Технічні науки/ 12. Автоматизовані системи управління на виробництві

К.т.н. Васильцова Н.В., Райков В.М., Онопрієнко А.О.

Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна

Використання методів аналізу альтернативних варіантів проекту впровадження інформаційних систем

У теперішній час при впровадженні інформаційних систем на підприємствах основними критеріями прийняття ідеї IT-проекта є технічна і технологічна можливість його реалізації, довгострокова жизнеспроможність, економічна ефективність, відповідне організаційне та адміністративне забезпечення. Для вибору раціональних рішень з впровадження інформаційних систем найчастіше потрібна оцінка ефективності їх використання. Порівняння оцінок ефективності альтернативних варіантів проекту впровадження інформаційних систем на підприємствах дозволяє прийняти такий з проектів, в якому співвідношення витрат та вигоди з його використання буде найкращим.

Аналіз деяких невдалих реалізацій проектів розробки і впровадження інформаціоних систем показав, що однією з основних причин цих невдач є недостатній попередній аналіз проектов, який необхідно проводити для того, чтоб уникнути випадковості на подальших етапах роботи з проектом і досягти результатів найбільш економічним способом [1].

Основною метою проектного аналізу є визначення його цінності. Ще до ухвалення рішення про здійснення проекту необхідно розглянути всі його аспекти протягом життєвого циклу. Це дає змогу, наприклад, відхиляти проекти, які дають швидку віддачу, але неефективні в часі, і підтримувати ті, що повільно набирають силу, але мають істотні довгострокові вигоди.

Кожний проект впровадження інформаційної системи (ІТ-проект) має бути підданий таким видам аналізу: технічному, комерційному, фінансовому, екологічному, організаційному, соціальному, економічному, структурному, його бюджетної ефективності. У теперішній час деякі види аналізу ІТ-проектів об’єднуються в так званий інвестиційний аналіз.

У роботі пропонується здійснювати порівняння різних проектів (або різних варіантів одного проекту) і вибір кращого з них за показниками їх інтегрального економічного ефекту.

Для оцінки ефективності ІТ-проектів у світовій практиці найчастіше використовується такі види аналізу:

- Cost Benefit Analysis (CBA) – стандартний метод інвестиційного аналізу;

- метод функціонального аналізу витрат (Activity Based Costing – ABC);

- методи аналізу, що використовують об’єднане бізнес- та IT- планування;

- метод системного аналізу проекту;

- методи експертного оцінювання (методи «досвіду, інтуіції та здорового глузду»).

В даній роботі для оцінки ефективності ІТ-проектів використовуються базові елементи СВА. Сутністю цого метода є оцінка та зрівняння користі, яка отримана в результаті здійснення проекту, з витратами на його реалізацію. Основою СВА є бізнес-цілі організації, які визначені на етапі стратегічного планування діяльності підприємства.

Специфіка ІТ-проектів знайшла відображення у складі користі та витрат, а також у методах їх оцінювання. Різні консалтингові компанії та дослідницькі групи розробляють підходи та методики, що доповнюють СВА деякими функціями. До таких методик належать [2]:

- „створення економічної цінності” (Economic Value Creation – EVC);

- „сукупна цінність володіння” (Total Value of Ownership – TVO);

- „сукупна цінність володіння інформаційною інфраструктурою” (Total Cost of Ownership – TCO);

- „істинна вартість володіння” (Real Cost of Ownership – RCO);

- „сукупна вартість володіння додатками" (Total Cost of Application Ownership – TCA).

При використанні СВА порівняння альтернативних варіантів здійснюється на основі вимірювань користі проектів та витрат, які для цього потрібні. Враховуються як кількісні, так і якісні показники. Аналізу якісних (нематеріальних) показників останнім часом приділяється велика увага. Крім відношення користі та витрат альтернативні варіанти також відрізняються ступінню ризиків та факторами, які ці ризики визначають.

В роботі пропонується узагальнена методика оцінки ефективності проектів упровадження інформаційних систем на підприємствах і в організаціях, яка складається з таких етапів:

- проведення технічного аналізу;

- проведення організаційного аналізу;

- проведення інвестиційного аналізу:

- розподіл користі та витрат, пов’язаних з реалізацією проекту на декілька категорій за видами та періодами;

- визначення користі та витрат, які піддаються кількісному вимірюванню;

- облік нематеріальної (якісної) складової користі та витрат;

- зіставлення нематеріальної користі з факторами, критичними для успіху організації;

- переведення якісних показників у кількісні;

- розрахування ключових показників при проведенні аналізу користі та витрат проекту.

При проведенні аналізу користі та витрат, в основному, пропонується використовувати економічні та інформаційні кількісні показники.

До економічних показників належать:

- чистий приведений прибуток (Net Present Value – )

= , де – грошові надходження за період ; – інвестиції (витрати), зроблені за період ; – норма дисконту; – кількість років життєвого циклу інформаційної системи;

- індекс рентабельності інвестицій (Return On Investment – ) ;

- внутрішня норма прибутковості (Internal Rate of Return – ) ;

- термін окупності (Payback Period – )

, де – номер року, в який проводиться розрахунок.

