Корнацька Х.В.

Одеський державний економічний університет

Причини слабкого розвитку банківського факторингу в Україні

Слово факторинг навіть сьогодні в пересічного українця-клієнта банку викликає асоціації з чимось новим та не зовсім популярним. І дане враження є цілком виправданим. Чому така поширена в цивілізованому світі послуга як факторинг є зовсім чужою для України? Чому в інших країнах факторинг в праві конкурувати з різноманітними банківськими кредитними продуктами. А в Україні він більшістю навіть не береться до уваги як альтернатива?

Відповідями на ці питання можуть бути декілька причин. Аж ніяк до них не можна віднести судження про те, що факторинг – досить нова послуга. Адже дана послуга з’явилася ще в давні часи.

Історія факторингу. Факторинг з'являється в Англії в 14 -15 столітті шляхом зміни англійського інституту торгівельного посередництва, в торгівлі між Британією і колоніями, що в першу чергу безпосередньо пов'язано з розвитком текстильної промисловості. Історичний етап зародження факторингу наголошується у Великій Британії в 17 столітті створенням «Будинку факторів», який був більш схожий на торгівельного представника, що лобіює інтереси певних компаній. При цьому «Будинок факторів» володів інформацією про місцеві традиції, торгівельних звичаях і законах, ліквідності підприємства, а так само контролював процес реалізації товару, а, власне, і погашення заборгованості. До 20-х років ХХ століття діяльність фінансових агентів обмежувалася сферою торгівлі текстилем, а пізніше поширилася на меблеву і паперову промисловість, а також виробництво електротоваров. В кінці 50-х років ХХ ст факторинг прийшов в європейську банківську сферу і став грати не останню роль у фінансовому звороті спочатку банків Англії, а апотім і інших країн. Таким чином, спочатку в основі факторингу лежали комерційно-фінансові операції торгівельних агентів, товарів виробників, що займалися збутом. А з часом сталося перетворення в механізм безпосереднього фінансування і надання комплексу супутніх послуг.

Аргументом виникнення факторингу є посилювання конкуренції між постачальниками продукції, гостра нужда покупця в наданні товарного кредиту, дефіцит оборотних коштів. Широко поширений спосіб побудови взаємин з покупцями має свої побічні негативні ефекти для постачальника. Пропонуючи відстрочення і, стаючи таким чином кредитором для покупця, постачальник частенько стикається з проблемою касових розривів і браку оборотних коштів. Крім того виникає вірогідність затримки платежів і неоплати постачань в строк. Все це незмінно веде до додаткових витрат і збільшення рисок постачальника.

Факторинг в сучасному вигляді сформувався в розвинених країнах в 60-х роках, а з початку 1980 року починається його бурхливе зростання, що не закінчується і по теперішній час. Нині факторинг — поширена міжнародна посередницька послуга комерційних банків. У 60-х роках ХХ ст. факторингові операції почали поступово витісняти комерційний кредит на основі векселів. Особливо швидко факторинг розвивався у 80-х роках, коли за 10 років оборот за ним зріс в Італії в 74 рази, в Іспанії — в 14, Великобританії та Франції — в 7,5 рази. В Україні факторинг уперше був затверджений у новому Цивільному кодексі.

Право банків на цей вид діяльності (придбання права вимоги від третіх осіб виконувати зобов'язання в грошовій формі) зафіксовано в Законі «Про банки і банківську діяльність в Україні». Використання факторингу на практиці ще у 1988 р. розпочав Промбудбанк СРСР. Як експеримент він створив факторингові відділи і почав проводити операції. Згодом до нього приєднались інші комерційні банки.

Причини слабкого розвитку банківського факторингу.

1.Відносна молодість української банківської системи. Якщо подивитись на ті 18 років існування незалежної України, а з нею і існування на нашій території комерційних банків, то можна зробити висновок про те, що майже половину того часу банки були націлені на отримання високих прибутків на основі короткострокових продуктів та проектів. Звичайно,це було продиктоване надзвичайними темпами інфляції і в цілому нестабільною економічною ситуацією в країні. Отримання кредиту супроводжувалось значними проблемами, пов’язаними з величезними ризиками неповернення і відповідно випливаючи ми з цього непомірно високими відсотковими ставками. При цьому споживче кредитування як таке майже не було поширеним.

Згодом, з початку 2000-х років, почався період інтенсивного розвитку банківської системи на фоні загальної стабілізації економіки та проникненням на внутрішній ринок закордонних інвесторів. Темпи росту інфляції знижувались, капіталізація банків підвищувалась (в тому числі і за рахунок вливання іноземного капіталу). Це все позитивно вплинуло на урізноманітнення банківських продуктів та зниження відсоткових ставок за ними. Серед даних новинок в банківському секторі з’явився і факторинг, який продовжує впроваджуватись і розвиватись до сьогодні, щоправда далеко не всі банки взяли його на озброєння.

