Чернявська М.К.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Державне регулювання інвестиційної діяльності: проблеми та шляхи їх вирішення

Проблема державного регулювання інвестиційної діяльності для економіки країни, що не завершила ринкові перетворення, як і раніше актуальна, тим більше у зв’язку із кризою світової економіки. На сучасному етапі розвитку української економіки активізація інвестиційної політики може стати найважливішим засобом забезпечення виходу України з довготривалої економічної кризи.

Активізація інвестиційної діяльності є вирішальною ланкою економічної політики держави, оскільки на її основі можна реально здійснити структурну перебудову економіки України [1,49].

Досвід передових країн показує, що розвиток сучасної економіки неможливий без ефективної і злагодженої взаємодії бізнесу з державою, органами законодавчої і виконавчої влади. Залучення і державне регулювання інвестицій викликають інтерес і з погляду достатності інвестиційних ресурсів для забезпечення економічного зростання, структурних змін, що сприяють подоланню кризи [2,38].

Дослідженням різноманітних аспектів державного регулювання інвестиційної діяльності займались такі вчені як О.М. Головінов [2], А.О. Дєгтяр [3], І.М. Крейдич [4], М.Ю. Порвін [5], У.Б. Гладка [1].

Сьогодні можна з впевненістю говорити про розвиток інвестиційної кризи.

Причинами виникнення даної інвестиційної кризи виступають:

- криза світової економіки;

- відтік фінансових ресурсів з економік, що розвиваються, у розвинені;

- екстенсивний розвиток економіки України;

- відсутність реальних структурних зрушень в економіці;

- надмірно слабке впровадження досягнень НТП;

- низький обсяг бюджетного фінансування інвестиційних програм;

- перевага тактичної спрямованості над стратегічною та інші.

Розвиток кризи, поширення її на усі сфери економіки підсилює негативний інвестиційний клімат, а саме, зменшує і без того невеликі обсяги ресурсів капітального будівництва, абсолютні обсяги нагромадження, частку прибутку підприємств, що направляється на розширення виробництва [2,40].

Сформована ситуація вимагає від держави активних дій по активізації інвестиційної діяльності, у тому числі стимулювання іноземних інвестицій, як державних, так і приватних. Незавершеність трансформаційного періоду в Україні не дозволяє сподіватися на ринкові автоматичні регулятори інвестиційної діяльності, і тому саме держава виступає тією силою, що здатна концентрувати зусилля і необхідні ресурси для подолання негативних наслідків у економіці країни.

З огляду на це доцільно:

- розробити стратегію розвитку всієї української економіки з визначенням першочергових пріоритетів з відповідним поєднанням державного і ринкового регулювання і з метою збільшення кількості робочих місць;

- кредитно-фінансове і податкове державне регулювання повинно бути підпорядковане стимулюванню виробництва, інвестиційно-інноваційному розвитку [1,52];

- державне регулювання повинно здійснюватися із застосуванням наукових підходів і найбільш адекватних інструментів і методів у різних варіаціях і з різним ступенем інтенсивності, а також у пріоритетних напрямах (стратегічних і соціально спрямованих) розвитку вітчизняної економіки;

- стратегія довгострокової інвестиційної політики повинна включати визначення проривних напрямів, що вимагають державної підтримки, формування довгострокових інноваційних і інвестиційних програм і проектів, вироблення ефективних механізмів їхньої реалізації;

- використовувати досвід країн з розвиненою ринковою економікою, що пройшли у свій час непростий трансформаційний період ( Японія, Південна Корея);

- вдосконалювати планування капітальних вкладень з врахуванням пріоритетного забезпечення інвестиційними ресурсами технічного переозброєння і реконструкції [5, 93].

З метою стимулювання залучення іноземного капіталу доцільно використовувати нові ефективні механізми приватизації. Приплив іноземного капіталу допоможе вирішити проблему поповнення внутрішніх заощаджень для активного фінансового розвитку промислових підприємств, забезпечить фінансування дефіцитного поточного рахунку платіжного балансу та імпорт капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки.

Cаме приток прямих іноземних інвестицій значною мірою зв’язує завершення структурної перебудови економіки, рішення проблем диверсифікації і реконструкції діючих виробництв, створення робочих місць [3,12].

Подальший розвиток економіки України потребує розробок зваженої політики залучення довгострокових прямих іноземних і вітчизняних інвестицій для стимулювання реалізації інвестиційних проектів у стратегічно важливих галузях економіки. Усе це актуалізує проблему активнішого залучення України до міжнародного руху капіталу [4,21].

Отже, для того, щоб інвестування зайняло стратегічні позиції в економіці нашої країни, на сучасному етапі необхідна активна державна позиція в забезпеченні його розвитку. Інвестиції є основою перебудови сектору матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій та підвищення інвестиційної активності. Необхідно забезпечити розвиток механізму ефективного державного інвестування, вносити доповнення і зміни у чинні закони України, що регулюють інвестиційну діяльність, забезпечити політичну стабільність в країні.

Саме такий підхід дасть можливість активізувати інвестиційну діяльність і створити умови виходу економіки із кризи.

Література:

1. Гладка У.Б. Інвестиційна діяльність та її державне регулювання / У.Б. Гладка // Регіональна економіка. – 2009. - №2. – С.49-55.

2. Головінов О.М. Активізація державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні / О.М. Головінов // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць /МФУ, БДФА, - Чернівці: Технодрук, 2009. – Вип.2. – С.38-46.

3. Дєгтяр А.О. Система державного регулювання інвестиційних процесів : стан та перспективи розвитку / А.О. Дєгтяр // Розвиток фінансових відносин в умовах трансформаційних процесів: укр.. вимір : м-ли симпозіуму з нагоди 65-річчя від заснування харків. ін.-ту фінансів УДУФМТ, 16 жов. 2008 р., Харків. – Х.: ХІФ УДУФМТ, 2008. – С. 11-14.

4. Крейдич І.М. Державне регулювання інвестиційної діяльності / І.М.Крейдич // Економіка та держава. – 2007. – №11. – С.20-22.

5. Порвін М.Ю. Державне регулювання процесом інвестиційного розвитку промислового виробництва / М.Ю. Порвін // Економіка та держава. – 2009. - №10. – С.93-95.