К.е.н. Фаюра Н.Д., магістрант Наконечна О. П.

Вінницький національний аграрний університет

КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація. Виявлено особливості кредитних відносин сільськогосподарських підприємств з комерційними банками, проаналізовано їх стан і тенденції розвитку, а також сучасні умови банківського кредитування підприємств галузі.

Ключові слова: банківське кредитування, сільськогосподарські підприємства, комерційні банки.

Вступ. Кредитування сільськогосподарських підприємств комерційними банками у нинішніх умовах ускладнилось або й зовсім неможливе з причини їхньої недостатньої дохідності, невисокої віддачі на вкладений капітал і низької ліквідності майна. Існуюча система кредитування орієнтована на дохідність у галузях із відносно високою оборотністю капіталу, пропоновані відсоткові ставки та умови не дають змоги сільськогосподарським підприємствам бути повноправними учасниками ринку кредитних ресурсів.

Разом із тим, у ринкових умовах сільськогосподарське виробництво ефективно не функціонуватиме без залучення коштів. Труднощі з реалізацією продукції і зниження обсягів державної бюджетної підтримки загострили потребу у кредитуванні сільськогосподарських підприємств.

З поміж вітчизняних розробок, які присвячені проблемам фінансово-кредитного забезпечення підприємств АПК варто виділити наукові праці М. Дем’яненка, В. Алексійчука та інших, де проблеми кредитування аграрного сектора економіки, особливо ролі держави у цих процесах розглядаються комплексно.

Постановка задачі. Дослідити основні проблеми щодо кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, проаналізувати сучасні

умови банківського кредитування підприємств галузі і тенденції розвитку.

III. Результати. Для стабільного функціонування виробничого процесу сільськогосподарським підприємствам слід мати певні запаси матеріальних і фінансових ресурсів. Закономірним явищем для підприємств галузі є формування ресурсів, в першу чергу, за рахунок власних джерел. Однак через різноманітні обставини як загальні, так і специфічні для кожного сільськогосподарського підприємства, потреба в додаткових фінансових ресурсах може раптово і стрімко зростати, що й зумовлює необхідність одержання кредиту [1, с. 237].

Господарства більшість кредитів беруть терміном використання від 6 до 9 місяців - 52%, на термін більше 9 місяців - 42 %, а строком до 3 місяців - лише 1 %, від 3 до 6 місяців - 5 % кредитів, що наведено на рис. 1.

Рис. 1 Надання кредитів комерційними банками України підприємствам агропромислового комплексу у 2009 році за терміном використання

Сільськогосподарські підприємства, головним чином, використовували кредити передусім на закупівлю пального та мастил (77%), закупівлю засобів захисту рослин (48%), придбання посівного матеріалу (36%) та інші цілі, пов’язані з поточною сільськогосподарською діяльністю. Водночас лише 13% господарств спрямували отримані кредити на технологічне оновлення виробництва та 6 % - на його розширення [3].

З поглибленням фінансової кризи кредитування підприємств аграрного сектору економіки майже призупинено. За десять місяців 2009 року і два місяці 2010 року підприємства галузі прокредитовані в розмірі 5,5 млрд. грн. або 30 % від потреби в кредитних ресурсах.

Досвід банківського кредитування підприємств аграрної галузі свідчить, що збитковість галузі, відсутність ліквідної застави, висока ймовірність неповернення кредитів та недосконалість законодавчих механізмів робили їх непривабливими для банків. Значний ризик неповернення кредитів змушує банки встановлювати високу процентну ставку за цими кредитами.

Рис. 2 Кредити, надані підприємствам сільського господарства за місяць 2009-2010 рр.

Як видно з рис. 2, темп приросту кредитів у сільське господарство за лютий 2010 року становить -12 % у річному обчисленні, що на 1,2 % більше, ніж у січні цього ж року [3].

1. Сезонні особливості сільськогосподарського виробництва і залежність від природо-кліматичних умов

Наведені показники є свідченням того, що кредитування сільськогосподарських підприємств залишаються досить ризиковою справою, а аграрний сектор інвестиційно-непривабливим через наступні причини (рис. 3):

Рис. 3 Причини інвестиційної непривабливості та підвищеної ризиковості кредитування агропромислового сектору економіки [2, c. 90]

Важливим питанням у кредитуванні сільськогосподарського виробництва є рівень повернення наданих кредитів. Головна причина неповернення (або несвоєчасного повернення) кредитів - це відсутність прибутків через проблеми з реалізацією продукції та високі процентні ставки. По-друге, розвиток системи страхування сільськогосподарського виробництва є необхідною передумовою розвитку кредитування господарств.

Наведемо стан кредиторської заборгованості сільськогосподарських підприємств Вінницької області і загалом по Україні станом на 01.04.2009 р.

Таблиця 1

Кредиторська заборгованість підприємств сільськогосподарських виробництв в розрізі Вінницької області та України загалом

Регіон	Довгострокова заборгованість	Поточна заборгованість
		усього	з неї прострочена
Україна	2335612,1	18790183,3	997124,6
Вінницька область	122339,8	1256409,0	35804,4

Так, можна зробити важливий висновок щодо причин, які стримують подальший розвиток кредитного забезпечення підприємств агропромислового комплексу. Насамперед, розвиток кредитування потребує збільшення кількості прибуткових підприємств, але протягом декількох років зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств не відбувається.

Висновки. Аналіз кредитних відносин комерційних банків з підприємствами АПК, особливо з сільськогосподарськими виробниками, свідчить, що комерційними банками не враховується специфіка сезонності в галузі сільського господарства. Кредити, як правило, надаються строком до 3 місяців, чим штучно створюються умови неплатоспроможності підприємств позичальників з усіма наступними негативними наслідками.

Сільське господарство є кредитомісткою галуззю і її нормальне функціонування без кредитних ресурсів практично не можливе. Кредити для аграрних підприємств є одним з найважливіших зовнішніх джерел інвестиційної діяльності поряд із бюджетним фінансуванням.

У ринкових умовах банківські установи мають стати активними учасниками і партнерами у кредитуванні сільськогосподарських підприємств. Тому в умовах розвитку ринкових відносин необхідно:

- максимально враховувати особливості аграрного виробництва та кругообігу засобів виробництва при виборі форм і методів кредитування;

- враховувати базові принципи кредитування й об’єктивні вимоги галузі щодо обґрунтованості строку, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження, порядку погашення та сплати відсотків за користування ним;

- сприяти поширенню використання таких важливих для сільськогосподарських підприємств видів кредиту як довгострокові, іпотечні, великі, консорціальні, вексельні, овердрафтні, факторингові, лізингові.

Крім того у створенні вітчизняної системи кредитування сільського господарства основну роль має відігравати держава шляхом регулювання та послаблення негативного впливу факторів, які визначають розвиток кредитних відносин.

Удосконаленню кредитування аграріїв може сприяти диференціація умов їхнього кредитування та застосування диференційованих відсоткових ставок за користування кредитом. У такий спосіб банківський сектор може впливати на поліпшення в підприємствах показників їхньої діяльності, таких як, наприклад, дебіторська та кредиторська заборгованість, які впливають на фінансовий стан.

Література:

1. Барановський І.М. Зарубіжний досвід кредитування сільськогосподарських товаровиробників // Науковий вісник національного аграрного університету. – 2008. - № 119. – С. 236-240.

2. Колотуха С. М. Кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективне джерело інвестиційної діяльності // Економіка АПК. – 2009. – № 1. – С. 89-96.

3. Матеріали офіційного сайту Національного банку України. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.