Томчук С.В. Гончарук К.С.

Вінницький національний аграрний університет

Фінансовий лізинг:основні аспекти розвитку

Активне впровадження лізингових операцій завдяки притаманним їм можливостям, зокрема відсутності відволікання оборотних коштів, може дати відчутний поштовх здійсненню структурної перебудови реального сектора економіки, оновленню основних фондів, розвитку малого і середнього бізнесу тощо.

Одні вчені розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням. Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основані саме на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження - користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та саме право власності як правове панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що багатство в кінцевому рахунку заключається не просто в обладанні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.[1]

Саме зараз позитивні риси лізингу найбільш дієздатні. Лізингоодержувачу вигідно користуватися устаткуванням, не набуваючи його у власність, а одержуючи на час за визначену плату. Вигідно і банку, тому що дороге устаткування можна не надати в оренду й у такий спосіб дістати прибуток від надходження орендних платежів, який у декілька разів перевищує ціну устаткування, заплачену банком. Ефективність використання обладнання придбаного в лізинг зростає. Висока рентабельність лізингу і наявність адекватної нормативної бази можу сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із положення, що створилося.

Переваги фінансового лізингу перед прямим кредитуванням широко використовуються у світовій практиці: близько третини інвестицій в нове обладнання здійснюється саме за допомогою фінансового лізингу. В Україні ж, за експертними оцінками, загальний річний обсяг операцій лізингових компаній у середньому складав останнім часом лише близько $380 млн., що дорівнювало приблизно 15% платоспроможного попиту. Такий стан зумовлений численними проблемами, зокрема недосконалістю нормативно-правого регулювання лізингових операцій. Багато із цих проблем, деякі досить кардинально, і розв’язує оновлений Закон України «Про фінансовий лізинг».[3]

Важливим етапом на шляху розвитку лізингу в Україні став 2004 рік. У цьому році набули чинності новий Закон України “Про фінансовий лізинг” та Цивільний кодекс України – головні документи, що регулюють цивільно-правові відносини лізингу.[1]

В Україні предметом договору фінансового лізингу може бути річ, віднесена до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (ліси, водні ресурси, надра тощо). Проте слід відмітити, що відповідно до Закону України, комунальне та державне майно може передаватися у фінансовий лізинг.

Ще однією позитивною рисою Закону України (стаття 2) є затвердження пріоритету норм цивільного законодавства перед нормами господарського законодавства у питаннях регулювання відносин лізингу в Україні.

Лізингова діяльність в Україні не ліцензується. Проте держава регулює ринок лізингових послуг та здійснює нагляд за лізинговою діяльністю шляхом запровадження обов’язкового внесення інформації про лізингові компанії до Державного реєстру фінансових установ.

Фінансовий лізинг передбачає одержання лізингодавцем банківського кредиту для придбання замовленого обладнання, тому строки лізингового договору значною мірою залежать від тривалості кредиту. Зазначимо, що в Україні переважна частина довгострокових банківських кредитів надається на термін 1-2 роки. [3] Частка кредитів більшої тривалості є незначною і зростає повільно.

Надзвичайно важливо, щоб строки амортизації активів, одержаних за договором фінансового лізингу, були максимально наближеними до термінів, на які банки погоджуються надавати кредити.

Таким чином, прискорена амортизація активів у податковому обліку є дієвим інструментом стимулювання фінансового лізингу.

Переваги фінансового лізингу як ефективного механізму оновлення основних фондов підприємств в умовах відсутності у них достатніх обігових коштів є очевидними.

Сьогодні, незважаючи на всі складності, лізинг успішно розвивається в більшості європейських країн. Підйоми в розвитку лізингу збігаються з відновленням засобів виробництва в зв'язку з переходом на енергозберігаюче устаткування, вступом ряду країн світу в стадію інформаційного товариства, що викликає посилення попиту на інформаційне устаткування, посиленням підтримки малих форм підприємницької діяльності, а також із здійснюваним нині в багатьох країнах переходом до політики промислової екології, що пред'являє попит на інвестиції в природоохоронні технології, що не завжди може бути задоволений за рахунок власних ресурсів або банківських кредитів.

На жаль в Україні на відміну від європейських країн лізинг розвивається не достатньо ефективно. Результатом чого є не стабільне політичне, а значить і економічне становище, що в свою чергу зменшує кількість та якість інвесторів в Україні.

Література

1. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні // Вісник НБУ.-2003.- № 2.-С.30.

2. Тимченко О. Становлення і розвиток лізингу в Україні // Вісник НБУ. -2006.- № 2.- С.29.

3. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України.-2004.-№ 2.-С.40-46.