Джобулда Ю.П

НТУУ „КПІ”

ФММ, гр. УС-61

Аналіз міжнародної конкурентоспроможності

авіаційної галузі України

В сучасних умовах сталий розвиток промисловості технологічно розвинених держав неможливий без авіабудування. Авіаційна галузь України продовжує займати провідне місце по розробкам у сфері авіації та входить до елітної дев’ятки країн, що мають замкнутий технологічний цикл створення і виробництва авіатехніки.

В умовах глобальної економічної та фінансової кризи, ринок продукції цивільної, а тим більше військової авіації залишається досить перспективним. Адже не дивлячись на наявність, значного потенціалу в галузі, останніми роками Україна має значні фінансові проблеми з розвитком авіаційної промисловості та просуванням її на світові ринки, тому потребує державної підтримки, що й зумовило актуальність даної теми.

Лідерами в галузі літакобудування є два найбільші авіаційні заводи (Київський державний авіаційний завод «Авіант» і Харківське державне авіаційне виробниче підприємство) та розробник унікальних технологій (відомий АНТК ім. Антонова), які плідно співпрацюють вже понад 70 років. Результатами їх співпраці стало виробництво серії літаків «Ан»: від Ан-2 до Ан-148. «Антонов» – всесвітньо відомий бренд регіональних пасажирських, транспортних та військово-транспортних літаків малого, середнього та важкого класів. Ще ніхто в світі не створив літаків, рівних «Мрії» (Ан-225) та «Руслану» (Ан-124) і нікому не вдалося виготовити таку серію регіональних турбогвинтових пасажирських літаків, якими є Ан-24. За оцінками експертів, сьогодні літаки серії «Антонов» експлуатуються в 42 країнах світу.

У березні 2007 р. Кабінет міністрів створив державний авіабудівний концерн «Авіація України» (ДАКАУ), віднесений до управління Міністерства промислової політики. До складу концерну включено 10 держпідприємств: Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, Київський авіаційний завод «Авіант», Завод №410 цивільної авіації, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, ДП НІІ «Буран», ДП «Харківське агрегатне конструкторське бюро», Харківський машинобудівний завод «ФЕД», Запорізьке машинобудівне КБ «Прогрес» ім. академіка Івченка», підприємство «Новатор», казенне підприємство «Радіовимірювач» [1].

Головні проблеми розвитку галузі – нерозвиненість внутрішнього ринку через слабку купівельну спроможність замовників, відсутність лізингових схем та недосконалість кредитно-фінансової сфери.

Авіаційний ринок є досить насичений, конкурують на ньому між собою не окремі компанії, а авіаційні держави. Для забезпечення конкурентної стійкості своїх позицій на світовому ринку ці держави в останні роки чимало зробили для міжнародної інтеграції національної авіапромисловості, підвищення технологічного рівня проектування і виробництва літаків, надання активної фінансової підтримки авіабудівникам. Відбулися послідовні реструктуризація і злиття компаній авіавиробників у США і Західній Європі, внаслідок чого в цих регіонах залишилось лише по одній компанії зі створення і виробництва цивільних пасажирських літаків місткістю понад 100 місць – Boeing та Airbus. Правила гри на світовому авіаринку диктують саме ці два авіабудівні гіганти.

Україна у виробництві великих та середніх пасажирських літаків конкурує з лідерами світового ринку Boeing і Airbus. У сегментах виробництва вантажних та регіональних пасажирських літаків основними українськими конкурентами є бразильська Embraer, канадська Bombardier, іспанська CASA, італійсько-американська Lockheed Alenia та російська компанія «Цивільні літаки Сухого».

Сучасний стан авіапромисловості України знаходиться в кризовому стані. Створення в 2007 році концерну “Авіація України” фактично привело до припинення серійного виробництва літаків. За останні роки різко погіршала ситуація на ринку, зношеність основних фондів досягла критичного рівня. Галузь страждає від дефіциту кваліфікованих кадрів. Ситуація на Харківському і Київському авіазаводах виглядає просто загрозливою: молодих перспективних фахівців переманюють в інші фірми, у тому числі зарубіжні, високою зарплатою.

Тому авіаційна галузь потребує фінансової підтримки збоку держави та підприємств авіаційної галузі. Для розвитку авіабудування перспективним буде укладення контрактів з провідними виробниками авіаційної продукції.

Перспективними ринками збуту літаків для українських виробників є країни Азії й Африки, у яких попит на дорогі, але не завжди якісніші американські і європейські літаки, залишається відносно низьким. До таких країн, у першу чергу, варто віднести Саудівську Аравію, Лівію, Єгипет, ОАЕ, Пакистан [2].

Отже, для подальшого розвитку української авіаційної галузі потрібно створити сприятливі умови для її участі в світовому авіаринку, зокрема для забезпечення побудови ефективної системи продажу вітчизняної авіатехніки створити в складі корпорації "Антонов" за світовими зразками лізингову компанію з пайовою участю держави та деяких іноземних банків. А також найперспективнішою могла б стати співпраця України з Бразилією, яка покращить фінансову ситуацію авіаційних підприємств, а співпраця з США може стати могутнім поштовхом для відродження українського авіабудування.

Список використаної літератури:

1.Про утворення державного авіабудівного концерну "Авіація України": Закон України від 14 березня 2007 р. N 428 [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://uazakon.com/document/fpart00/idx00234.htm
2.АНТК ім. Антонова [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт компанії АНТК ім. Антонова. Режим доступу: www.antonov.com