2.Превалювання цінової конкуренції над неціновою. Дане твердження можна пояснити тим, що до недавнього часу, банки, могли приваблювати до себе клієнтів, знизивши в незначній мірі і того завищені ставки за активними операціями або зовсім і того не робили із-за відсутності справжньої конкуренції. Не існувало такого поняття як максимально повне задоволення потреб клієнтів, не розвивались різноманітні продукти для кожного сегменту ринку, у тому числі і факторинг.

3.Недостатня підготовленість персоналу. Із-за того, що факторинг як продукт відносно молодий на теренах української банківської системи, багато банків, що впроваджують його в себе, зустрічаються з насамперед непідготовленою внутрішньобанківською нормативною базою (технологічні карти), яка постійно змінюється і доповнюється, що значно обтяжує роботу спеціалістів з факторингу. Крім того, банки, що тільки но впровадили факторинг, необхідно спеціально підготувати персонал або ж найняти спеціаліста з іншого банку.

4.Криза. Криза завдала значних перешкод для розвитку банківського факторингу. В даному випадку найбільше постраждав саме розвиток як збільшення кількості клієнтів, операцій, та урізноманітнення їх. Із-зі того, що банки не збільшували свій кредитний портфель, портфель факторингових операцій, як частина його, також не збільшувався. При цьому старі клієнти продовжують отримувати фінансування, як і раніше, звичайно з переглянутими в сторону погіршення умов кредитування. Крім того, як відомо, велика кількість підприємств, щоб лишній раз перестрахувати себе, перейшла на передоплату як основний вид розрахунку, що одразу ж перекреслює можливість використання ними факторингу.

5.Відносно вищі ставки. Стандартним для цього продукту є вищий рівень ставок, ніж для інших кредитів. Це пов’язане з високою ризикованістю даної операції. Особливо, якщо факторинг є без регресу або з частковим регресом. Однак така ситуація характерна для всього світу.

6.Недостатня зацікавленість банків в розвитку даної послуги. Крім того, що тільки деякі банки впровадили дану послугу,далеко не всі з них пропонують факторинг у всій своїй різноманітності. Так, наприклад, заявляючи на офіційних сайтах про те, що банк надає такі види факторингу як з регресом, з частковим регресом та без регресу, на ділі клієнт в змозі отримати тільки факторинг з регресом. Це пов’язане з високим ризиком інших двох форм, з небажанням банків вдаватись до додаткової повної оцінки платоспроможності всіх дебіторів клієнта банку, що веде до додаткових витрат, які іноді бувають невиправдані через небажання даної оцінки самими дебіторами. Дебітори клієнта повинні відповідати критеріям, які диктує банк. Це є недоліком тільки тому, що не всіх дебіторів підприємству вдасться перевести на факторинг, а також тому, що для попереднього вивчення стану справ банку потрібний час і доступ до внутрішньої інформації. Крім того, банки іноді потребують підписання договору застави певних об’єктів власності клієнтів, що саме по собі суперечить сутності факторингу. Даний аспект ще більше знижує привабливість даної послуги для клієнта.

7.Недостатня поінформованість населення. Насамперед це пов’язане з тим, що в банки не досить уваги приділяють даному продукту, так би мовити, недооцінюють його. Тому доволі рідко в засобах масової інформації можливо зустріти рекламні оголошення про надання послуги факторингу. Таким чином пересічний потенційний клієнт не в курсі щодо того, які саме банки надають факторингове фінансування, не кажучи про те, що існує значна частина економічно активного населення, що навіть не розуміє суті даного поняття.

8.Відсутність даних для порівняння в авторитетних фінансових виданнях (мається на увазі банківський факторинг). Ще одним фактом, що підтверджує неважливість факторингу для українських банків та несуттєвість даної операції для оцінки фінансової стабільності банку можна відмітити те, що така стаття як факторинг у фінансовій звітності банків відсутня. Відсутній даний показник і в офіційних виданнях НБУ, на відміну від звітів Держфінпослуг, який регулярно друкує інформацію про стан факторингу серед спеціалізованих фінансових компаній. Таким чином аналіз ринку саме банківського факторингу є надзвичайно складним

9.Проблеми банків. Крім незручностей, з якими зустрічається позичальник при використанні послуги факторингу, з неменшими труднощами зустрічається і банк в особі його персоналу. Перш за все це та кількість документів, які повинен надати позичальник до банку. Крім стандартного пакету, що надається при укладенні договору факторингу, для отримання кожного наступного траншу грошових коштів, у межах ліміту, банк повинен отримати оригінали всіх накладних. Разом з тим за відсутності у багатьох банків програмного забезпечення, розробленого спеціально для операцій, що стосуються факторингового фінансування, потребується велика кількість внутрішньобанківської документації. При цьому кожен документ повинен бути підписаний щонайменше двома особами, що часто відносяться до різних відділів. Ці бюрократичні процедури значно гальмують розвиток факторингу як в самому банку так і в банківській системі України в цілому.

