Державне управління /Сучасні технології управління

Ст. викладач Ніколюк О. В.

Одеський держаний аграрний університет, Україна

Регіональна інтеграція виноградно-виноробних підприємств як фактор підвищення їх конкурентоспроможності

На зміну індустріальної моделі розвитку прийшли постіндустріальна й інноваційна моделі. Це значить, що для того, аби регіону й бізнесу вижити й розвиватися в нових умовах, на зміну застарілим підходам повинні прийти нові технології управління регіональним розвитком, адаптовані до використання інформації в суспільстві, заснованому на знаннях і останніх досягненнях економіки, природничих й гуманітарних наук. Галузева логіка управління економічним розвитком застаріла. Тепер галузь стає поняттям віртуальним - немає ні об'єкта, ні суб'єкта її розвитку та управління. Неможливо більше говорити про "управління галуззю». Проте автори більшості регіональних стратегій і програм соціально-економічного розвитку як і раніше працюють в системі старої логіки, у термінах управління нею. Нові підходи припускають непрямий вплив на промисловий розвиток через створення умов для розвитку бізнесу. Кластерний підхід є одним з них.

Кластер - мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозалежних у процесі створення додаткової вартості. Даний підхід ґрунтується на обліку позитивних синергетических ефектів регіональної агломерації, тобто близькості споживача й виробника, мережних ефектах і дифузії знань й умінь за рахунок міграції персоналу й виділення бізнесу. При цьому відсутні границі між секторами та видами діяльності і всі вони розглядаються у взаємозв'язку. Незважаючи на постійно обговорювані сьогодні процеси глобалізаці\ та транснаціоналізації, які суттєво впливають на економіку, кластери не втрачають свого значення. В умовах глобалізації джерелом конкурентноздатності регіонів стає вдале використання місцевих особливостей.

Відмітимо лише деякі переваги, які дає кластер:

- для адміністрацій - збільшується кількість платників податків й база оподаткування (центри управління малим і середнім бізнесом як правило перебувають на тій же території, що й сам бізнес, на відміну від вертикальних корпорацій), з'являється зручний інструмент для взаємодії з бізнесом, знижується залежність від окремих бізнесів-груп, з'являються підстави для диверсифікації економічного розвитку території.

- для бізнесу - поліпшується кадрова інфраструктура, з'являється інфраструктура для досліджень і розробок, знижуються витрати, зокрема транспортні, за рахунок транспортних, з'являються можливості для більш успішного виходу на міжнародні ринки. При цьому зберігається повна юридична та фінансова самостійність підприємств.

Вплив кластерних формувань на рівень конкурентоспроможності підприємств досить рельєфно можна дослідити за допомогою аналізу позитивного зарубіжного досвіду, яким є досвід функціонування Каліфорнійського виноградно –виноробного кластеру (США). Повчальним є також позитивний зарубіжний досвід формування, функціонування та розвитку німецького виноградно-виноробного кластеру, який сформувався у регіоні ФРН під назвою «Saale-Unstrut».

Чи може виноградно – виноробний комплекс Одеської області стати таким «локомотивом» регіонального розвитку, як Каліфорнійський виноградно–виноробний кластер? Для формування і розвитку виноградно-виноробного кластеру в Одеській області є унікальне поєднання природних умов, довгострокові традиції виноградарства та виноробства, сформований стабільний споживчий ринок та потужна науково-дослідна база із декількох академічних та науково-дослідних установ. Кластерний аналіз з метою ідентифікації та розвитку виноградно-виноробного кластеру в Одеській області показує, що по деяким показникам умови для його розвитку навіть кращі, ніж в Каліфорнії (США), де такий кластер сформовано, а його успіхи, в тому числі міжнародні, не підлягають сумніву. В 1976 році каліфорнійським виробникам вина вдалося досягти європейських стандартів якості вина, оскільки вина із Каліфорнії отримали нагороди у Франції, а на внутрішньому ринку каліфорнійські вина суттєво потіснили зарубіжних (в тому числі – європейських) товаровиробників.