До інформаційних показників належать:

- гранична вартість повної інформації в інформаційній базі системи , де , – результати дії або рішення (у формі вартості), яке виконується за умови повної чи неповної інформованності;

- витрати на накопичення інформації для наповнення інформаційної бази системи , де , , – погрішність пошуку, – повнота пошуку, – об’єм релевантної інформації, що видається; – загальний об’єм інформації, що видається; – об’єм релевантної інформації у її загальній сукупності.

До складу витрат проекту впровадження інформаційних систем включають передбачені в ньому й необхідні для його реалізації поточні та одноразові витрати всіх внутрішніх учасників здійснення проекту, обчислені без урахування витрат одних учасників у складі витрат інших.

В роботі пропонується розглядати такі види витрат ІТ-проектів: „програмне забезпечення”, „обладнання”, „персонал”, „команда з впровадження”, „організаційні витрати”, „консалтинг”, „приміщення”.

До початкових (одноразових) витрат за їх видами слід віднести, наприклад: „програмне забезпечення” - вартість ліцензій на інформаційну систему і системне програмне забезпечення, послуг з їх настроювання (доробки); „обладнання” - вартість компьютерів, принтерів, їх модернізації, установлення та налагоджування; „персонал” - вартість навчання персоналу, компенсація співробітникам збільшення їхнього навантаження; „команда з впровадження” - витрати на проведення заходів на підбір команди (тренінг, анкетування, „ділова гра”); „організаційні витрати” - вартість робіт з передпроектного аналізу та управління проектом, вартість змін в організаційній структурі; „консалтинг” - вартість використання зовнішніх консультантів; „приміщення” - вартість робіт із забезпечення умов, необхідних для функціонування обладнання, зокрема, установлення систем кондиціювання повітря, енергозабезпечення, систем пожежної безпеки та ін.

До поточних (що повторюються) витрат за їх видами слід віднести, наприклад: „програмне забезпечення” - вартість обновлення (доробок) та звертання в службу підтримки; „обладнання” - вартість звертання в службу підтримки, ремонту обладнання, придбання витратних матеріалів та ін.; „персонал” - витрати на оплату роботи ІТ-персоналу, який обслуговував інформаційну систему, збільшення заробітної платні співробітникам у зв’язку із зростанням їхньої кваліфікації; „команда з впровадження” - заробітна платня, премії та ін.; „організаційні витрати” - витрати на утримання старих та набір нових співробітників, страхові платежі; „консалтинг” - витрати на використання комунікаційних засобів зв’язку із зовнішніми консультантами (наприклад, мережі Internet); „приміщення” - витрати на оплату оренди, електроенергії, охоронних послуг, страхування та ін.

Пропонується розділити витрати й користь, що пов’язані з реалізацією проекту, на декілька категорій – за видами витрат і їх періодичності. Крім витрат та користі, які піддаються кількісному вимірюванню, необхідно враховувати й нематеріальну (якісну) складову. Ці витрати потрібно перевести у кількісний вид. До матеріальної (кількісної) вигоди (користі) від використання інформаційної системи на підприємстві можна віднести: збільшення обсягу продажу; зниження собівартості; зменшення складських запасів; скорочення строків виконання заказів; підвищення точності поставок. До нематеріальної (якісної) вигоди можуть бути віднесені: покращення доступу до інформації; покращення взаємодії з постачальниками; підвищення задовільності клієнта; можливість своєчасно реагувати на зміни ринку та ін. У складі витрат проекту нематеріальна складова має незначну частину, а у складі користі саме нематеріальні переваги грають провідну роль.

В роботі пропонується переведення якісних показників в кількісні показники за декілька кроків. По-перше, нематеріальна складова користі зіставляється з факторами, які є критичними для успіху организації, та співвідноситься з такими можливостями, як підтримка й збільшення обсягу продажу, збільшення ціни, зниження витрат або створення нового бізнесу. Виявлені на попередньому кроці можливості описуються в одиницях, які можуть вимірюватися. Далі визначаються значення даних величин з використанням таких методів, як маркетингові дослідження, експертні оцінки, зрівняння із подібними підприємствами. Ці величини переводяться у показники, пов’язані з надходженням грошових коштів, тобто збільшенням доходів або зменшенням витрат.

У кожному конкретному випадку необхідно орієнтуватися на критерії, які, на думку керівництва проекту, є важливішими, чи брати до уваги додаткові об’єктивні та суб’єктивні чинники.

Запропонована методика дозволяє формалізувати процес оцінки ефективності проектів впровадження інформаційних систем.

Література:

1. Кобилянський Л.С. Управління проектами. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.

2. Турчин С. Сколько стоит АСУП, или основы инвестиционного анализа для ІТ-менеджера // Компьютерное обозрение, 2001. – №44. – С. 40-49.