Саме зберігання банком оригіналів товарних документів банком може призвести до значних труднощів у роботі клієнта в разі, якщо йому знадобляться дані документи. Така ситуація може виникнути у випадку судових справ між клієнтом та його дебіторами. При цьому до суду надаються тільки оригінали документів, які банк не може повернути клієнту. Внаслідок цього, значно можуть погіршуватись стосунки між банком та клієнтом.

Ще одним моментом , з яким зустрічається спеціаліст банку з факторингу, так це вимушена співпраця з дебіторами клієнта. Банк, як партнер, зацікавлений у вчасному погашенні заборгованості клієнта. І хоч, погашає даний кредит не клієнт, а його дебітори, за невиконання умов договору, санкціям піддається саме клієнт. У такому разі добросовісні працівники банку змушені нагадувати боржникам про своєчасне погашення заборгованості, які просто можуть забувати про це. Часом це буває нелегко, тому що не всі організації залюбки співпрацюють з банком. Особливо не являючись його клієнтами. Таким чином, це ще більше ускладнює роботу працівників факторингу. Тому логічно для банка виділяти спеціалістів, що будуть займатися виключно факторингом, що, в принципі збільшує його витрати.

Ще одним важливим, на мою думку, аспектом факторингових операцій в банку це є процес залучення крупних корпоративних клієнтів. Дані клієнти приносять найбільший доход банку, адже суми заборгованостей в них значно більші, ніж в інших. Відповідно, платежі банку у вигляді відсотку від суми є найвищими. Найчастіше банк залучає таких клієнтів до факторингу тільки якщо дана компанія користується вже певною послугою цього банку. В такому разі банківські менеджери намагаються загрузити клієнта максимальною кількістю своїх послуг, включаючи факторинг. Однак, такого крупного клієнта окремо для продажу йому послуги факторингу залучити майже неможливо, якщо це не ініціатива самого клієнта.

Переваги факторингу, які все ж змушують клієнтів звертатися до нього, а банки надавати його. Звичайно, виникає запитання, чому дана послуга з’явилася на українському ринку і регулярно використовується українськими підприємствами. Найперше це те, що даний вид кредитування не потребує від клієнта застави предметів його власності. І якщо деякі банки вимагають цього від клієнта,задля перестрахування себе, то це є порушення самої сутності факторингу. Не дарма при факторинговому фінансуванні клієнт платить вищі проценти відносно звичайного кредитування. Дана характеристика факторингу і є продиктована завищеним ризиком даної операції, що забезпечена лише обов’язком дебітора погасити заборгованість за відгружений товар, прописаним в контракті між клієнтом і дебітором.

Ще одною перевагою для клієнта є те, що банк фактично не відслідковує цільове використання коштів, що отриманні за допомогою факторингу. Після отримання банком рахунків-фактур, банк перечислює на рахунок клієнта обумовлений відсоток від суми. Після цього підприємство здатне використовувати отримані кошти на будь-які цілі, в тому числі і на виплату заробітної плати, що неможливе при звичайному кредитуванні.

Ну а для банків найбільш привабливим у факторинговому фінансуванні є значні комісійні платежі, а також відносно вища відсоткова ставка в порівнянні з іншими кредитами.

Висновки. Таким чином для розвитку банківського факторингу, менеджери банків повинні перш за все проаналізувати стан його розвитку в їхньому банку з огляду на вище перелічені причини, взяти їх до уваги і вжити заходів для мінімізації їх впливу. Звичайно, всіх проблем не банкам самостійно не вирішити. Однак, потрібно починати з саме з внутрішніх, налагодити всю інфраструктуру необхідну для надання цієї послуги, так би мовити підготувати базу. Згодом поступовий вихід з кризи та розумна політика уряду здатна принести новий поштовх для розвитку розглядуваного продукту. Тільки після цього можливий розквіт «правильного» факторингу, який, в свою чергу, здатен принести банку значні доходи та значно розширити клієнтську базу.

Література:

1. http://www.factoring.co.ua/theory/83-sysoev-a.v.-faktoringovyjj-biznes..html

2. http://www.factoringpro.ru/index.php/menu_world/497-faktoring-ukraina