Философия /5 философия религии

Лук'яненко Олександр Вікторович,

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

УЯВЛЕННЯ ПРО ТВОРЦЯ У ПОГЛЯДАХ «АНАСТАСІЇВЦІВ»

Близько десятиліття тому у суспільстві з’явилася нова ідея створення родових помість, простору Любові, що виникла під впливом книг В.Мегре і за декілька років здобула велику кількість послідовників у Російській Федерації. У його творах з серії «Дзвенячі кедри Росії» описані духовні шукання автора та сибірської відлюдниці Анастасії.

Згідно наших попередніх досліджень, однією з провідних властивостей божественності може бути визнаний її енергетизм [3]. Поняття єдиного Бога, не схожого на інші енергетичні субстанції, вводиться Анастасією для вирішення окресленої у цитаті проблеми: допомогти у конструктивному творенні.

Серед перших його характеристик, може перерахувати наступі: Він становить собою комплекс енергій; має здатність освітлювати інших (на відміну від енергій, які існували до цього і випромінювали світло лише всередині себе). Крім того, є неможливим визначити вік Бога-комплексу енергій: «Був старий той комплекс чи дуже юний, не можна сказати звичайними словами» [4, С.17]. Ця невизначеність, в вочевидь, покликана припинити пошуки першооснови світотворення у Богові чи у первинному хаосі енергій, насправді, породжує ще більше запитань.

Але саме через подібну невизначеність, ми і звертаємося до паралелей з міфологією Стародавнього Єгипту. У ній верховний бог-творець первинно має пасивну форму Неб-ер-чер («Володаря до крайньої межі»). Можемо припустити, що й Бог Анастасії мав ту ж саму пасивну форму, виконуючи роль споглядача, контролера, аналізатора. Надалі Неб-ер-чер переймає активні риси, перетворюючись на Хапрі, шляхом озвучення власного імені. Бог Анастасії також починає процес творення лише тоді, коли на вимогу енергій назвати себе, відповідає, що Він – Бог. Варто провести паралель між одвічним океаном Нуном Єгипту, у якому споконвіку перебував Бог-творець, та енергетичним «бульйоном» Анастасії, що кипів у неповноцінній творчості до оголошення Богом свого імені. Нагадаємо, що за версією сибірячки, у безмежному просторі спостерігалася лише пульсація енергетичних комплексів, позбавлена основної характеристики буття – руху (чи можемо говорити про первинне енергетичне існування як про небуття?).

А тепер подивимось на опис з єгипетського папірусу Нес-Мену: «У цей час ще не було створене небо, земля не існувала, і діти землі з усіма істотами ще не були створені. Я сам підійняв їх з Нуна, зі стану безпомічної в’ялості» [7, С. 81]. Бог Анастасії фактично робить те саме: руйнує подібний стан безпомісної в’ялості енергетичних комплексів первинного всесвіту.

Подальше співвідношення Єдиного Бога і багатьох богів-енергій Анастасія вирішує в досить цікавий спосіб. Наведемо уривок першого діалогу Бога з енергетичним хаосом стосовно подальшої його долі:

[діалог починається питанням енергій]

« - Що радість може принести для всіх?

- Народження!

- Чого народження? Самодостатність мається у кожного давно.

- Народження, в якому частинки будуть заключні всього!

- В одному як можливо возз’єднати все руйнуюче та творче все?

- Протилежні енергії спочатку збалансувавши у собі!

- Кому подібне під силу?

- Мені!» [6, С. 18-19].

Фактично, у наведеному уривкові остаточно викристалізовується основна характеристика Творця: здатність збалансовувати у собі усі протилежні енергії. І на сонові цієї якості уже надбудовуються інші характеристики. По-перше, ставлячи останнє питання, енергетичні комплекси визнають одиничність того, хто здатен до постійного, тривалого і конструктивного балансу субстанцій. По-друге, Бог сам пропонує вихід із стану вічної апатії, викликаної відносної самодостатністю через спільний творчий процес. Який, зокрема, не можливий без його участі. Бо з уривку можемо сформувати наступне рівняння: вічна творчість (народження) = енергетичний хаос + баланс. І якщо викинути з цього рівняння такий доданок як баланс (читайте Бога), воно втрачає сенс.

