Економічні науки/3.Фінансові відносини

Нікітюк А. В.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Томчук О.Ф.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

Заборгованість господарюючих суб'єктів — часте явище, супроводжуюче ринкові трансакції і в західних країнах: численні фірми регулярно потрапляють в ранг неплатоспро­можних через невміння з тих або інших причин адаптуватися до ринкових правил гри. Основ­ною причиною неплатежів в Україні є те, що в перехідній економіці змінилися принципи фун­кціонування національної розрахунково-пла­тіжної системи, і неплатежі обумовлені причи­нами фундаментальнішого характеру, ніж ви­димі на поверхні явищ. Розв'язати проблему українських неплатежів не так просто: до те­перішнього часу залишається відкритим питан­ня про чинники, що зумовили самоорганізацію системи неплатежів в українській економіці. Все частіше причину стійкості даного феноме­ну в Україні вбачають в інституційних аспек­тах економіки неплатежів, в зміні мотивації господарюючих суб'єктів, що прагнуть вижи­ти в умовах невизначеного зовнішнього сере­довища перехідного періоду.

Економічний потенціал сільськогоспо­дарських підприємств багато в чому залежить від фінансових умов та можливостей підприє­мства. Великий вплив на оборотний капітал справляє збільшення або зменшення креди­торської та дебіторської заборгованостей, а отже, впливає і на економічний потенціал гос­подарства.

Проблемами заборгованості займалися як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Серед них слід визначити праці В. Потєхіна, М. Лаврик, Є. Жукова, І. Ємельянова, В. П'ятакової, Піліпенко О.І. та ін.

В умовах нестабільної ринкової економіки ризик несплати або невчасної оплати рахунків збільшується, це приводить до появи дебіторсь­кої і кредиторської заборгованостей. Частина цієї заборгованості в процесі фінансово-госпо­дарської діяльності неминуча і повинна знахо­диться в рамках допустимих значень.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і ухваленні управлінських рішень після забезпечення ефективності розрахунків з дебіторами і кредиторами. Збільшення або зниження дебіторської і кредиторської забор­гованості приводять до зміни фінансового ста­новища підприємства. Так, наприклад, значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською може привести до так званого тех­нічного банкрутства. Це пов'язано із значним відверненням засобів підприємства з обороту і не­можливістю гасити вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно прово­дити моніторинг і аналіз стану розрахунків.

Дебіторська заборгованість – це фінансовий актив, який є контрактовими правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства. Визнається як ак­тив, коли підприємство стає стороною контракту і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові кошти. Поточна дебі­торська заборгованість за продукцію, това­ри, роботи, послуги визнається активом од­ночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оціню­ється за первісною вартістю.

Мета аналізу поточної дебіторської забо­ргованості – оцінювання рівня, структури дебіторської заборгованості, ефективності інвестування в дебіторську заборгованість фінансових засобів, визначення фактично непогашеної заборгованості за попередні періоди.

Джерелом аналізу дебіторської заборго­ваності є баланс підприємства, примітки до фінансових звітів, дані аналітичного та син­тетичного обліку, нормативно-методичні до­кументи з обліку, інвентаризації, звітності, контролю, внутрішня звітність.

Важливим моментом в управлінні дебі­торською заборгованістю є підвищення її якості, чого можна досягти шляхом: всебіч­ного оцінювання фінансового стану потен­ційних дебіторів, їх платоспроможності, ре­путації, терміну існування, диверсифікації клієнтури; визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (ліміту­вання дебіторської заборгованості); викори­стання різних форм забезпечення повер­нення боргу.

Майже завжди існує вірогідність виникнен­ня певної частини дебіторських боргів, безна­дійних до отримання. Визнання безнадійних боргів може бути вироблене наступними мето­дами: метод прямого списання; метод чистого списання; метод старіння дебіторських боргів.

Метод прямого списання використовуєть­ся у випадках достовірного визначення того, що покупець не зможе сплатити виставлені йому рахунки. Недоліком цього методу є тим­часова невідповідність доходів і витрат підприє­мства, оскільки факти неплатежів (що є найха­рактернішим при їх виявленні) можуть бути встановлені в інші звітні періоди.

Метод чистого списання дозволяє розв'я­зати цю проблему за рахунок систематичного моніторингу динаміки неоплачених рахунків.

При використовуванні методу старіння де­біторських боргів вони класифікуються по тер­мінах, і старі знижки не накопичуються, а віднімаються.

При аналізі дебіторських рахунків необхі­дно сформувати, портфель дебіторів, де разом з такими показниками, як розміри, терміни по­вернення по окремих боргах, потрібно розра­хувати середній термін повернення по всьому портфелю. Далі необхідно проводити по­рівняльний аналіз окремих боргів з середнім показником. При цьому розбити дебіторів мінімум на три групи: групу з термінами пога­шення менше середнього показника; групу з термінами погашення приблизно відповідними середньому показнику; групу з терміном пога­шення, перевищуючими середній показник.

Важливим аналітичним показником є се­редній термін погашення дебіторської забор­гованості — це такий термін, протягом якого виставлені покупцям рахунки будуть перетво­рені на грошову готівку.

У вітчизняній практиці основними методами оцінки дебіторської заборгованості є: за первісною вартістю; за чистою вартістю реалізації.

У зарубіжній практиці існує проблема визнання де­біторської заборгованості, яка пов'язана із застосуван­ням гнучкої системи численних знижок. В зарубіжній практиці існує два методи відобра­ження знижок в обліку, а саме: валовий метод та чистий метод. Найбільш широко використовується валовий. Різниця між цими методами полягає в тому, що на мо­мент виникнення згідно з валовим методом відобра­жається вся сума заборгованості, а згідно з чистим ме­тодом — сума, зменшена на знижку.

У вітчизняній і у зарубіжній практиці на дату скла­дання балансу дебіторська заборгованість оцінюється за чистою вартістю реалізації. Відмінним при цьому є визначення чистої вартості реалізації.

Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю. Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства.

Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс". Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.
Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості. Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитись з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

 

Література

1. Лищенко О.Г., Г.М.Бескоста. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством// Держава та регіони. Серія. Економіка та підприємництво. – 2009 - №1 – с. 114-117

2. Попазова О. В. Тенденції змін дебіторської та кредиторської заборгованості на с/г підприємствах України// Агросвіт – 2008 - №7 – с. 40-41