Мараховська Т.М., Зозуля Н.А.

Вінницький національний аграрний університет

Банківське кредитування підприємств

В статті аналізується банківське кредитування як чинник розвитку агропромислового комплексу та проблеми в умовах фінансової кризи.

Ключові слова: банківський кредит, агропромисловий комплекс, банківська позика, кредитування, ризик.

Метою статті є дослідження особливостей механізму кредитування аграрного сектору та надання пропозицій по удосконаленню кредитних відносин.

Вступ. Банківське кредитування є важливим чинником розширення і зростання ділової активності підприємств України. В умовах недостатності і гострого дефіциту власних капіталовкладень, витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення основних фондів необхідна тісна співпраця підприємств та комерційних банків, кредити яких дали б змогу значно прискорити вирішення фінансових проблем господарюючих суб'єктів.

Незважаючи на обмеженість джерел фінансування підприємств і збільшення попиту на банківські кредити з боку бізнесу, обсяги банківського кредитування є незначними. Висока вартість кредитів та їх висока ризикованість перешкоджають істотному розширенню банківського кредитування. Зі свого боку, потенційні вкладники недовикористовують банківську систему через низьку довіру до неї та невластиві їй фіскальні функції.

Розвитку кредитних відносин сільськогосподарських підприємств присвячені праці В. М. Гайдука, О. О. Непочатенка, Є. А. Фірсова, П. Т. Саблука, М. Я. Дем’яненка, І. Г. Кириленка, І. І. Лукінова. Проте ситуація, що склалася в агропромисловому комплексі, свідчить про те, що кредитування все ще не відіграє належної ролі у фінансуванні сільськогосподарських товаровиробників, тому це питання потребує подальшого вивчення й удосконалення.

Основна частина. Необхідно зазначити, що агропромисловий комплекс належить до базових, життєзабезпечуючих галузей, стан та ефективний розвиток яких безпосередньо впливає на функціонування всієї національної економіки. Проте, не зважаючи на проведені в останнє десятиріччя заходи з реформування на ринкових засадах аграрних і земельних відносин, вітчизняне сільське господарство все ще перебуває в кризовому стані. Його нинішня матеріально-технічна база надмірно спрацьована й продовжує високими темпами деградувати, як і соціальна інфраструктура села. Техніко-технологічна оснащеність і фондозабезпеченість галузі мають стабільну тенденцію до зниження.

Аналізуючи 2008–2009 роки за загальними економічними показниками розвитку сільського господарства, треба відзначити суттєве прискорення темпів розвитку галузі: у 2008 році загальний обсяг продукції сільського господарства проти 2007-го збільшився на 17,5 %, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 35,2 %, у господарствах населення – на 5,8 %, загальне виробництво продукції рослинництва зросло на 30,5 %. Господарствами усіх категорій одержано найбільший за всю історію країни урожай зернових – 53,3 млн т, що в 1,8 раза більше, ніж у 2007 році. У 2009 році, не зважаючи на значне погіршення макроекономічної ситуації в країні, в умовах фінансової кризи аграрному виробництву вдається зберігати позитивну тенденцію розвитку: загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства за січень–вересень 2009 року порівняно з відповідним періодом 2008-го зріс на 3,3 %, зібрано 43,3 млн т зерна [7, с.2].

Світова продовольча криза створює умови для розвитку аграрного виробництва в Україні і дає можливість реалізувати такі конкурентні переваги країни, як значні запаси чорнозему, вигідно розташовані сільськогосподарські угіддя, сприятливі природнокліматичні умови. Тому державі слід приділяти особливу увагу розвитку сільського господарства та реалізовувати заходи щодо його стимулювання та підтримки. В аграрному виробництві практично всіх країн із розвиненою ринковою економікою діє спеціалізована система сільськогосподарського кредиту. У зв’язку з обмеженістю бюджетного фінансування сільського господарства банківське кредитування стає одним із основних джерел фінансування поточних та інвестиційних проектів підприємств агропромислового комплексу України.

