Роман Б.Є.

ВПНУБІПУ «Бережанський агротехнічний інститут»

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ЯК СКЛАДОВА ЙОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Економічне поняття конкурентоспроможності розглядається в різних аспектах у вітчизняній та іноземній економічній літературі. В загальному конкурентоспроможність визначається як: властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічним об’єктом ; властивість товару, об’єкта ринкових відносин виступати на ринку на рівні з присутніми аналогічними товарами; спроможність випереджати інших, використовуючи свої переваги у досягненні поставлених цілей.

Визначення поняття конкуренції бере свій початок ще з VIII ст., де А. Сміт звернув увагу на різницю між суб’єктивними прагненнями підприємців і об’єктивними результатами їх діяльності .

А.Юданов розлядає конкурентоспроможність товару через привабливість даного продукту для здійснюючого реального придбання споживачів , у даному визначенні автор конкурентоспроможність пов’язує не з відмінними характеристиками товару, як такого, а з привабливістю для покупців.

С. Вороніна, В. Дикань, та інш. розглядають поняття конкурентоспроможності, як властивість суб’єкта ринкових відносин, що виявляється в процесі концентрації та дозволяє зайняти свою нішу в ринковому господарстві для розширеного відтворення, що передбачає покриття всіх витрат виробництва та отримання прибутку від господарської діяльності.

З точки зору продуктивності підприємства автори К. Маккі і С.Сесион – Робінзон вважали, що компанія, галузь або нація з вищим рівнем продуктивності може розглядатися як більш конкурентоспроможна.

Американські економісти вважають, що конкурентоспроможність потрібно розглядати як «конкурентну раціональність», тобто уміння думати і діяти швидше, влучніше, най етичніше.

Європейський форум по проблемах управління визначив конкурентоспроможність підприємства як реальну і потенційну спроможність фірм в наявних для них умовах проектувати, виготовляти і збувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками привабливіші для споживача, ніж товари конкурентів.

М.Портер розглядає конкурентоспроможність підприємства через порівняння його конкурентні переваги високого і низького порядку з аналогічними перевагами інших фірм на ринку.

Жан – Жак Лаблен вважає, що конкурентоспроможність підприємства – це спроможність задовольняти потреби покупців краще, ніж це роблять суперники.

Б. Скотт вважав , що конкурентоспроможність здатна підвищувати доходи організації так само швидко, як конкуренти, і забезпечувати необхідний рівень інвестицій для підтримки цієї тенденції в майбутньому.

На думку авторів Х.Джонсона, М.Хаммера і Дж.Чампи , компанії повинні зменшувати виробничий цикл і витрати, покращувати якість товарів і послуг, зміцнювати відносини з постачальниками і споживачами, створювати свої організаційні системи, щоб реакція на зміни споживацьких смаків і переваг була як можна швидшою.

З точки зору вміння адаптуватися до змін навколишнього середовища. Як стверджує автор, конкурентоспроможність – здатність організації продовжувати працювати у вибраній сфері бізнесу, коли макросередовище швидко змінюється, адаптуватися до змін навколишнього середовища, створювати свої конкурентні переваги і на цій основі досягти кращих результатів діяльності, ніж конкуренти.

В економічній енциклопедії під редакцією С. Мочерного конкурентоспроможність – це споживчі властивості товару (послуги), які відрізняють його від товару – конкурента за ступенем їх відповідності конкурентним потребам, вимогам конкурентного ринку з урахуванням витрат на задоволення. Найважливіші фактори конкурентоспроможності – рівень цін, якість продукції, умови сервісу, термін гарантії виробу, обсяг після продажних послуг у процесі використання виробів, реклами та інш..

На думку Кривенко Г.В. конкурентоспроможність підприємства (фірми) в умовах маркетингової орієнтації – це спроможність господарських одиниць до ефективного функціонування на ринку, заснованого на пропозиції товарів, що відповідають запитам і перевагам покупців за якістю, кількістю і асортиментам в необхідні терміни і на більш вигідних в порівнянні з конкурентами умовах .

В. Чернега в зміст поняття конкурентоспроможність вкладає «наявність внутрішніх та зовнішніх факторів, які відображають відповідність підприємства вимогам конкурентного середовища та можливість збуту його продукції.

І.Піддубний під конкурентоспроможністю розуміє інтегровану властивість економічної системи, яка зумовлює реалізацію мети та досягнення результатів функціонування, необхідних і достатніх для активного позиціювання системи в конкурентному ринковому просторі.

Заслуговує на особливу увагу визначення Гудзинського О.Д. та Шепіцина А.О., які наголошують, що конкурентоспроможність підприємства характеризується можливістю забезпечувати випуск і реалізацію продукції, яка за своїми ціновими та неціновими факторами більш приваблива, ніж продукція підприємств – конкурентів, використовуючи конкурентні переваги і потенційні можливості для забезпечення конкурентоспроможності продукції в майбутньому при зміні ринкової ситуації та попиту споживачів.

Більшість науковців вважають, що об’єкти конкурентоспроможності пов’язані наступним чином – конкурентоспроможність підприємства ґрунтується на конкурентоспроможному товарі, конкурентоспроможну галузь формують конкурентоспроможні підприємства, конкурентоспроможність країни формується з конкурентоспроможних галузей.

Однак, слід погодитись з автором Судомир С.М., що дані визначення не повною мірою розкривають сутність поняття «конкурентоспроможність».Автор обґрунтовує свою позицію такими доводами:

- по – перше, конкурентоспроможність підприємства, товару чи послуги може визначити і підтвердити тільки ринок та його споживач. Це значить, що конкурентоспроможність – це категорія визначення суб’єктами ринкового середовища;

- по - друге, вона проявляється при організаційній взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища;

- по – третє, конкурентоспроможність як явище має динамічний характер;

- по – четверте, конкурентоспроможність – це баланс попиту і пропозиції, це механізм реалізації потенціалу конкурентоздатності.

Виходячи із даної логіки в поняття «конкурентоспроможність» автор Судомир С.М. уточнює його сутність, а саме:

Конкурентоспроможність – це визнана ринком сформована і реалізована конкурентоздатність соціально – економічних систем, яка матеріалізована у формі товару чи послуги. Вона може визначатися в процесі оперативної діяльності при реалізації стратегій і на перспективі при обґрунтуванні можливих ситуацій і стратегій розвитку [1, c. 45].

Література

1. Гудзинський О.Д., Судомир С.М. Управління формуванням конкурентоспроможного потенціалу підприємств (теоретико – методологічний аспект): монографія.- К.: ІПК ДСЗУ, 2010.- 212 с.

2. Гудзинський О.Д., Пахомова Т.М. Менеджмент та його обліково – аналітичне зазпечення (навчальний посібник) – К.: ІПК ДСЗУ, 2003.-

3. Вороніна Л.І. Малиц бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання.-К.: Видавництво Європейського університету, 2001.- 306 с.

51 с.