Технологічний аспект діяльності виноградно-виноробного кластеру в Каліфорнії можна розглядати як один із методів кластерного аналізу, так як в ньому має місце суміщення базисних характеристик кластеру природних ресурсів, сільськогосподарського кластеру (вирощування винограду) та промислового (виноробного) кластеру. Центр кластеру складається з сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом винограду, виноробних підприємств, каналів збуту, освітнього сегмента. Науково–дослідні програми реалізуються, в основному, у взаємодії з освітніми установами та національними сільськогосподарськими інститутами (на основі спільного фінансування науково-дослідних робіт). Всього в Каліфорнії працює 800 виноробних підприємств, а вартість виноградної продукції (річний випуск) складає більше 2,8 млрд. дол. США. Досвід роботи Каліфорнійського кластеру показує також, що факторами його формування та розвитку виявилася комбінація історичних причин та унікальних природних умов. Відмінність же між реально існуючим вже сьогодні Каліфорнійським кластером та виноградно-виноробним підкомплексом Одеської області в тому, що між підприємствами в Одеській області не налагоджені широкі горизонтальні (в тому числі інформаційні) зв’язки та не використовується в повній мірі потужний науково-технічний потенціал області в сфері виноградарства та виноробства, як це має місце в процесі функціонування каліфорнійського кластеру. Крім того, відсутні спільні обслуговуючі структури. Аналіз тенденцій розвитку Каліфорнійського кластеру, крім того, виявив ключову роль каналів збуту, в системі якого важливу роль відіграють власні оптові компанії (в США оптовий продаж алкоголю дозволений тільки уповноваженим компаніям) та супермаркети. Серед тенденцій розвитку Каліфорнійського кластеру слід відмітити також сегментацію (поступовий розподіл) його учасників на менші кластери по принципу орієнтації на кінцевого споживача – масовий ринок та ринок «преміум» (елітної) продукції. Слід також відмітити як позитивний досвід, який доцільно запозичити, створення Каліфорнійським кластером власного бренду.

Схематично виноградно-виноробний кластер Каліфорнії в економічній літературі наводиться у такому вигляді:

Рис.1 - Схема виноградно-виноробного кластеру Каліфорнії

(США) [122]

Повчальним є також позитивний досвід формування, функціонування та розвитку німецького виноградно-виноробного кластеру, який сформувався у регіоні ФРН під назвою «Saale-Unstrut».

У випадку з регіоном Saale-Unstrut саме внутрішньокластерна конкуренція стимулювала розвиток території, що допомогло розкрити її інноваційний потенціал і додати внутрішній імпульс розвитку. Процеси кластеризації на зазначеній території були активізовані завдяки державній фінансовій і технічній допомозі всім бажаючим створити і розвивати власну справу. При цьому переваги в регіоні Saale-Unstrut віддавалися двом видам діяльності: виноградарству і туризму. Логіка цього така: поява нових виноградарів та виробників винної продукції підсилює конкурентний тиск на вже діючі на території фірми, а туризм збільшує попит на виноробну продукцію. Потрібно відзначити, що в 2006 р., - через 14 років після початку трансформаційних змін, - 74,7 % винної продукції було продано на території кластеру місцевим жителям і туристам через кафе, ресторани, а також торговельними мережами регіону та безпосередньо фермерами-виноробами.

Більше того, повернувшись із відпусток, туристи регіону Saale-Unstut стимулювали попит на винну продукцію кластеру на своїх територіях, під впливом чого активізувався продаж продукції даного регіону в місцях їхнього проживання, оскільки спеціалізовані винні магазини на їх територіях відреагували на зміну попиту. Таким чином, протягом останніх п'яти років сухі й шампанські вина бізнес-кластеру з'явилися в національних торговельних мережах Aldі, Karlstadt/Hertіe, Edeka й Kaіser's.

Сьгодні виноградники регіону Saale-Unstrut, природньо-кліматичні умови якого гірші, чим в Одеському регіоні, розкинулись на території трьох федеральних земель Німеччини: 601, 8 га. - у заплаві рік Саале та Унструт на півдні Саксонії-Анхальт, 46 га. - у Тюрінгії, і 6 га і належать самому північному експериментальному виноробному господарству континентальної Європи "Obst- und Weіnbau Dr. Manfred Lіndіcke", розташованому на території федеральної землі Бранденбург, поруч із містом Потсдам (див. табл. 1)

В 2006 р. виноградно-виноробний бізнес-кластер Saale-Unstrut утворювали вже 44 виноробні підприємства, які, відповідно до кластерної теорії економічного зростання:

- конкурують між собою усередині кластеру, що постійно стимулює інноваційну активність;

- ведуть спільну маркетингову політику поза межами регіону.

