Экономика / 15.Государственное регулирование экономики

Павленко А.Г., Головінов О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

ПРОЦЕДУРА БАНКРУТСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Практика свідчить, що трансформаційна економіка не обходиться без банкрутств. Проте у розвинених країнах гідно вийти зі складної ситуації допомагають надійні закони. Деякі з їх положень не завадило б перейняти й Україні[1, с. 18].

В сучасному кризовому становищі економіки України однією із найскладніших проблем, з якою зіштовхуються вітчизняні підприємства, є банкрутство підприємства, тобто не здатність підприємства-боржника погасити свої зобов’язання перед кредиторами.

З плином часу постійно змінювалися погляди до трактування «банкрутство» і на цей день у науковій літературі не існує єдиного комплексного підходу до його визначення, що призводить до невизначеності та нерозуміння сукупності даного поняття.

Поняття банкрутства запроваджено законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури[4, с. 24].

Окремим питанням банкрутства присвячено праці вітчизняних і зарубіжних учених, а саме: Левченко З. [1], Матвієць М. В [2], Румянцева С. [3], Проніна В. [4] та інших.

Банкрутство з часів його виникнення як інститут господарських відносин пройшло довгий і складний шлях. Основними цілями функціонування інституту банкрутства в сучасних умовах можна назвати такі: справедливе й ефективне врегулювання випадків неспроможності при забезпеченні захисту інтересів усіх кредиторів та інших зацікавлених сторін, включаючи боржника; захист і максимальне підвищення вартості активів боржника; сприяння збереженню підприємств, що перебувають у тяжкому фінансовому становищі, заради захисту інвестицій та збереження робочих місць.

Однією з важливих проблем законодавства про банкрутство в Україні є слабка позиція боржника, доля якого практично залежить від дій кредиторів та арбітражного управляючого.

Отже, чинне законодавство України необхідно переорієнтувати так, щоб усіх учасників процедури банкрутства стимулювати до дій, спрямованих на відродження підприємств-боржників, на відновлення їх платоспроможності, а не на ліквідацію, як це відбувається зараз[4, с. 25].

Згідно з дослідженням Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації під назвою «Ведення бізнесу-2009», Україна посіла 145 місце серед 181 країни світу за показником «закриття бізнесу», а згідно з дослідженням «Ведення бізнесу-2010» - 145 місце серед183 країн[3, с. 20].

Слід зазначити, що у порівнянні з країнами Східної Європи та Центральної Азії наша країна має також низький рейтинг за показником «закриття бізнесу». Так згідно з дослідженням «Ведення бізнесу - 2010», вона зайняла 26 позицію з 27 країн, випереджаючи лише Албанію.

У багатьох випадках наявна заборгованість не є економічно обґрунтованою. При цьому збільшення заборгованості може відбуватися двома шляхами. Перший – це втрата ринків збуту та об’єктивна стійка платоспроможність підприємств, нестача коштів на оновлення виробничих потужностей . Другий шлях – використання схем доведення підприємства до банкрутства.

Податковим законодавством та законодавством про банкрутство в Україні передбачено ряд запобіжних заходів, спрямованих на захист платоспроможності бюджетних боржників, а саме: податкова порука, мирова угода, розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань (боргу) платника податків, списання податкового боргу, досудова санація i власне санація тощо[2, с. 110].

На сьогодні податкові органи вимушені одночасно захищати як державні інтереси, так i інтереси суб’єктів господарювання, оскільки лише їх діяльність приведе економіку держави до поступового відродження i подальшого розвитку.

Суперечність полягає в тому, що податкові органи, незважаючи на специфіку своєї роботи, мають на меті як стратегічний крок — збереження суб’єкта підприємницької діяльності (платника податків), який у подальшому забезпечуватиме наповнення державної казни, так i тактичний — ліквідацію суб’єкта підприємництва, забезпечуючи тим самим часткове зменшення загальної суми податкового боргу платників податків перед бюджетами усіх рівнів України.

Тобто виправлення ситуації щодо зазначеної проблеми залежить від ефективності координації зусиль органів виконавчої та судової влади в реалізації спільної із суб’єктами підприємницької діяльності проблеми. I нарешті, не в останню чергу вдала реалізація в Україні правових та економічних механізмів відновлення платоспроможності підприємств-боржників залежить від компетентності, досвіду, знань, сумлінності податкових та арбітражних керуючих.

Таким чином підійшовши до висновку, можна стверджувати, що поняття банкрутство є дуже багатогранним. Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності; відносини банкрутства виникають не з моменту настання умов неплатоспроможності підприємства, а з моменту порушення справи про банкрутство[3, с. 22].

В економічній ситуації, яка склалася сьогодні в Україні, потрібно удосконалювати механізм банкрутства шляхом спрощення самої процедури банкрутства, створення інституту професійних ліквідаторів, розпорядників майна і відповідних спеціалістів господарських судів, що дозволить на належному рівні та в оптимальні терміни вирішувати всі питання, пов’язані з банкрутством суб’єктів господарювання.

Література:

1. Цивілізоване банкрутство, Левченко З. І. // Цінні папери України, - 2008р, - №3 – с – 18 -20.

2. Організаційно-економічний механізм регулювання та запобігання банкрутству суб’єктів господарювання, Матвієць М. В. // Держава та регіони, - 2009р, - №3 – с -109-113.

3. Вдосконалення процедур банкрутства, Румянцева С. В. // Цінні папери України, -2009р,- №46 – с – 20-22.

4. Поняття та ознаки банкрутства, Проніна В. А. // Вісник податкової служби України, - 2009р, - №37-38 – с – 24 -27.