Світова економічна криза 2008–2009 років, яка в Україні набула найважчих форм прояву, негативно вплинула на кредитні відносини в аграрному секторі економіки. Різке падіння цін на сільськогосподарську продукцію призвело до значного погіршення фінансового стану аграрних підприємств. Тому, хоча зібрано рекордний урожай зернових, виробники не в змозі розрахуватися з банками. У той самий час кредитні установи збільшують відсотки по кредитах: з 16–18 % у першому півріччі 2008-го до 28–30 % у грудні 2008 року. Це загрожує здійсненню виробничої діяльності в аграрному секторі економіки та забезпеченню продовольчої безпеки країни. В цих умовах держава повинна підтримати банки, які активно кредитують АПК, [7, c.3].

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам. Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку [4, с.19].

Кредитування сільськогосподарського виробництва пов’язане з особливостями забезпечення застави, величина якої в комерційних банках в 3–5 разів перевищує суму позики. Значний знос основних фондів, що досягає 80–90 %, перешкоджає їх використанню як застави. Тому як застава зараз виступає молодняк тварин і майбутній урожай, але їх вартість оцінюється нижче за рівень ринкових цін. Окрім цього, виникають проблеми і з ліквідністю цих ресурсів. Значні резерви підвищення забезпеченості повернення кредиту пов’язані з іпотекою землі сільськогосподарського призначення, але зараз становлення ринку землі в аграрному секторі економіки заблоковане мораторієм на її купівлю-продаж.

Аграрне виробництво знаходиться під впливом природних умов, тому характеризується нестійкістю і високим ступенем ризику. Понад 30 організаційних і погодних ризиків можуть вплинути на результати діяльності в аграрному виробництві. Застосування прогресивних технологій сільськогосподарського виробництва до певної міри може обмежити ці ризики, але погодні умови вимагають обов’язкового страхування. Проте підприємства аграрного сектора в сучасних умовах не прагнуть займатися цими проблемами, що обмежує їхній доступ до банківського кредитування. У зв’язку з цим, страхування ризиків втрати урожаю – найважливіша умова розвитку системи кредитування АПК [7, с.4-5].

Необхідно відзначити, що у період кризи в економіці України у розрізі банківського напряму слід виділити наступні можливі шляхи удосконалення кредитних взаємовідносин, а саме: 1) застосування відповідних заходів щодо стимулювання довгострокового кредитування банками суб'єктів підприємницької діяльності; 2) оптимізація процентної політики банку щодо встановлення диференційованих підходів до кредитування підприємств малого та середнього бізнесу; 3) удосконалення механізму зменшення або унеможливлення кредитних ризиків шляхом створення єдиної нормативної бази для визначення фінансового стану підприємств і системи рейтингів надійності позичальників, поліпшення умов забезпечення кредиту; 4) створення належної інфраструктури кредитного ринку та розробка відповідних правових документів щодо захисту прав кредиторів; 5) удосконалення юридичної основи реструктуризації заборгованості та відповідних економічних механізмів видозміни заборгованості; 6) удосконалення організаційної структури підрозділів банку та розмежування функцій у кредитному процесі. У той же час однією з проблем реформування економіки та становлення банківської системи в цілому є досить висока ризиковість кредитних операцій [3, с.38].

Висновки: Таким чином, для подальшого розвитку й удосконалення системи банківського кредитування необхідно вживати заходів щодо зменшення ризиків неповернення кредитних коштів, а саме: надавати перевагу тим сільськогосподарським підприємствам, які мають декілька джерел доходів, тобто займаються диверсифікованою діяльністю; активніше надавати кредитну підтримку агропромисловим формуванням, які мають повний цикл виробництва та збут продукції.

Література:

1. Конституція України (Основний Закон України) Прийнятий ВР України 28.06.1996 року.

2. Закон України „Про банки і банківську діяльність”// Діло. – 1994. - №84.

3. Геєць І.О. Актуальні проблеми та удосконалення кредитних відносин банківських установ з підприємствами // Економіка та держава. – 2006. - №6. – С.37-38.

4. Глущенко С. В. Регулювання кредитних ринків в умовах кризових явищ: європейська та українська практика // Наукові записки. – 2009. – Тм. 94. – С.18-22.

5. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика. Навч. посібник. – К.: Основи, 2006. – 371с.

6. Жукова Н. Особливості кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання в Україні // Банківська справа. – 2006. - №2. – С.65-72.

7. Карпова І.В., Єзерська Д. Г. Роль банківських установ у розвитку кредитування агромпромислового комплексу – Електронний ресурс. - http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fkd/2009_2/R4/4.pdf.