Відповідно до логіки кластерного розвитку і в результаті інноваційного стохастичного пошуку у регіоні Saale-Unstrut (Німеччина) виноробні й туристичні фірми стали локомотивом розвитку для інших галузей. Під їх впливом розвиваються:

- поліграфічні послуги (друкування етикеток, буклетів, іншої рекламної продукції);

Таблиця 1

Галузева структура виноградарства та виноробства в регіоні Saale-Unstrut (Німеччина, станом на 01.12.2006)

Виробничі форми	Кількість, од.	Площа вино-градників, га	Питома вага, %
Приватні виноградники і виноробні підприємства з правом самостійної реалізації (основний дохід)	22	163,7	27,2
Приватні виноградники і виноробні підприємства з правом самостійної реалізації (не основний дохід)	21	16,3	2,7
Державний виноградник «Kloster Pforta»	1	47,8	7,9
Приватні аграрні підприємства плодівництва і виноробства	8	238,2	39,6
Приватні виробники винограду (основний дохід)	5	23,7	3,9
Приватні виробники винограду (не основний дохід)	538	112,2	18,6
	595	601,8	100,0

Джерело: Weinbauverband Saale-Unstrut e.V.

- склоробні виробництва;

- виробництво пляшкових пробок і декоративного дерев'яного пакування для колекційних і сувенірних вин;

- мікрофінансові послуги (товариства взаємного страхування та кредитування);

- бухгалтерський облік і аудит;

- селекція і захист рослин;

- WEB-дизайн і програмування (всі 32 виноробні фірми мають Іnternet-ресурсы);

- Іnternet-торгівля вином і туристичними путівками;

- невеликі компанії по організації фестивалів і свят;

- галузеві освітні та тренінгові компанії.

В додаток слід відзначити сприятливі умови для діяльності численних харчових підприємств - винотек, кафе і ресторанів.

Трансформаційна модель такого регіону як Saale-Unstrut передбачала наступні заходи:

1). У ході соціологічних досліджень, проведених Німецьким інститутом виноробства (Deutsches Weіnіnstіtut b.V.) і урядом федеральної землі Саксонія-Анхальт було виявлено, що частина населення регіону бажають зайнятися самостійним підприємництвом, деякі з них мають стартовий капітал у вигляді заощаджень, внесених в період існування ГДР. Більше того, до заняття фермерством, сервісом і до переїзду в екологічно чисті зони міжріччя рік Саале та Унструт була схильна частина колишніх співробітників стагнуючих хімічних підприємств федеральних земель Саксонія-Анхальт і Тюрінгія. Інші фактори для облаштування та започаткування виробництва були сформовані у вигляді програм допомоги Європейським фондом регіонального розвитку, урядом Німеччини та регіональною програмою ІNTERREG ІІІ EAST.

2). Фактори внутрішнього попиту були посилені за рахунок розширення туристичних послуг, сервісу, і організації фестивалів. Відповідність продукції кластеру Saale-Unstrut стандартам і тенденціям розвитку світового ринку була досягнута за рахунок включення в загальнонімецьку систему управління якістю та завдяки тиску конкуренції.

3). Суміжні й обслуговуючі галузі, тобто джерела надходження сировини, напівфабрикатів, устаткування, технологій й інновацій розвивалися пропорційно розвитку виноробних і туристичних фірм. Крім того, винороби створили мікрофінансові організації, серед яких доцільно виділити товариства взаємного страхування й асоціацію виробників (Weіnbauverband Saale-Unstrut e.V.), яка забезпечує просування продукції за межами регіону.

Потрібно відзначити, що створення та підтримка конкурентного середовища - головний напрямок економічної політики Німеччини. Досвід функціонування ринкових систем в XX столітті, насамперед - злиття й поглинання в епоху глобалізації - показав, що механізм конкуренції не здатний функціонувати самостійно. Він позбавлений внутрішніх стабілізаторів і містить у собі властивості, що суперечать суті конкуренції, що приводять до її обмеження та самознищення, і в підсумку - до недієздатності ринкового господарства. Тому державні служби Німеччини, практично відразу після утворення республіки в 1949 р., поставили собі завдання створення та інституціонального оформлення конкурентної матриці, залишивши більшість інших функцій приватному підприємництву.

Всі виноробні підприємства Німеччини об'єднані в 13 кластерів (спеціалізованих територій). Тому конкуренція на внутрішньому винному ринку країни має три рівні:

- всередині кластеру;

- між кластерами;

- між виробниками вин Німеччини та зарубіжжя.

Результативність функціонування кластеру доцільно оцінювати з позиції вигід для економіки території. Насамперед, його успішне функціонування проявляється у збереженні робочих місць працівників, які працюють у малому бізнесі. Причому в європейських країнах під цим насамперед розуміють не збереження податкової бази (на що орієнтуються в Україні), а економію, яку отримують на території за рахунок зменшення виплат по безробіттю та на утримання правоохоронних органів, оскільки ріст безробіття завжди супроводжується ростом злочинності.

