Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблеми формування інвестиційної стратегії підприємства

Ефективна діяльність підприємств в довгостроковій перспективі в сучасних ринкових умовах значною мірою визначається рівнем їх інвестиційної активності. Інвестиційна діяльність забезпечує динамічний розвиток підприємства і нероздільно пов’язана з усіма основними видами його діяльності і з усіма стадіями його життєвого циклу, що обумовлює актуальність даного питання. Водночас інвестиційна діяльність є інструментом реалізації інвестиційної стратегії підприємства.

Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літературі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. При цьому інвестиційна стратегія підприємства передбачає насамперед запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу. Рядом авторів запропонований алгоритм розробки інвестиційної стратегії підприємства з використанням портфельного підходу і єдиної системи показників ефективності інвестиційного проекту.

Разом з тим необхідно враховувати, що інвестиційна стратегія є важливою складовою загального стратегічного набору підприємства. ЇЇ необхідно розглядати в тісному взаємозв’язку з іншими функціональними стратегіями підприємства, тому що реалізація товаро-ресурсної, технічної, соціальної та інших компонент комплексної стратегії підприємства вимагає підтримки у вигляді сукупності базисних рішень в інвестиційній сфері. На думку автора, інвестиційну стратегію доцільно розглядати перш за все як сукупність стратегічних рішень, що охоплюють вибір, пріоритети і розміри використання можливих джерел залучення і вкладення фінансових ресурсів. В межах інвестиційної стратегії можуть бути виділені основні напрямки інвестиційної діяльності підприємства: інвестиції на підтримання простого відтворення (переважно з амортизаційних фондів з залученням додаткових коштів у випадку інфляції і знецінення накопичень); вкладення в капітальне будівництво; інвестиції в приріст оборотних коштів; фінансування інноваційних розробок та НДДКР. Ці напрямки представляють стратегічні орієнтири при формуванні інвестиційної стратегії підприємства в іншому, відмінному від проектного, розрізі. Формування інвестиційної стратегії підприємства повинно базуватися, з одного боку, на основних напрямках ділової активності підприємства і портфелі інвестиційних проектів, і з іншого боку, на аналізі головних джерел отримання фінансових ресурсів – їх доступності, рівні ризику та ефективності використання.

При цьому приоритетним завданням розробки інвестиційної стратегії доцільно вважати не стільки максимізацію прибутку від інвестиційної діяльності, скільки забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості. Особливого значення набуває дотримання оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності. Оптимальна структура інвестиційних ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, в той час як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства. При цьому необхідно враховувати таке: підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку (оскільки не може забезпечити формування необхідного обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. Підприємство, що використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростають відповідно до зростання питомої ваги запозичених коштів в загальній сумі використовуємого капіталу). Критерій фінансової стійкості є одним з основних при виборі типу стратегії в умовах конкурентного середовища.

Підприємство, що функціонує в умовах внутрішньої інвестиційної замкненості, в кращому випадку приречено на відносно стабільне положення на ринку. Лідерства на ринку і зростання фірми можна досягнути тільки за допомогою інвестиційних засобів активізації, що поєднують теперішню тенденцію розвитку організації з потенційним її напрямком зростання. При цьому існують чотири стратегічних напрямки інвестиційної діяльності, які дозволяють таку тенденцію здійснити. Вони відрізняються за певними параметрами: тривалість очікування базового інвестиційного ефекту, обсяг необхідних початкових і передбачуваних подальших вкладень, ступінь ризику і вірогідність досягнення стратегічних інвестиційних цілей, оптимальний очікуваний інвестиційний ефект. Інвестиційна стратегія оптимізації передбачає інвестування додаткових коштів в оптимізацію вже існуючих товарів (послуг). Інвестиційна стратегія інновації - за якої підприємство інвестує в придбання нових технологій, розробку нових товарів (послуг). Інвестиційна стратегія сегментації передбачає інвестування фінансових ресурсів з метою захоплення нових ринків. Інвестиційна стратегія диверсифікації полягає у вкладенні значних обсягів ресурсів у розширення об’єктів діяльності, номенклатури продукції тощо. Таким чином, стратегічна інвестиційна діяльність тісно пов’язана з такими функціями управління підприємством, як маркетинг, інновація, виробництво.

Розробка інвестиційної стратегії повинна базуватися на попередній ідентифікації досягнутого стратегічного інвестиційного рівня підприємства. В процесі такої ідентифікації повинно бути отримано чітке уявлення про параметри, що характеризують можливості і обмеження розвитку інвестиційної діяльності організації.