Економіка / Фінансові відносини
К. є. н. Гарбар Ж.В., Репей
М. В.
Вінницький
торгівельно-економічний інститут КНТЕУ
Регулювання
порядку сплати відшкодування у разі настання страхового випадку
Страхові
послуги в сучасних ринкових умовах широко представлені численними страховими
компаніями. Звичайно, існує й попит на такі послуги, оскільки страхування за
своєю суттю надає гарантії відновлення порушених майнових інтересів у випадку
настання непередбачуваних подій, звільняючи таким чином особу від витрат на відшкодування
збитків. Діяльність страховика в разі настання будь-якої події, котра має
ознаки страхового випадку, є об'єктивним показником його надійності,
компетенції та кваліфікації фахівців, а також найбільш вагомим критерієм у
прийнятті клієнтом рішення щодо страхування і вибору страховика. Ця стадія,
більш ніж будь-яка інша, потребує концентрації зусиль фахівців з різних
підрозділів страховика, передусім узгодженості рішень і ретельності, коли
йдеться про завчасну правову підготовку (розробка правил страхування,
визначення умов договору). Не важливих моментів у даній справі немає, а є лише
більш чи менш імовірний розвиток подій чи стосунків із клієнтом. Проте поверхове,
неконкретне формулювання прав і обов'язків договірних сторін призводить до
двояких тлумачень; у такому разі за непорушними принципами страхування набирає
сили презумпція правоти клієнта, тобто клієнт правий доти, доки страховик не
доведе протилежне. На жаль, страхові
компанії часто необґрунтовано відмовляють у виплаті страхувальникові
(вигодонабувачеві) страхового відшкодування. Тому тема страхового відшкодування
у нашій державі є дуже актуальною та необхідною.
Метою даної статті є висвітлення всіх аспектів, які
стосуються страхового відшкодування як з боку страховика, так і з боку страхувальника,
визначення основних помилок та некоректних дій при настанні страхового випадку
за страхуванням кредитних операцій.
Права
і зобов'язання сторін у страхуванні кредитних операцій мають свої особливості,
але принциповим є те, що першочергові обов'язки клієнта при настанні
страхового випадку зі зрозумілих причин мають бути сформульовані просто,
коротко і точно, легко сприйматись і запам'ятовуватись. З боку страховика
основними вимогами до працівників служб урегулювання збитків, тобто тих, хто
забезпечує безпосереднє спілкування з клієнтом за даних обставин, мають бути
глибоке знання правил страхування, достатня правова підготовка, оперативність,
завбачливість і ввічливість. Зазначена служба формує імідж страховика у
критичній ситуації для клієнта, дії якого в цей час можуть бути некоректними. Особливої уваги потребує організація аварійного
комісаріату страховика, у тому числі (при потребі) його представництв у
географічних регіонах страхового покриття.
Аварійний
комісар - повноважний експерт страховика, який проводить розслідування обставин
події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її
відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку,
вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок
(аварійний сертифікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до
вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.
Логічним
завершенням дій страховика на цьому етапі є підготовка і проведення суброгації
- використання свого права на регресні вимоги до винуватця страхової події для
часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань. Це положення
в окремих випадках може дати головний поштовх до прийняття клієнтом рішення
щодо страхування.
Здійснення
страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором або законодавством
на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається
страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у визначеній ним
формі. При цьому страховик та страхувальник мають право залучити за свій
рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Страхові виплати проводяться страховиком згідно з договором або законодавством
на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком
або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у визначеній формі. Але заява страхувальника і страховий акт не завжди можуть бути підставою
для отримання страхової виплати. Страховим законодавством встановлено перелік
випадків, коли страховик має право відмовитися від страхової виплати.
Підставами для відмови можуть бути: навмисні дії страхувальника або особи, на
користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на
настання страхового випадку, крім дій, пов’язаних із виконанням ними
громадянського чи службового обов’язку, вчинених у межах необхідної оборони;
вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір
страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання
страхувальником неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт
настання страхового випадку; несвоєчасне повідомлення страхувальником без
поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові
перешкод у визначенні обставин, характеру події; інші підстави, встановлені законом.
Рішення про
відмову у страховій виплаті страховик приймає у строк, передбачений правилами
страхування, та повідомляє страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням
причин відмови. Зазвичай, цей термін сягає 20 робочих днів з моменту отримання
страховою компанією повного пакету документів про страховий випадок. Закон про страхування при укладенні договорів страхування
зобов’язує дотримуватись не тільки вимог чинного законодавства, а й правил
страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо
і підлягають реєстрації при видаванні ліцензії на право здійснення відповідного
виду страхування. Отже, для захисту своїх прав та уникнути
непорозумінь із страховою компанією страхувальнику потрібно уважно ознайомитися
з правилами страхування і при укладенні договору страхування звірити його з
ними. У разі незаконної відмови у виплаті страхових сум або відшкодування є
декілька варіантів вирішення питання.
1.
Звернення з позовною заявою до суду. Страхувальник має право на звернення до
суду у разі відмови страхової компанії виплатити страхове відшкодування. У
будь-якому разі предмет позову – стягнення із страхової компанії страхового
відшкодування за договором страхування. Отже, разом із вимогою про стягнення
страхового відшкодування страхувальник може також висунути вимогу про стягнення
зі страховика пені (штрафу). Для захисту своїх прав страхувальнику необхідно
дотримуватися основних страхових правил. По-перше, він повинен мати необхідні
документи, що підтверджують настання страхового випадку, а по-друге, звернутися
після настання страхового випадку до страхової компанії саме в термін,
встановлений договором.
2.
Звернення із скаргою до Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг України. Відповідно до ст. 35 Закону про страхування державний нагляд за
страховою діяльністю здійснюється уповноваженим державою органом з метою
дотримання вимог законодавства про страхування, ефективного розвитку страхових
послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів
страхувальників. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг
України, крім того, має засоби впливу на несумлінного страховика. У будь-якому
разі страхувальник може вибирати спосіб захисту на власний розсуд.
1.
«Про страхування» Закон
України в редакції від 27.04.2007
2.
Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навчальний посібник – К.: Вид-во Європ.
Ун-ту, 2003.- 584с.
3.
Залєтов О.М. Страхування UA:Навчальний посібник/ за ред. д.е.н. О.О.
Слісаренко – К.: Міжнародна агенція “BeeZone ”, 2003. -320с.
5.
Збірка показників ПрАТ страхової компанії «УНІКА» 2007- 2009.-
200с.