Кравчук І.П.

Буковинська державна фінансова академія

Кластери як форма організації функціональних регіональних господарських мереж

В умовах глобалізації сучасного світу можливості окремих компаній досить обмежені, тому за останні роки в політиці економічного розвитку зарубіжних країн все більшого зацікавлення викликає мережевий принцип організації. Він став одним із символів загальносвітових змін в управлінні конкурентоспроможними компаніями. Його суть полягає в зміні багаторівневої ієрархії кластерами фірм або спеціалізованих бізнес одиниць,що конкурують між собою.

Відсутність єдиного підходу до кластера, різні інтерпретації кластерної концепції привело до розширення практичних підходів до кластерної політики. Серед закордонних аналітиків існує думка, що кластерна політик як така не існує, тобто у вигляді чітко визначеного набору політичних інструментів. Кластерна стратегія і програми використовують набір різних підходів і інструментів, що складаються з різних аналітичних прийомів, політичних рішень. Тому в кластерній політиці важливо зрозуміти, яким чином при проведенні кластерної політики визначити ключові аспекти інших областей, таких як інноваційна політика, політика регіонального розвитку, промислова політика тощо.

Регіони мають у своєму розпорядженні різні методики для виявлення кластерів, засновані на показниках концентрації, масштабів виробництва, наявність виробничих та технологічних ланцюгів тощо. Важливим елементом цього процесу є визначення логіки формування компаній в єдиний кластер, яке може відбутися на базі виробництва спільних товарів, використання схожих виробничих процесів, технологій, вимог до рівня кваліфікації робочої сили[1].

Переваги виробничих систем на основі кластерної моделі:

- регіональні інноваційно-промислові кластери мають у своїй основі сформовану стійку систему розповсюдження нових технологій, знань, продукції, своєрідну технологічну мережу, яка описує спільну наукову базу;

- кластери забезпечують об’єднання у виробництві конкуренції з кооперацією, вони уособлюють «колективну ефективність»;

- забезпечують вільний обмін інформацією і швидке розповсюдження інновацій між учасниками кластера;

- кластери будуються на основі «ефекту маштаба»;

- кластери - це точки росту, стимулятори економічного прогресу.

Важливою особливістю інноваційно-промислових кластерів являється існування в їх структурі гнучких підприємницьких структур - малих підприємств, які дозволяють формувати інноваційні точки росту економіки регіону. Регіональні кластери надзвичайно важливі для розвитку малих підприємств, адже вони забезпечують їм високу ступінь спеціалізації при обслуговуванні конкретної підприємницької ніші.

Ефективність взаємодії великих і малих підприємств демонструє, зокрема, зарубіжний досвід. Конкурентні переваги при об’єднанні в кластер довели в Італії (меблевий та швейний кластер),Португалії (лісопромисловий кластер), Індії (кластер з виробництва чаю, кави, какао), Швейцарії (аграрно-продовольчий кластер), Іспанії (туристичний кластер), Франції (кластер з виробництва парфумів), США (кластер кіноіндустрії)[2,41].

Найважливішим елементом кластерного принципу розвитку регіону є встановлення постійного діалогу усіх учасників процесу - великих і малих підприємств, відповідних державних структур, сервісних і науково-дослідних організацій і ін.

Досягнення успіху при розвитку кластерів є спільною задачею бізнесу і органів влади відповідного рівня, тільки взаєморозуміння і готовність до співпраці між ними гарантують отримання позитивних результатів. Кластерний підхід вносить значні переваги в сам процес розробки політики, дозволяє більш ефективно її сфокусувати. При цьому виникає загроза посилення галузево-орієнтованої політики. Завдяки активній участі приватного сектору, актуальна інформація про стан кластера і оцінка його потреб може бути ефективно використана при розробці політики.

Виходячи з того, що Україна однозначно визначила свою стратегічну мету - євроінтеграційний курс розвитку економіки, утворення кластерів можна вважати одним із головних засобів розвитку конкурентоспроможності регіонів.

Кластери як форма організації функціональних регіональних господарських мереж дозволяють:

- посилювати процеси соціалізації і розподілу праці між компаніями;

- налагоджувати контакти з багаточисельними конкурентами;

- створювати тісні зв’язки з покупцем і продавцем;

- знижувати вартість одиниці продукції і технологічних послуг на основі спільної діяльності;

- посилювати інноваційність виробництва;

- створювати нові робочі місця;

- забезпечувати баланс ринкової і соціальної ефективності.

Отримання статусу кластер має велике політичне значення для його компанії, оскільки привертає увагу зі сторони фінансових агентів, дозволяє підвищити міжнародну репутацію, залучає в регіон додаткові ресурси. Статус кластера має важливе значення для регіону, оскільки розвиває і укріплює її економіку, стимулює економічний ріст і прискорює вирішення соціальних проблем, створюючи умови для розвитку більш відсталих територій.

Список використаної літератури:

1. Колошин А., Разгуляев К., Тимофеева Ю., Русинов В. Анализ зарубежного опыта повышения отраслевой, региональной и нацыональной конкурентоспособности на основе развития кластеров // www.politanaliz.ru

2. Кулик Р.О. Форми взаємодії великих та малих підприємств в кластерній структурі.- Економіка і регіон.- №1(16).-2008.-с.41-45.