Лютік О.М.

Науковий керівник: Зибарєва О. В.

Буковинська державна фінансова академія

 

Проблеми державного регулювання промислового  виробництва та шляхи їх вирішення

 

В умовах реформування економіки України активізувався процес пошуку управлінських рішень які забезпечують підвищення ефективності функціонування промисловості. Досконалий економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва є об’єктивною умовою ефективного функціонування країни в умовах ринкових перетворень. Актуалізація державного регулювання промислового виробництва і гостра необхідність його своєчасної практичної реалізації зумовлені перш за все технологічним відставанням України від передових країн за останні роки, руйнуванням технологічного потенціалу країни, втратою самої здатності до створення конкурентоспроможної наукоємної продукції.

Проблеми державного регулювання промислового виробництва розглядалися в працях Пельтека Л.В. [1, 2], Підгірного В.В. [3], Шибіріна О.Я. [4]  та багатьох інших.

Проте, серед науковців немає однозначної відповіді на питання про те, яким повинно бути державне регулювання промислової сфери в Україні і яка модель його реалізації у вітчизняній економіці. Не розроблено комплексного підходу до реалізації організаційно-економічного механізму регулювання розвитку промисловості. Тому існує гостра необхідність у розв’язанні цієї насущної проблеми [2, c. 181].

Україна – країна з одним із найбільш структурно розгалужених комплексів промисловості. Промислово-виробничий потенціал України є одним із фундаментальних системоутворювальних елементів національної економічної системи. На сьогодні близько 60% валового суспільного продукту України створюється у промисловості, де зайнято більш ніж 27% працездатного населення. Одними із базових галузей промисловості є машинобудування і металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. У цих галузях обсяг реалізованої продукції на початок 2009 року становить відповідно 109273,7 млн.грн. та 189033,9 млн.грн [5]. Продукція українських машинобудівників, за винятком окремих товарів, є неконкурентоспроможною як на світовому, так і на внутрішньому ринку. Це обумовлено багатьма причинами. Одна з них – скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призвело до зниження якості продукції, уповільнення процесу її відновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.

Для визначення шляхів подальшого розвитку необхідно проаналізувати сучасний стан української промисловості і визначити фактори уповільнення процесу економічної перебудови країни. Основні показники сучасного стану національної промисловості наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники розвитку промисловості

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Обсяг реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах), млн. грн.

182718,3

210842,7

229634,4

289117,3

400757,1

468562,6

551729

717076,7

916618,3

Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, відсотків

4,8

3,7

2,6

3,3

4,7

5,5

5,8

5,8

5,0

Частка збиткових підприємств, відсотків

42

41

42

40

38

37

35

33

39

Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості, тис.

4461,8

4267,2

4063,5

3943,6

3941,2

3913,3

3851,9

3690

3530,8

Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості, грн.

291,16

375,16

455,85

553,59

697,42

 912,83

 1144,59

 

1481,96

 

 1933,92

Джерело: Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

На жаль, не спостерігається тенденції до покращення структури промисловості. Хоча і загальний обсяг реалізованої продукції зріс, проте спостерігається відносне зниження показника рентабельності операційної діяльності промислових підприємств, у порівнянні з попереднім роком. Тобто, рівень і тенденції показників ефективності демонструють або відсутність позитивної динаміки, або повільність змін.

Фахівці МВФ із посиланням на теоретичні дослідження  перехідної економіки Польщі виділяють шість основних сфер, без проведення реорганізації яких неможливо досягти економічного росту. Цими сферами є:

-       макроекономічна стабілізація;

-       лібералізація зовнішньої торгівлі і забезпечення конвертованості національної валюти за поточними операціями;

-       реформа власності (у першу чергу приватизації підприємств);

-       створення мережі соціального забезпечення;

-       формування інституціональної та правової структури ринкової економіки [4, с. 71].

В сучасних умовах розвитку промисловості на нашу думку управлінська діяльність держави повинна бути спрямована на забезпечення та підтримку мікроекономічної стабілізації й економічного розвитку промислових галузей, ефективне використання і підвищення конкурентоспроможності виробничо-ресурсного потенціалу промислових підприємств.

Для досягнення максимального ефекту потрібно гармонізувати все різноманіття інтересів держави і господарюючих суб’єктів. З цією метою необхідно розробити і застосувати ряд методів регулювального, характеру сукупність яких утворить промислову стратегію. Серед таких методів можна виділити такі:

1.           Розробка та впровадження моделі розвитку промислового виробництва, орієнтованого на наукоємні технології.

2.           Вибір пріоритетів у вирішенні проблеми прискорення науково-технічного прогресу в Україні.

3.           Розвиток внутрішнього ринку.

4.           Упровадження нових форм господарських зв’язків [3, c. 133].

До запропонованих методів для вирішення проблем державного регулювання промислового виробництва можна віднести також комп'ютеризацію управління промисловим виробництвом та забезпечення вдосконалення форм зв’язку “наука – промислове виробництво” за рахунок упровадження комп’ютеризації управління промисловим виробництвом, підвищення ефективності наукових досліджень, розробки і використання нормативної документації.

Отже, використання запропонованого інструментарію буде сприяти розвитку промислового виробництва на основі підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світовому і внутрішньому ринках, що, у свою чергу, забезпечить всебічну інтеграцію українських товаровиробників до світового господарства.

Література:

1.     Підходи щодо оцінки державного регулювання економічного зростання промислових підприємств / Л.В.Пельтек // Економіка та держава. – 2009. – № 12. – с. 99-101.

2.     Напрямки стратегічної орієнтації державного регулювання розвитку промислових галузей і організацій / Л.В. Пельтек // Економіка та держава. – 2009. – № 11. – с. 181-183.

3.     Проблеми державного регулювання промислового виробництва в Україні та шляхи їх вирішення / В.В. Підгірний // Держава та регіони. – 2009. – № 3. – с. 128-134.

4.     Передумови регулювання розвитку промисловості / О.Я. Шибірін // Економіка та держава. – 2007. – № 4. – с. 70-74.

5.     Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/