Іншим позитивним результатом європейці вважають створення (або збереження) середнього класу як носія ідей демократії та основи стабільності суспільства. Ці результати, як правило, вимірюються непрямими показниками. Наприклад, показником частки малого бізнесу у випуску галузевої продукції. Однак, цей показник є умовним, оскільки існують галузі (наприклад - галузі виноробства в ряді регіонів Іспанії, Італії, Новій Зеландії й Німеччині), де частка малого бізнесу становить 100 %. Аналіз зарубіжного досвіду показав, що кластери сьогодні є «локомотивами» соціально-економічного розвитку в багатьох країнах. Аналіз позитивного зарубіжного досвіду ідентифікації, формування, функціонування та розвитку кластерів виявив значну роль державних структур в процесах кластеризації економіки. Відмінністю кластерних мереж від інших економічних мереж є наявність широких горизонтальних (інформаційних) зв’язків, спільних обслуговуючих інститутів, присутність інноваційної складової, наявність власного бренду і водночас конкуренції між учасниками кластеру.

Існує ряд умов, які можуть як сприяти, так і перешкоджати розвитку кластерних формувань в Україні. До позитивних умов можна віднести наступні: існування технологічної та наукової інфраструктури; природно-кліматичні умови, психологічна готовність до кооперації, наявність критичної кількості малих та середні підприємств в регіоні в системі чотирикутника – «постачальники - виробники – продавці – обслуговуючі підприємства». В Україні при сприянні Проекту з розвитку приватного сектору Міністерства Міжнародного Розвитку Великобританії у 1999 – 2005 роках проводилась робота, спрямована на виявлення можливостей прискорення процесів кластеризації української економіки. В межах проекту передбачалось стимулювати процеси організації в тому числі і виноградно-виноробного кластеру Одеської області. Реалізація проекту привела до об’єднання певної частини виноробних та обслуговуючих їх підприємств області під назвою «Одеські вина», яке мало стати основою майбутнього кластерного утворення. Але не стало. Важливо виявити причини цього на основі аналізу та обстеження ситуації, що виникла в процесі реалізації Проекту та після нього.

В передбачуване Проектом кластерне об’єднання ввійшли всього 12 суб’єктів господарювання - 9 виноробних підприємств та 3 обслуговуючих при тому, що таких потенційних учасників за нашими підрахунками (тільки основних) на території Одеської області – не менше 40 одиниць. Тобто критичної більшості суб’єктів господарювання для формування кластеру створено не було. Зокрема, не ввійшли в це об’єднання постачальники сировини (виноградарі) та торговельні підприємства. Важливо відзначити, що до даного формування, яке на сьогодні (як і сам кластер) фактично на території Одеської області не існує, не були залучені такі науково-виробничі та виробничі флагмани виноробства Одещини як Національний науковий центр виноградарства і виноробства ім. Таїрова, Одеський завод шампанських вин», Одеський державний аграрний університет, Одеська академія харчових технологій та інші. Фактично була відсутня інноваційна складова потенціального кластеру при тому, що на території Одеської області існує потужна наукова база для цього. Крім Національного наукового центру з виноробства та виноградарства ім. Таїрова в кластер (або в Інноваційний центр, а через нього – в кластер) могли ввійти Одеська національна академія харчових технологій з її кафедрою виноробства та Одеський аграрний університет з кафедрою виноградарства. Але ці можливості задіяні не були. Поза межами потенціального виноградно-виноробного кластеру залишились виробники сировини та виноматеріалів, а також потужна торгівельна система, яка непогано себе зарекомендувала в діяльності, наприклад, Каліфорнійського виноградно-виноробного кластеру (США). Перевагами кластерів є інтенсивна циркуляція інформації між її учасниками (чим і формується в значній мірі синергетичний ефект діяльності кластерних систем). Аналізуючи зарубіжний досвід кластеризації економіки та хоч і невеликий, але позитивний вітчизняний досвід, ми прийшли до висновку, що однією з причин успіху формування та подальшого розвитку кластерного утворення, як правило, є консенсус бізнесу та місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування щодо ініціації та розвитку такого кластеру. Невдалий досвід Одещини в частині створення виноградно-виноробного кластеру був пов'язаний у великій мірі саме з відсутністю такого консенсусу, незацікавленості бізнесу та влади в тому, щоб такий кластер почав функціонувати якомога швидше. Ініціатори самої ідеї кластеризації виноградно-виноробного комплексу Одеської області, які діяли в межах міжнародного Проекту, не змогли чи не знайшли можливостей для детального роз’яснення переваг кластерного утворення як для ефективної діяльності місцевих органів державної влади та оцінки цієї діяльності суспільством, так і переваг для представників бізнесу.