Н.М.Проскуріна, Г.В. Верескун,

Запорізький національний університет

Розрахунок лізингового платежу та пропозиції щодо його вдосконалення

Можливість організації та ефективного функціонування лізингових підприємств великою мірою залежить від налагодження механізму взаємовигідних відносин між учасниками лізингової угоди, який базується на конкретних економічних розрахунках, тобто елементах лізингового платежу, до яких віднесено орендний відсоток, норму амортизації, ставки податків, норми прибутку.

Орендні платежі включають, як мінімум, два елементи:

¾ відшкодування вкладеного в покупку об'єкта капіталу;

¾ фінансовий дохід на інвестований капітал.

Для позначення цих елементів орендної плати в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 17 «Оренда» і в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (П(С)БО 14), використовується термін «мінімальні орендні платежі».

У відповідності зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сума платежу за договором фінансової оренди може включати:

· суму, що відшкодовує частину вартості предмета фінансової оренди;

· платіж як винагорода орендодавцю за отримане в оренду майно:

· компенсацію відсотків за кредит;

· інші витрати орендодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансової оренди.

При цьому тільки мінімальні орендні платежі є обов’язковою складовою частиною орендної плати і вимагають виконання спеціальних розрахунків у порядку, установленому П(С)БО 14 «Оренда». Цим стандартом визначений порядок відображення фінансової оренди в бухгалтерському обліку, але не названі конкретні рахунки і субрахунку Плану рахунків, на яких повинні відбиватися ті чи інші операції.

В українському законодавстві містяться вказівки відносно того, з яких складових елементів може складатися величина лізингового платежу (Закон України «Про фінансовий лізинг»), а також як розподіляються фінансові витрати лізингоотримувача за періодами (П(С)БО 14 «Оренда»). Рекомендації відносно того, яким чином необхідно розраховувати кожний складовий елемент лізингового платежу в законодавстві відсутні. Тобто чіткої методики розрахунку лізингових платежів, яка була б затверджена законодавчо, в Україні не існує.

Розрахунок розміру лізингових платежів може здійснюватися різними методами в залежності від виду лізингу, форми оплати і способу виплат, а також умов функціонування економіки. За неофіційними даними, на українському ринку лізингу протягом 2008-2009 років під впливом фінансової економічної кризи відбулися зміни, які призвели до обмеження кола та кількості послуг, які можуть надавати лізингові компанії, я саме:

· 70% лізингових компаній України зупинили фінансування нових угод;

· 25% компаній продовжують фінансувати нових клієнтів, істотно посиливши умови і звузивши продуктову пропозицію;

· не більше 5% компаній продовжують працювати приблизно на тих же умовах, що і до кризи.

У зв'язку з загостренням проблеми збуту деяких видів устаткування усе більш очевидною стає проблема організації «збутового» лізингу. «Збутовий» лізинг поширюється на підприємства-лізингодавців. Він допускає кооперацію (об'єднання) виробника промислової продукції і лізингової компанії й об'єднання функцій виробника і фінансового посередника (лізингової компанії) в одному суб'єкті. Суть збутового лізингу полягає в тому, що випускаючи конкретну продукцію, виробник прямо зацікавлений у її якнайшвидшій реалізації, а також прискоренні оборотності вкладених коштів і загального поліпшення фінансових показників.

В умовах «збутового» лізингу, що відрізняється від класичної методики зосередженням функцій виробника і фінансового посередника (лізингової компанії) в одному суб'єкті, при розрахунку лізингових платежів рекомендується виключити величину плати за використовувані лізингодавцем кредитні ресурси на придбання лізингового майна (ця складова, як показує практика, складає від 30 до 55 % у структурі лізингових платежів). У результаті застосування зазначеної методики економічний ефект для лизингоодержувача може скласти, за нашими розрахунками, 20-25%.

«Збутовий» лізинг дозволяє знизити реалізаційні витрати, оптимізувати обсяги запасів продукції на складах, збільшити оборотність фондів, підвищити можливості розширення і технічної реконструкції виробництва, знизити рівень лізингових платежів.

На нашу думку, підприємствам та лізинговим компаніям необхідно переглянути порядок розрахунку лізингових платежів у напрямку їх скорочення до рівня, прийнятного для всіх учасників лізингової угоди. Тому вибір правильного методу нарахування та сплати лізингових платежів сприятиме своєчасній сплаті платежів та зменшенню прострочення виплат.