Крім того, подальший опис світотворення лише підсилює наше твердження: «Бог мав енергію мрії. Він все в собі зміг сприйняти, все збалансувати й усмирити та розпочав творити. Ще у собі творити. Ще у собі творіння майбутнє створюючи, леліючи кожну деталь зі швидкістю, якій немає визначення, продумував взаємозв’язки з усім для кожного творіння. Він робив усе один. Один у пітьмі Всесвіту неосяжного. Один в собі енергій усіх всесвітніх прискорював рух» [6, С. 20].

Маємо наступну картину: позачасовий Бог вбирає у себе частинки кожної енергетичної субстанції Всесвіту. Побідне збирання відбувається з суворим дотриманням принципу рівності задля створення балансу для творчості. Щоб остаточно переконатися у цьому, розглянемо епізод з варіанту Космогонії, за яким Бога у процесі творчості від неминучої втрати видимої форми заради Сотворіння, спасає Любов, утворюючи навколо нього захисний кокон (подібний до того, що створила Лада-Матінка навколо бога Роду слов’ян). Енергія Любові звертається до Творця: «Я зрозуміла, що я любов. Я не можу частинкою… Твоїй душі хочу віддатись вся. Я знаю, щоб не порушувалась гармонія добра і зла, всю мене не впустиш Ти» [6, С.22].

Для подальшого визначення категорії Бога, звернемося до теологічних роздумів епохи Відродження. Згідно М.Кузанському, Бог розглядається як єдність, якій не протиставляється множинність. Таку єдність він називає максимумом, бо він у собі концентрує все, зберігаючи таким чином свою єдність. Чи можемо ми говорити про Бога Анастасії як про подібний максимум? Для цього спробуємо дати відповіді на питання, що випливає з творчості Кузанського. Чи Творець «пов’язує те, що є відмінним і те, що віддалене від іншого як протилежності, між якими немає середини» [2, С. 185]. Відповідаємо: так. Згідно космогонічної традиції сибірської відлюдниці, до сутності божественної душі входять полярні за значенням поняття як то «добро-зло», «щедрість-жадність», «дружба-ненависть» та ін. При чому Всевишній Анастасії не є абсолютним добром. Він у собі поєднує все, і саме не віддаючи перевагу будь-якій із утриманих ним енергій, зберігає здатність до світотворення. Єдність і боротьба протилежностей в особі Бога особливо підкреслюється відлюдницею: «існування Розуму, а тим паче Всесвітнього – це єдність двох начал великих – Розуму і Антирозуму» [5, С.213]. Звідси виводимо зв'язок Бога-Всесвітнього Розуму із тлумаченням сутності слов’янського божества Роду. Весь світ складається з двох протилежностей: однина-множина, біле-чорне, чоловік-жінка, верх-низ, правда-кривда. Окрім цього Рід також розглядається як вмістилище постійної боротьби двох величних начал – Білобога та Чорнобога (чому б не Розуму і Анти розуму Анастасії?). При чому воюють «у сварзі єднаючись, тим світ удержаний є. Вони суть одно і немає одного без іншого» [4]. Як слов’янська традиція визнає за ними рівність, не висуваючи вперед ні відносне добро Білобога, ні відносне зло Чорнобога, так і Анастасія стверджує про величність цих двох начал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. З Богами у Триглаві. Карби віровчення рідної православної віри… // Електронний варіант книги: http://pravo.iapt.org.ua/lev/bookzbut1.html

2. Кузанский Н. Об учёном незнании. / Пер. с латыни С.А. Лопашова. – СПб: Азбука, 2001. – 320 с.

3. Лук'яненко О.В. Категорії «бог» та «боги» у системі поглядів В.Мегре-Анастасії // www.rusnauka.com.ua/Page_ru.htm

4. Мегре В. Н. Кто же мы? – СПб.: «Диля Паблишинг», 2001. – 240 с.

5. Мегре В.Н. Новая цивилизация.Ч.1.– СПб: Изд-во «ДИЛЯ», 2005. – 224с.

6. Мегре В.Н. Сотворение. – Р-на-Д: Изд-во «Профф-Пресс», 1999. – 400 с.

7. Э. Бадж. Легенды о египетских богах. Пер. с англ. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. – 304 с.