Глазко Н.Д., Слободянюк А.В.

Вінницький національний аграрний університет

СУТЬ ФІКСОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПОДАТКУ ТА ЙОГО РОЛЬ У НАПРЯМКУ СПРОЩЕННЯ В СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗМІНИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Одним із найважливіших елементів державного регулювання аграрного сектора економіки є система оподаткування сільськогосподарських виробників, яка впливає на обсяги, спеціалізацію та розміщення аграрного виробництва та ефективність використання наявних ресурсів. Сільськогосподарські підприємства (юридичні особи) мають право перебувати на загальній системі оподаткування і сплачувати до бюджетів податки та збори, визначені Законом України «Про систему оподаткування». Крім того такі підприємства також можуть використовувати спрощену систему оподаткування у вигляді сплати фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП).

Проблематиці застосування спеціального режиму оподаткування ФСП присвячено праці відомих вітчизняних дослідників В. Андрущенка, О., В. Вишневського, М. Дем'яненка, Д. Деми, О. Кириленко, А. Крисоватого, М. Кучерявенка, П. Лайка, І. Лукінова, І. Луніної, А. Поддерьогіна, А. Соколовської, Л. Тулуша, В. Федосова та інших.

Зміни в податковому законодавстві для аграрного сектора розпочалися з прийняттям Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" [1] від 17 грудня 1998 року № 320, яким було запроваджено ФСП як інструмент стимулювання сільськогосподарського виробництва. Необхідність змін була обумовлена збитковістю або низькою прибутковістю сільськогосподарського виробництва, а також нагальною необхідністю державної підтримки цієї галузі, недостатністю або відсутністю обігових коштів у ній, потребою в спрощенні податкового обліку та іншими.

Особливостями ФСП які формують значні відмінності від звичайної системи оподаткування є:

- порядок сплати податку враховує сезонність сільськогосподарського виробництва;

- ставка ФСП визначається незалежно від обсягів бюджетних надходжень від цього податку;

- податкові зобов'язання визначаються площею сільськогосподарських угідь та не пов'язані з кінцевими показниками виробничо-господарської діяльності сільгосптоваровиробників;

- ФСП, на відміну від усіх інших альтернативних систем оподаткування, не обмежує платників у здійсненні будь-яких дозволених законодавством видів підприємницької діяльності;

- фіксований податок сплачується в рахунок шести загальнодержавних та одного місцевого податків і зборів [3, с. 529].

Унаслідок запровадження ФСП вдалося дещо покращити фінансовий стан аграрних підприємств та збільшити податкові надходження до Державного бюджету. До позитивних наслідків запровадження ФСП можна віднести:

а) стабільність бази та ставок оподаткування;

б) стимулювання ефективного використання сільськогосподарських угідь;

в) заохочення до накопичення капіталу та інвестування;

г) відсутність мотивації до приховування результатів господарювання, а
отже, і зменшення кількості боржників;

д) спрощення податкового обліку, звітності та прозорість стягування
податків [4, с.22].

Окрім позитивних наслідків запровадження фіксованого сільськогосподарського податку, можна виділити і його негативні наслідки:

а) обчислення ставок податку здійснюється на недосконалій базі
грошової оцінки угідь через нерозвиненість ринку землі;

б) не всі включені до його складу податки залежать від розміру
сільськогосподарських угідь, чим порушуються принципи справедливості;

в) він ставить у нерівні умови платників податків, які мають у валовому
виробництві різне співвідношення рослинницької та тваринницької продукції;

Отже, запровадження ФСП є доцільним, оскільки він є важливим інструментом стимулювання сільськогосподарського виробництва, який зменшує податковий тиск на сільгосптоваровиробників і на цій основі забезпечує стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції [4, с.23].

З 1 січня 2010 р. зазнає змін чинний порядок прямого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, який нині представлений спеціальним спрощеним режимом оподаткування доходів – ФСП [6].

Проблема реформування підсистеми прямого оподаткування сільськогосподарських підприємств передбачає:

- формування ефективного податкового механізму вилучення доходів підприємств до бюджету, встановлення взаємозв'язку між застосовуваними податковими формами;

- суттєве поліпшення наповнюваності місцевих бюджетів з метою фінансування землеохоронних заходів, розвитку соціальної інфраструктури;

- відмову від суцільного застосування ФСП або подібного спеціального режиму оподаткування для всіх категорій сільгоспвиробників – через недостатню об'єктивність механізму оподаткування [5, с. 55].

Питання формування нового інструментарію підсистеми прямого оподаткування сільськогосподарських підприємств після закінчення терміну дії фіксованого сільськогосподарського податку передбачає два можливі варіанти вирішення:

- перший варіант – запровадження нового спеціального режиму оподаткування доходів - реформованого сільськогосподарського податку, що повинен містити дві частини: перша відображатиме платність землекористування й буде представлена земельним податком, диференційованим за бонітетною оцінкою угідь; друга передбачатиме оподаткування нормативного прибутку, розрахованого за усередненими оцінками дохідності для певного регіону, що забезпечуватиме вилучення диференціальної ренти;

- другий варіант - передбачення окремого функціонування майнових та
прибуткових податків та розробка механізму їхньої взаємодії. Цей варіант
передбачає застосування класичного земельного податку та залучення
сільськогосподарських товаровиробників до сплати прибутку на загальних
підставах [5, с. 56].

В останні роки ведуться дискусії про те, якою ж має бути система оподаткування в галузі. На наш погляд, більш правильним є застосування для сільськогосподарських підприємств двоканальної системи прямого оподаткування представленої земельним податком та податком на прибуток.. При цьому основним із них має бути земельний податок, оскільки земля тут виступає як основний засіб виробництва. Для цього потрібно передбачити систему санкцій і пільг: перші пов'язані з порушенням землекористування, а другі можуть мати більш широкий характер - звільнення фермерських господарств від податку на період їх облаштування, зниження ставок на час освоєння земель, при виконанні державних програм [2, с. 8-9].

ЛІТЕРАТУРА:

1. Андрієвський К. В. Фіксований сільськогосподарський податок як різновид спеціального податково-правового режиму в Україні / К. В. Андрієвський // Форум права. - 2008. - № 3. - С. 7-13.

2. "Про фіксований сільськогосподарський податок" Закон України № 320-XIV від 17.12.1998 р. із змінами і доповненнями.

3. Савка В. Спеціальний режим оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком // Економіка. - 2009. - №7. - С.21-23.

4. Тулуш Л. Д. Розвиток системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в умовах членства України в СОТ / Л. Д. Тулуш // Облік і фінанси АПК. - 2008. - № 3. - С. 46-60.

5. www.minagro.kiev.ua. - Сайт Міністерства аграрної політики України.