Розвиток експортної торгівлі УкраїнИ

Діденко С.О.

Науковий керівник – Потравка Л. О.

Процес інтеграції України до світової економічної системи передбачає зростання обсягів товарних операцій з іншими країнами світу. Особливо важливе значення має нарощення експортного потенціалу аграрного сектору економіки. За останні 10 років спостерігалось збільшення обсягів експорту продукції аграрного сектора, а у його структурі переважала сільськогосподарська продукція.

Зовнішньоторговельний обіг продукції агропродовольчого комплексу України за 2008 р. становив 11,3 млрд. дол. США або 10% загального зовнішньоторговельного обігу України. При цьому експорт продукції аграрного сектора становив 6,8 млрд. дол. США, або 13,8 % від загального експорту України. Імпорт - 4,35 млрд. дол. США, або 7% від загального імпорту України. За останній рік обсяги експортованої продукції аграрного виробництва зменшилася до 9,7 млрд. дол. США або на 14,2%, що обумовлюється збільшенням внутрішніх потреб держави. У структурі експорту переважає зерно та продукція олійножирового комплексу 32,8 та 22,12% відповідно. Конкурентоспроможними також виступали на зовнішньому ринку кондитерська, пивобезалкогольна, лікеро-горілчана та соледобувна промисловість.

Переважна частина експортної торгівлі здійснюється з країнами ЄС, СНД та Африки. Таким чином, головним пріоритетом зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарської та харчової промисловості є поступова інтеграція у світову економіку, нарощування та ефективне використання експортного потенціалу, подальше збереження позитивного зовнішньоторговельного сальдо, забезпечення захищеності внутрішнього ринку, виходячи з інтересів держави. Геополітичне розташування України дозволяє успішно використовувати внутрішні транспортні мережі для транзиту товарів між державами Європи, Азії і Близького Сходу. З огляду на це, можна стверджувати, що рівень розвитку транспортної системи держави є однією із найважливіших ознак технологічного прогресу і конкурентоспроможності та відіграє роль засобу ефективного входження у світове співтовариство. У розвитку міжнародної торгівлі винятково важливе значення має те, що територією України проходять два, з п’яти існуючих, євразійські транспортні коридори – ТРАСЕКА та Північ – Південь. Організаційно морський транспорт України складається з трьох пароплавств: Чорноморського (11 морських портів), Азовського (3 порти) та Українсько-Дунайського (4 порти).

Морський транспорт має важливе значення для функціонування аграрного ринку, оскільки ¼ вантажних перевезень сільськогосподарської продукції припадає на морський транспорт, що концентрується в Південному регіоні країни. Він базується на узбережжі Чорного й Азовського морів. З огляду на це, можна визначити першочергове значення морського транспорту у розбудові міжнародних економічних відносин. До визначальних складових матеріально-технічної бази морського транспорту належать порти. Портовий комплекс України представлений 21 портами загальною потужністю переробки 163 млн. т вантажів на рік. В процесі дослідження визначено, що морський транспорт створює умови для експортної орієнтації аграрного виробництва Південного регіону. Морські порти відіграють також важливу роль у реалізації транзитного потенціалу країни і регіону, виконуючи функції стратегічних центрів комплексного управління рухом і розподілом транзитних вантажопотоків. В результаті проведених розрахунків встановлено, що виробничі потужності морських портів України використовуються на 73,7 %. З огляду на це, необхідним є створення загальної стратегії їх діяльності. До уваги слід прийняти, що пріоритетними у зовнішньоекономічній діяльності України є торговельні відносини з експорту сировини, продовольчих товарів та продукції металургійної галузі, а також транспортні послуги. Окрім цього доведено, що проблемою розвитку транспортної галузі є технічне та технологічне відставання основних елементів портового комплексу. Відсутність масштабної модернізації транспортної інфраструктури портів відповідно до кон’юнктури ринку є причиною низької якості транспортних послуг, зменшення швидкості просування товарів, збільшення залежності зовнішньої торгівлі України від іноземного транспорту, втрати конкурентоспроможності вітчизняних перевізників вантажів, росту аварійності та екологічного навантаження.

На завершальному етапі досліджень встановлено, що стратегічним напрямом розвитку транспортної системи регіону є поліпшення роботи у сфері розподілу, що дозволяє знижувати ціну послуг і постачати його точно в призначені терміни і потрібної якості. Розв’язання проблем підвищення ефективної діяльності, комплексного оновлення та модернізації транспорту України можливо провадити системними методами, поєднуючи комплекс заходів нормативно-правового забезпечення його діяльності, створенням сприятливого інвестиційного клімату, поєднанням бюджетних та зовнішніх джерел інвестування, завершенням структурних реформ в транспортній галузі.