Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Голишевська Л.В., Нестерук Т.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

На сучасному етапі економічного розвитку України досить актуальною є проблема взаємодії бюджетів різних рівнів, які є важливою складовою бюджетного процесу та займають вагоме місце в системі фінансових відносин. Саме від створення оптимального механізму міжбюджетних відносин, удосконалення фінансових відносин, поєднання інтересів всіх рівнів бюджетної системи та досягнення органами влади фінансової незалежності залежить успіх стабілізації економічної ситуації в країні.

Підставою для виникнення такого роду взаємовідносин між бюджетами є: визначений у законодавстві держави розподіл повноважень між державною виконавчою владою й органами місцевого самоврядування; гарантія з боку держави фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування; фінансова підтримка з боку місцевих бюджетів у зв'язку із значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та об'єктивними розбіжностями у розмірах видатків [3].

Проблематика та недостатній рівень розробки практичних та теоретичних аспектів механізму міжбюджетних відносин породжують суперечки науковців, вчених щодо даної теми. Праці таких науковців: Мацюри С.І., Набедрик Н., Салямон-Міхєвої К.Д., Цимбаленко Я.Ю. присвячені детальному розгляду проблеми та надані рекомендації щодо їх вирішення.

Ця досить важлива тема не набула значного поширення щодо її розгляду серед молодих науковців, які б могли своїм „свіжим” поглядом надати свої рекомендації щодо формування та вдосконалення міжбюджетних відносин на якісно новому рівні та законодавства, що його регулює.

Побудова бюджетної системи України розпочалась разом з прийняттям Конституції України, яка закріпила загальні положення бюджетної системи.

Але вперше тлумачення поняття бюджетних відносин було визначено Бюджетним кодексом який визначив нові засади бюджетного процесу країни.

Розрізняють дві основні моделі міжбюджетних відносин: централізовану та децентралізовану. Централізована модель характерна для соціалістичних країн. Така модель спричинює зосередження управління в одних руках тим самим спричинює нехтування інтересами окремих громадян і соціальних груп.

Децентралізована модель міжбюджетних відносин є ознакою економічного розвитку держави на демократичних засадах, сприяє розвитку і стійкості інститутів ринкової економіки, має певні принципи: невтручання держави в бюджетний процес муніципалітетів і регіонів; чітке розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління [3].

В Україні було прийнято децентралізовану модель міжбюджетних відносин, що істотно підвищило питому вагу місцевих бюджетів.

Так, у ст. 143 Конституції України вказано, що районні та обласні бюджети повинні формуватись із коштів державного бюджету для їх подальшого перерозподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм. У свою чергу, зазначено, що контролюють їх виконання обласні та районні ради, але порядок передачі цих коштів у Конституції не визначено [4].

Головним елементом міжбюджетних відносин в Україні є міжбюджетні трансферти, казначейське обслуговування яких повинно знаходитися на постійному контролі у органах Державного казначейства України.

Міжбюджетні трансферти, за визначенням Бюджетного кодексу України, являють собою кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого і поділяються на: дотацію вирівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Держбюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації [2].

Ще одним механізмом міжбюджетних відносин вивченню якого присвячено досить мало уваги як у науковій літературі так і немає чіткої регламентації його в нормативно-законодавчих актах – це кредитний метод. Дослідженню даного методу слід приділити більше уваги, адже це може стати новим та досить ефективним механізмом міжбюджетних відносин в Україні.

Постійне прагнення до самостійності місцевих бюджетів, до подальшого розвитку та зміцнення місцевого самоврядування вимагає більшої фінансової незалежності та життєздатності органів місцевої влади. Рівень розвитку країни та зростання добробуту населення безпосередньо залежать від зростання сильної місцевої влади, яка здатна забезпечувати належне фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я тощо [3].

Отже з вищезазначеного можна зробити наступні висновки, що міжбюджетні відносини в Україні почали своє формування та розвиток разом із прийняттям Конституції України, їх регулювання також здійснюється Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Але законодавча база є досить нестійкою через, що виникає чимало проблем. Тема є невичерпаною і актуальність її зростає, адже бюджетна система прагне до бюджетної автономії. Все це потребує нагального вирішення з пошуком якісно нового ефективного механізму дій та нових напрямків оптимізації для задоволення кожного із учасників міжбюджетних відносин.

Література:

1. Бюджетний Кодекс України: Закон України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ із змінами та доповненнями

2. Мацюра С.І. Трансферти в системі міжбюджетних відносин // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5 (195). – С. 223-227

3. Набедрик Н. Міжбюджетні відносини сьогодні та у перспективі // Казна України. – 2009. – № 2. – С. 15-20

4. Салямон-Міхєєва К.Д. Міжбюджетні відносини, як фінансовий механізм держави // Економіка, фінанси, право. – 2009. – № 3. – С. 19-25

5. Цимбаленко Я.Ю. Розвиток і організація фінансового контролю у сфері міжбюджетних відносин в Україні //Держава та регіони. Серія: Державне управління – 2009. – № 1. – С. 186-189