Экономика / Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Фурман І. В., Глушко І. Ю.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Реалізація інвестиційних проектів в Україні

Інтеграція України у світове економічне співтовариство передбачає докорінну зміну принципів реалізації зовнішньоекономічних відносин, важливим елементом яких є співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. Визначальний аспект міжнародного співробітництва України у фінансовій сфері – доступ до міжнародних потоків капіталу. Зважаючи на обмежений внутрішній ресурсний потенціал, цей фактор розвитку залишатиметься актуальним і надалі.

Проблеми взаємодії України з міжнародними фінансовими організаціями, міжнародного моніторингу, дотримання їх вимог та зобов’язань країни – члена розглядалися в роботах вітчизняних економістів: Д. Лук’яненка, В. Федосова, Н. Рязанової, І. Луніної, В. Колосової, Н. Стукало, тощо.

Обмеженість інвестиційних ресурсів стримує процес формування ринкової економіки в Україні. Результативність інвестування залежить від заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату, аби зробити його сприятливим для вкладення коштів в економіку.

Інвестиційний клімат – це передусім ясність і прозорість середовища, в якому інвестор приймає рішення про інвестиції й зважає на ризик, і лише потім - економічні показники. У цьому сенсі дуже важливим є оприлюднення мети розвитку країни, послідовність політичного курсу, адекватність податкової політики й чинного законодавства задекларованим цілям [2,106]

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для інвесторів в Україні, належать: рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій, правове поле держави, політична воля всіх гілок влади, стан фінансово – кредитної системи, інвестиційна активність населення, статус іноземного інвестора.

Одним із найважливіших чинників, що впливають на поліпшення інвестиційного клімату, є рівень розвитку продуктивних сил держави. Оскільки головні джерела інвестицій формуються у виробництві, то природно, велике значення має приріст валового внутрішнього продукту й національного доходу, що спрямовується на накопичення капіталу.

Економіка України потребує сьогодні значного обсягу як внутрішніх, так і іноземних інвестицій, оскільки довгостроковий економічний приріст забезпечується через підвищення продуктивності праці, технічне й технологічне переустаткування базових галузей економіки [1,73]

Реалізація інвестиційного процесу потребує насамперед консолідації ресурсів усіх джерел фінансування. Сьогодні головним джерелом інвестування залишаються власні кошти підприємств. Так на 01.01.2009 року за рахунок цього джерела здійснено 66,6% усіх капітальних вкладень. Головним джерелом фінансування інвестицій у світовій практиці є амортизаційні відрахування, за рахунок яких фінансується понад 60% інвестицій в основний капітал. Останнім часом амортизація в Україні перестала виконувати свою головну роль – відтворення основних виробничих фондів як у вартісному вираженні так і в натуральному.

У країні зношеність основних засобів зростає з року в рік. Так на початку 2009 року вона сягнула 45,0%. Найбільший рівень зношення основних засобів простежуємо на підприємствах рибного господарства – 598,6%, обробної промисловості – 55,1%, будівництва – 52,1%, виробництва і розподілу електроенергії, газу та води – 50,5%, транспорту і зв’язку – 50,2%, в установах освіти – 51,2%. Українське чинне законодавство не стимулює цільового використання амортизаційних відрахувань, і 40% цих відрахувань досі використовуються не за призначенням [3,37]

Ситуацію погіршує й те, що за підрахунками, тіньовий сектор становить 40 – 50% ВВП. Чинне податкове законодавство не стимулює суб’єктів підприємницької діяльності інвестувати капітал у легальну економіку. Так загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує цей показник у групі країн, куди вона входить за рівнем ВВП на душу населення. Це призводить до приховування реальних обсягів господарської діяльності й виведення її у тінь. Щодо іноземного інвестування то загальний рівень інвестиційної привабливості України залишається низьким.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що головними проблемами в інвестиційній сфері є:

- великий дефіцит власних джерел інвестиційних ресурсів у підприємств , передусім прибутку

- неефективна амортизаційна політика

- відсутність механізму довгострокового кредитування підприємств

- нерозвиненість у достатній мірі ринку капіталів

Напрями реформування державної інвестиційної політики повинні охоплювати такі аспекти:

1. Головними джерелами інвестування повинні стати кошти підприємств і організацій у вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань

2. Бюджетні інвестиційні ресурси повинні надходити в ті галузі, які є мало привабливими для приватного сектора, але необхідні для забезпечення життєспроможності економіки

3. Розширення цільового банківського кредитування галузей і виробництв, визначених як пріоритетні

4. Кошти населення можуть стати важливим складником інвестиційних ресурсів за умов підвищення рівня реальних доходів.

Література:

1. Бойцун О. Аналіз показників фінансової відкритості економіки країни//інанси України – 2007 - №5 – С. 72-78.

2. Пересада А. Реалізація інвестиційних проектів//Інвестиції – 2008 - №3 – С. 106-112.

3. Притикіна О. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС// Фінанси України – 2009 -№5- С. 36-43.