Економічні науки / 13. Регіональна економіка

Токарчук Діна Миколаївна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Синергічні підходи до забезпечення зайнятості на селі

Проблема зайнятості та можливості працевлаштування була і залишається однією із невідкладних проблем. Зайнятість – це складна, багатогранна соціально-економічна категорія, яка має глобальний загальнодержавний та загальнолюдський характер.

Зайнятість з економічних позицій суспільства – це діяльність працездатного населення, пов’язана зі створенням суспільного продукту, або національного доходу. Ця зайнятість щодо корисності для суспільства, має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так i рівень i якість життя населення загалом i добробут окремих громадян [1].

Відповідно до закону України «Про зайнятість населення», зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству, приносить трудовий дохід у грошовій або іншій формі [2].

Узагальнивши визначення поняття «зайнятість» в наукових працях різних вчених, слід зазначати, що на сучасному етапі розвитку національної економіки економічна сутність зайнятості визначається як система соціально-економічних відносин у суспільстві, із приводу включення суб’єкта праці в сферу матеріального і нематеріального виробництва за допомогою купівлі-продажу робочої сили (в якості роботодавця або за наймом, на індивідуальній/сімейній основі), або іншим шляхом з метою задоволення ним потреби в праці та отримання доходу.

Для ширшого розуміння і глибшого аналізу зайнятості нами пропонується введення поняття соціально-виробнича система зайнятості, що не тільки включає такі традиційні компоненти як працівник та роботодавець, що взаємодіють на ринку праці, та держава через службу зайнятості і зв’язки між ними, але і акцентує увагу на соціальній та економічній стороні відносин зайнятості, а також на двох основних джерелах забезпечення зайнятості: робочих місцях у виробничій і соціальній сфері.

Cоціально-виробничій системі зайнятості притаманні наступні властивості, пов'язані з цілями та функціями:

- синергічність – однонаправленість (або цілеспрямованість) дій компонентів підсилює ефективність функціонування системи;

- пріоритет інтересів системи ширшого (глобального) рівня перед інтересами її компонентів;

- емерджентність – цілі (функції) компонентів системи не завжди співпадають з цілями (функціями) системи;

- мультиплікативність – і позитивні, і негативні ефекти функціонування компонентів в системі володіють властивістю множення, а не складання;

- альтернативність шляхів функціонування і розвитку.

Таким чином, введення поняття соціально-виробничої системи зайнятості дає змогу врахувати всю складність та багатоаспектність питання забезпечення продуктивної зайнятості населення, що потребує комплексних заходів та стратегій, що в сукупності дадуть синергічний ефект.

Власне синергія або синергізм (від грец. synergos – (syn) що разом (ergos) діє, дія) – це взаємодія двох або більше чинників, що характеризується тим, що їх дія істотно перевершує ефект кожного окремого компонента у вигляді їх простої суми. Синергію записують як «ефект, коли 2+2=5; 6;…n» [3].

В економіці синергічий ефект пов’язаний з тим, що комбіноване використання кількох взаємоузгоджених стратегій виявляється кориснішим, аніж окреме впровадження якоїсь однієї з них. Суть цього явища полягає в тому, що різні фактори так впливають один на одного, що здатні разом досягти більшого, ніж застосування їх поодинці.

Застосування синергічного ефекту при розробці стратегій продуктивної зайнятості на селі є досить перспективним. Для сільських територій характерними є низка проблем: депопуляція населення; міграція населення – як у межах країни, так і за кордон, особливо перспективної молоді; безробіття – як офіційне, так і приховане; масштабна самозайнятість населення – як формальна, так і неформальна; низький рівень оплати праці – особливо в сільському господарстві; занепад соціальної інфраструктури.

Традиційно до вирішення проблем села підходять через такі заходи подолання безробіття, як працевлаштування державною службою зайнятості, перепідготовка безробітних, залучення до суспільних робіт, розвиток трудомістких галузей у сільському господарстві. Більшість з цих заходів вже показали свою неспроможність у вирішенні проблеми. Так, обмеженість фінансування державної служби зайнятості, недостатні інвестицій в вакансії на селі перетворюють її лише на посередника між роботодавцем та потенційним працівником. Діяльність служби зайнятості певним чином зменшує напругу на регіональних ринках праці, але не створює сприятливу кон’юнктуру ринку праці. А стратегія подолання безробіття на селі шляхом створення нових робочих місць у сільському господарстві суперечить прогнозам про те, що зайнятість в сільському господарстві у зв’язку зі зростанням продуктивності праці і переходом на працезберігаючі технології буде скорочуватися.

В сучасних умовах не лише виробництво сільськогосподарської продукції повинно бути фундаментом розвитку сільських територій, а й піклування, в першу чергу, про селянина, його інтереси, потреби, створення умов для нормального життя і продуктивної діяльності сільського населення. Основним завданням для держави та місцевих органів влади має стати розробка єдиного держаного курсу на розвиток продуктивного і привабливого села.

Одним з перших кроків, на нашу думку, є активізація органів місцевої влади через удосконалення системи відносин між бюджетами різних рівнів. Це сприятиме створенню стабільної основи для формування місцевих бюджетів, а також дасть більше свободи органам місцевої влади у розпорядженні власними фінансами на користь підпорядкованій території.

Не має сумнівів, що зайнятість виробництвом сільськогосподарської продукції ще довго буде основою на селі. Але головними виробниками продукції мають бути відносно великі аграрні формування різних форм власності, які виступатимуть ядром села. Вони зможуть забезпечити належні умови і гідну оплату праці, зменшать відтік високоосвіченої молоді з села.

Водночас доцільно здійснювати диверсифікацію зайнятості сільського населення за рахунок несільськогосподарських видів діяльності: розвитку малого і середнього підприємництва в переробці аграрної сировини, соціальній сфері, розвитку народних промислів, «зеленого» туризму.

Підвищенню зайнятості сільського населення сприятиме інтенсивний розвиток ринкової інфраструктури. Створення обслуговуючих кооперативів, особливо постачальницько-збутових, допомогли б у розв'язанні проблеми збуту сільськогосподарської продукції і забезпечили б частину безробітних престижними робочими місцями.

Важливим заходом є відновлення соціальної інфраструктури села. Вже сьогодні лише половина із загальної кількості сільських зайнятих, що працюють за місцем проживання, зайнята в сільському господарстві, а більшість працює в галузях освіти, торгівлі, охорони здоров’я. Тут особливо чітко простежується синергічний ефект: поновлення роботи закладів соціальної сфери дасть змогу не лише створити нові робочі місця, але і забезпечити гідні умови життя на селі, що привабить молодь.

Отже, проблема подолання безробіття, бідності та демографічної кризи на селі є комплексною і вимагає здійснення цілісної системи заходів економічного, соціального, організаційного, правового, медичного, освітнього та культурного характеру, що в сукупності дасть змогу отримати синергічний ефект, і досягнути більшого, ніж за окремого їх застосування.

Література:

1. Закон України «Про зайнятість населення» // Відом. Верховн. Ради. – 1991. – 314. – С.170

2. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. – 288 с

3. Синергетична парадигма економіки: Монографія / Є.І. Ходаківський, І.Г. Грабар, Ю.С. Цал-Цалко, І.Є. Януль, О.В. Вознюк, О.Г. Денисюк, О.М. Охрімчук. – Житомир: 2007. – 160 с.