Экономические науки/1. Банки и банковская система

Студентка Щербак А.В., ст. викладач Черевик Н.В.

Кременчуцький державний університет, Україна

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

В умовах системної кризи, яка охопила фінанси України, гостро постає питання забезпечення економічної безпеки банківської системи як основи фінансової системи нашої держави. Кризова економічна ситуація, яка склалася на сьогодні в Україні, обумовлена цілою низкою зовнішніх та внутрішніх чинників як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру. Діяльність вітчизняних банків здійснюється в складних зовнішніх макроекономічних умовах тривалої фінансової кризи, негативний вплив якої проявляється у скороченні ресурсної бази вітчизняних банків та погіршення їхньої ліквідності. Про це свідчить, по-перше, виведення у спішному порядку активів іноземними інвесторами до національних економік, які потребували термінової стабілізації, і, по- друге, посилення відтоку вітчизняних капіталів за кордон, які в короткий термін були конвертовані корпоративними клієнтами та й самими банками. До внутрішніх негативних чинників можна віднести політичну та економічну нестабільність, скорочення обсягів валового внутрішнього продукту, постійне зростання темпів інфляції, незадовільний фінансовий стан значної кількості підприємств, постійне зниження реальних доходів населення, ріст безробіття. Проблеми банківських криз у світовому масштабі, на жаль, поки не знайшли свого розв`язання, тому дослідження економічної сутності банківської кризи, причини її виникнення та заходів з її подолання є актуальною темою для наукових розробок.

Загалом, сучасна вітчизняна банківська система наглядно продемонструвала нездатність протистояти зовнішнім і внутрішнім викликам, мобільно пристосовуватись до постійно змінюваних ринкових умов та проявила потенційні ризики дестабілізації. Внаслідок наявності внутрішніх проблем банки стають уразливими до зовнішніх впливів і неспроможні протистояти таким явищам, як світова фінансова криза та нестабільність макроекономічної ситуації в Україні. Основними негативними чинниками, які спричиняють складне фінансове становище проблемних банків, є: недостатній розмір капіталу, неякісна структура активів, низька платоспроможність і прибутковість, проблеми ліквідності, надто ризикова діяльність та не виважена кредитна політика. Це свідчить про незадовільне введення банківського бізнесу керівництвом цих банків і неспроможність пристосуватися до нестабільної економічної ситуації в країні, в результаті чого вітчизняна банківська система наздоганяє кризу економіки, замість того, щоб упереджувати її нищівні удари. Національні інтереси України вимагають активно переходити до укладення зовнішньоторговельних угод не тільки в доларах США, а й у євро та інших валютах.

Підсумовуючи дослідження чинників впливу на банківський сектор в умовах фінансово-економічної кризи, можливо зробити такі висновки. Стабільний фінансовий стан банку означає зростання основних позитивних параметрів (капіталу, активів, ліквідності, платоспроможності, прибутковості тощо) та зниження негативних параметрів (ризиковості, неякісних і неробочих активів, неврівноваженості між активами та пасивами за строками погашення та між активними і пасивними відсотковими ставками), що визначають рівень фінансової стійкості банку в межах загальновизначеного доцільно можливого коридору. Процес його забезпечення є безперервним, динамічним і зумовлює необхідність постійного регулювання діяльності банку, яке повинне бути адаптоване до реалій сучасного стану вітчизняної економіки та до умов, що постійно змінюються. При цьому слід зазначити, що надійність банківської системи залежить не від розмірів банків та їх кількості, а від їхньої стабільності. Залежність фінансової стабільності банку від внутрішніх і зовнішніх чинників зумовлює необхідність постійного системного регулювання банківської діяльності, оскільки лише за умови своєчасної об`єктивної оцінки ступеня їхнього впливу можна уникнути прийняття невірних, неадекватних реальних ситуації управлінських рішень і передбачити погіршення фінансового стану банків. Виконати це завдання можливо лише за умови раціонального поєднання державного впливу з меxанізмами саморегулювання в самому банку, які повинні базуватися не на інтуїції, а на науково обґрунтованих підходах, що досягається шляхом постійного моніторингу загальноекономічної ситуації, інвестиційного клімату, інфляційних процесів, відсоткової та валютної політик держави. Подальше функціонування банківського сектору, перехід від екстенсивної до інтенсивної фази його розвитку неможливі без активізації зв`язків банківського і виробничого секторів економіки. Банки не можуть бути фінансово стійкими, якщо їх клієнти перебувають у стану фінансової скрути. Дуже важливого значення у цьому зв`язку набуває роль держави у створенні необхідних економіко-правових норм для надання великих довгострокових кредитів для промисловості і сільського господарства. З цією метою треба стимулювати створення банківських груп і консорціумів та надати пільги при видачі банком зазначених кредитів на розвиток народного господарства.

Література:

1. Про додаткові заходи щодо діяльності банків: Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008 №319 // www.bank.gov.ua

2. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. – Вип. 10. – С. 3-36.

3. Богомолов В.А., Богомолова А.В. Антикризисное регуливование экономики. Теория и практика: Учеб. Пособие. – М.: ЮНИТИ ДАНА, 2003. – 271 с.

4. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія. – К.: КНТЕУ, 2004. – 759 с.

5. Бланк І.О. Фінансовий менеджмент: Навч. Посібник. – К.: Ельга, 2004. – 724 с.