної підготовки випускників факультетів дошкільної педагогіки.

Найважливішою вимогою до змісту освіти, М. Ярмаченко визначає науковість. Навчання, на думку автора, має розкривати реальні зв’язки між явищам природи, людського суспільства й мислення, переходячи від простого співіснування явищ до встановлення причинних зв’язків, від простих і очевидних зв’зків до складніших, загальних і глибоких. Зміст освіти визначається й такими принципами: всебічність; зв’язок з життям і практикою; диференціація; систематичність і взаємозв’язок між навчальними предметами; доступність [Педагогічний словник / За ред. Ярмаченка М.Д. Київ, «Педагогічна думка», 2001. с.211].

Специфіка діяльність вихователя, також, полягає у тому, що у процесі навчально-виховної роботи, слід обов’язково враховувати різний тип темпераменту, характеру, індивідуальних особливостей дошкільників, а відтак і різну швидкість реагування та різні особливості сприймання інформації про небезпечні природні лиха та їх наслідки, для того, щоб психічно не травмувати дитину.

.

Сучасні дошкільні заклади мають свої професійні особливості та надбання. Це мають усвідомлювати майбутні педагоги.

Починаючи з 1998р. в України створено систему екологічної освіти, мета якої полягала у формуванні екологічної настанови на раціональне природокористування, охорону природи взагалі. Пізніше, основні завдання змінилися і відтепер вони полягають у формуванні екологічної свідомості, культури, моралі та етики. Відтак на перший план виходять світоглядні цінності.

Розуміння змін, що відбуваються у сучасній екологічній освіті, має допомогти майбутнім педагогам виробити стратегію і тактику здійснити диференційований підхід до дітей, викликати до життя творчий потенціал, вдатися до оновлення старих і створення сучасних форм і методів впливу як на дорослих так і дітей.