Дмитришина Л., Даценко А.В.

Основні напрямки удосконалення системи державного

фі­нансового контролю в Україні

Економічна політика української держави здій­снюється за допомогою величезного арсеналу ме­ханізмів та важелів впливу.  Одним з таких важелів є фінансовий контроль, що з  одного боку, є засобом по­єднання функцій фінансового планування і прогно­зування, фінансового обліку та статистики,а з іншого - передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання.[1]

Актуальність даної теми зумовлена об’єктивною  необхідністю  удосконалення фінансового контролю в ціло­му, так і покращання контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким належить ключова роль у здійсненні державного фінансового контро­лю. У зв'язку з розгалуженістю системи виконавчої влади зростає важливість тих її органів, на які по­кладаються обов'язки, що безпосередньо стосують­ся проведення фінансового контролю.

Метою написання даної статті є дослідження та аналіз  проблем удосконалення системи державного фінансового контролю, та пошук перспективних засобів їх подолання.

На сьогодні в державі цілісної системи фінансового управління і контролю не існує, але в сис­темі державних органів України існують окремі її елементи, функціонування яких базується на за­гальній концепції державного внутрішнього фінансового контролю [4].

Головні напрями розвитку та вдосконалення системи державного

фі­нансового контролю в Україні висвітлено у працях вітчизня­них та зарубіжних економістів — Дмитренко Г.В., Піхоцький В.Д., Кучер Г., Лавров А.М., Потеряйло І.

В Україні термін "контроль" традиційно тракту­ють як інспектування, ревізії, перевірки та ін., тобто лише як виявляючі фіскальні заходи, водночас у країнах Євросоюзу під цим терміном розуміють ча­стину функцій менеджменту[3].

Нині, в умовах глобальної економічної кризи, найголовніше завдання підрозділів Державної конт­рольно-ревізійної служби - це за­провадження ефективного контролю за виконан­ням затверджених Урядом антикризових заходів. Ключовими завданнями програми діяльності Уря­ду, у виконанні яких необхідно взяти найактивнішу участь, - забезпечення наповнення бюджету та підвищення ефективності бюджетних витрат.

Го­ловною метою контролю в цьому аспекті повинно стати недопущення протиправного вилучення фі­нансових ресурсів з економіки. [2].

Разом з тим рівень правопорушень у фінансовій сфері залишається досить високим, що є наслідком нерозв'язаних проблем з організації державного фінансового контролю.

Існуюча система державного фінансового конт­ролю не дає Кабінетові Міністрів України змоги повною мірою проводити глибокий аналіз та оцінку системи державного управління в окремих сферах соціально-економічної діяльності. [3]

Тому ще одним пріоритетним напрямом на 2009 рік визначено удосконалення внутрішніх процедур щодо здійснення усіх форм контролю. Організація проведення інспектування має відповідати вимогам сьогодення і виступати одним із базових елементів боротьби з "тіньовою" економікою та фінансовим шахрайством. Така робота вимагає належного ме­тодологічного забезпечення. Таким чином, нагаль­ним є розроблення нових і внесення змін до діючих документів, спрямованих на вдосконалення методо­логічних та організаційних засад фінансового конт­ролю.[4].

Основним завданням стратегії є визначення напрямів реалізації Кабінетом Міністрів України державної політики у сфері державного фінансово­го контролю, орієнтованої на:забезпеченим ефективною функціонування цілісної системи контролю; подолання прогалин у нормативно-правовому забезпеченні контролю; належне наукове, інформаційно-технічне і кадрове забезпечення діяльності суб'єктів контролю та контрольно-ревізійних підроз­ділів.

Основними стратегічними напрямами розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на 2010-2014 роки є : запровадження в органах державного і кому­нального сектору нової моделі системи вну­трішнього контролю; проведення навчання керівників та праців­ників органів державного і комунального сектору з питань внутрішнього контролю з урахуванням міжнародного досвіду; проведення навчання працівників служб внутрішнього аудиту та підготовка викла­дачів  з внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародного досвіду; подальше навчання та підвищення кваліфі­кації внутрішніх аудиторів за участю підго­товлених викладачів; створення Мінфіном та Головним КРУ єдиної бази даних внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору; утворення на базі підрозділу Головного КРУ з питань гармонізації внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту окремого органу у складі Мінфіну; відокремлення від структури Головного КРУ підрозділу, який здійснює інспектування, у тому числі за зверненнями правоохоронних органів і судів; забезпечення відкритості та прозорості діяльності усіх суб'єктів державного вну­трішньою фінансового контролю, посилен­ня їх взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.[1]

У 2015 році відповідно до цього Розпорядження буде заплановано підведення підсумків за період реформування (2008-2014 рр.) системи державного внутрішнього фінансового контролю, визначення пріоритетів її подальшого розвитку на центрально­му та місцевому рівнях відповідно до тенденцій со­ціально-економічного розвитку країни.

Головними напрямами розвитку та вдосконалення системи державного

фі­нансового контролю в Україні, який здійснюється Рахунковою палатою, є: оптимізація функцій і повноважень; формування системної і довершеної нормативно-правової бази; приведення методологічних засад у відповідність із сучасними вимогами; розвиток і вдосконалення системи процедур фінансового контролю; створення науково-дослідницької і навчальної бази, формування системи кадрового забезпечення; реформування організаційних структур; організація адекватної інформаційно-комунікаційної інфраструктури; матеріально-технічне і фінансове забез­печення функціонування контрольних органів; удосконалення відносин з Верховною Радою України, органами

держав­ної влади, органами фінансового контролю інших держав.[2]

Перспективи удосконалення фінансового контролю залежать від якості на всіх його етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та  органів влади на виявленні факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом вжиття заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.

Варто зазначити, що на даний час державний фінансовий контроль в Україні знаходиться в далеко не ідеальному стані. Тому проблеми удосконалення системи державного фінансового контролю залишаються актуальними й сьогодні у зв'язку з невирішеністю низки, як теоретичних , так і практичних питань.

Використана література:

1.                     Дмитренко Г.В. Модернізація ДФК в Україні//Статистика України.-2009.-№3.-С.-118-123

2.                     Левицька С. Про ефективність ДФК // Економіка України 2007. - №4 . –С.-83-94

3.                     Піхоцький В.Ф. Удосконалення та розвиток ДФК та аудиту за надходженням коштів до ДБ та їх використання // Фінанси України .- 2007.- №3.- С-75-82

4.                     Стефаник І.Б. ДФК : проблеми і визначення системи//Фінанси України.-2009.-№11.-С.-12-19