К.е.н., доцент Мараховська, Т.М.Томчук С.В., студентка Закусило Ю.П.

Вінницький національний аграрний університет

Фінансово-кредитне забезпечення підприємств аграрного сектору

В умовах фінансової кризи нагальною є проблема пошуку ефективних схем кредитування сільськогосподарських підприємств та запобігання прояву кредитних ризиків, що виникають при цьому. Вже зараз можна прогнозувати , що рівень повернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами може суттєво погіршитись.

Невизначеність і відсутність цілісної позиції держави відносно концептуальних засад орендно-майнових відносин в аграрному секторі може призвести до проблем його подальшого розвитку. Суть цієї проблеми в тому, що дана ситуація не задовольняє власників землі, оскільки вони вважають, що занадто малі рентні платежі, які становлять близько 1,5%, коли у розвинутих країнах такі платежі становлять не менше 12-14%. З іншого боку , вона не задовольняє й власників і керівників сільськогосподарських підприємств, оскільки при нинішній ціновій політиці та при фінансовому стані підприємства, навіть такі мізерні виплати є обтяжливими й фінансово тиснуть на сільськогосподарські підприємства.

Вагомий внесок в розробку теоретико-методологічних засад щодо поліпшення кредитного забезпечення підприємств АПК, внесла плеяда видатних науковців, особливо М.Дем'янко, П.Лайко, М.Малік, О. Непочатенко, П.Саблук та інші. Під впливом їхніх досліджень суттєво змінились уявлення про систему забезпечення підприємств АПК, механізму їх кредитування та ефективність використання кредитних ресурсів.

Потреба у створенні ефективної фінансової системи в сільській місцевості є безперечною. Вона викликана передусім відсутністю в переважної більшості сучасних сільськогосподарських виробників обігових коштів, необхідних для їх вкладення у виробництво та забезпечення його виживання. У пошуку кредитних ресурсів для розвитку свого виробництва агропромислові товаровиробники стикаються з низкою проблем, на вирішення яких держава спрямовує значні зусилля.

Сільськогосподарським підприємствам порівняно з підприємствами інших галузей значно важче отримати доступ до кредитних ресурсів внаслідок наступних причин: недостатнє розуміння кредитних ризиків, невелика капіталізація кредитних установ, коротка кредитна історія позичальників, відсутність досвіду, відсутність кваліфікованих фахівців з оцінки сільськогосподарського майна, високі процентні ставки, застарілі методи керівництва, непрозорість ринку, відсутність стабілізаційних фондів та незначна кількість філій комерційних банків в сільській місцевості тощо. Однак існує ще одна проблема – це загальна слабкість та обмежений характер фінансового ринку України.

Без залучення до середньо - та довгострокових кредитів на прийнятих умовах як сільськогосподарські, так і переробні підприємства матимуть проблеми з капітальним вкладенням, необхідними для підвищення ефективності діяльності, збільшення обсягів виробництва й поліпшення якості продукції.

Відомо, що зниження ринкових процентних ставок за кредитні ресурси здійснюється завдяки запровадженню механізму бюджетного відшкодування.

Потрібно зазначити, що збільшується кількість сільськогосподарських товаровиробників, які одержують кредити за механізмом часткової компенсації відсоткової ставки.

Згідно з порядком використання коштів для фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення коротко – та довгострокових кредитів не дозволяється перевищувати встановлену верхню межу процентної ставки за кредити. Перевагами такого механізму можна вважати те, що кредитні ризики несуть комерційні банки та позичальники, а держава лише стимулює комерційні відносини;пільгові позики надаються тим позичальникам, які не мають заборгованості із заробітної плати перед бюджетом і застрахували свій урожай; компенсація надається виробникам, хоча і спрямовується через банки-кредитори. За цим механізмом передбачається компенсація комерційним банкам різниці в ціні кредиту за ринковою і пільговою процентними ставками з бюджету. При недотриманні цього положення компенсація не надається. Але при цьому, на нашу думку, може суттєво ускладнитися або зменшитися можливість одержання кредитів сільськогосподарськими підприємствами.

Безумовно, ринкові принципи кредитування та бюджетна підтримка здешевлення кредитів на сучасному етапі потрібні й незаперечні. Але в перспективі, на наше переконання, слід поступово переходити від кредитування окремих сільськогосподарських підприємств до кредитного забезпечення галузі в цілому. Для цього слід розробити цілісну систему взаємопов’язаних заходів, яка б забезпечувала одержання кредитів суб’єктами господарювання на ринкових умовах, враховуючи при цьому об’єктивні особливості всієї галузі.

Література:

1. Буркальцева Д.Д. Удосконалення кредитно-грошових відносин// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво.-2008.-№2.-С.22-26.

2. Волик Н.Г. Удосконалення організаційно-економічного механізму довгострокового кредитування// Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво.-2009.-№2.-С.44-49.

3. Ґудзь О.Є. Державна програма фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів// Економіка АПК.-2008.-№11.-С.54-63.

4. Марцишевська Ю.Л. Роль фінансово-кредитного забезпечення підприємств аграрного сектору// Економіка АПК.-2009.-№5.-98-100.

5. Непочатенко О.О. Державна підтримка підприємств АПК через удосконалення системи кредитування//Економіка АПК.-№8.-С.95-100.