Економічні науки/ 5.

Мельник А.Є.,

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Гевко І. О.,

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Аналіз матеріальних ресурсів та

ефективність їх використання

Сучасне життя вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, впровадження прогресивних форм господарювання та управління

виробництвом, подолання безгосподарності і безвідповідального ставлення до використання наявних ресурсів. Тому в комплексі заходів поліпшення бухгалтерського обліку особлива роль відводиться формуванню повної та достовірної інформації про наявність, рух і використання матеріальних ресурсів на підприємстві. Від побудови обліку матеріальних ресурсів залежить величина таких показників діяльності підприємств, як собівартість і прибуток.

В економічній літературі існують різні поняття матеріальних ресурсів промислового підприємства, що головним чином пояснюється відсутністю їх чіткої характеристики, необґрунтованістю економічного складу, відсутністю вірної класифікації.

При визначенні оцінки ефективності використання та групуванні матеріальних ресурсів як об’єкта управління важливе значення має вибір правильного підходу до трактування цього поняття, бо треба знайти найбільш

доцільний метод власного дослідження. З іншого боку, необхідно розширити та

поглибити класифікації об’єкта, що дасть змогу виділити ті його характеристики і грані, які є визначальними для вдосконалення управління матеріальним потоком на підприємстві.

У першому випадку мова йде тільки про предмети праці. Але до сукупних

матеріальних ресурсів промислового підприємства включають не лише матеріали, паливо, запасні частини, комплектуючі вироби, тару та ін., а й основні засоби, в тому числі малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріальні витрати в незавершеному виробництві, напівфабрикати власного виробництва, готову продукцію. Всі вони беруть участь у кругообігу засобів і складають його матеріальну основу.

У другому випадку маються на увазі предмети праці і та частина основних засобів, яка виділена у групу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Такий підхід дещо розширює поняття, однак і тут розглядається тільки визначена частина матеріальних ресурсів, тому що залишаються за межею не менш важливі її групи – засоби праці, матеріальні витрати в незавершеному виробництві, напівфабрикати власного виробництва, готова продукція.

У третьому випадку до матеріальних ресурсів відносять засоби та предмети праці, але не включають до них матеріальні витрати в незавершеному

виробництві, напівфабрикати та готову продукцію, яка має, як і матеріали, натурально-оречевлену та вартісну форми.

У четвертому випадку під матеріальними ресурсами розуміють предмети

праці, напівфабрикати власного виробництва, незавершене виробництво, а також готову продукцію. У деяких випадках до матеріальних ресурсів відносять усі елементи засобів виробництва і предметів споживання; засоби виробництва і готову продукцію; виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, засоби і предмети праці.

Завершуючи огляд думок з приводу поняття матеріальних ресурсів необхідно зазначити, що матеріальні ресурси промислового підприємства включають до свого складу не тільки засоби і предмети праці – основні засоби, малоцінні і швидкозношувані предмети, сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, напівфабрикати, комплектуючі вироби, запасні частини для ремонту, але і матеріальні витрати в незавершеному виробництві та готову продукцію.

Оцінка вартості матеріальних ресурсів у процесі використання кількісно пов’язана з економічною категорією «затрати матеріальних ресурсів». Методично правильним буде зарахування до затрат як безпосередньо вартості використаних ресурсів, так і суми втрат ресурсів, що дасть змогу комплексно виміряти процес відтворення та взаємодії матеріальних і інших видів ресурсів.

Затрати матеріальних ресурсів у торгівлі організаційно пов’язані з певними статтями та елементами витрат обігу, в тому числі: витрати на амортизацію основних засобів; витрати на оренду; знос малоцінних та швидкозношуваних предметів; нестачі та втрати товарно-матеріальних цінностей; паливо, газ, електроенергія; витрати та втрати на операції з тарою.

Виходячи з включення до складу матеріальних ресурсів вартості товарних ресурсів, до затрат матеріальних ресурсів доцільно включати суму фінансових ресурсів, що пов’язані з закупівлею та формуванням інших видів ресурсів (наприклад, витрати по відсотках за користування банківським кредитом).

Очевидно, існуюча методика розрахунку матеріальних затрат не у повній мірі охоплює затрати в розрізі матеріально-уречевлених елементів ресурсів. Наприклад, доцільним є зарахування до матеріальних затрат статті «витрати по оренді», оскільки сутність матеріальних затрат основних фондів відображає тільки сума їх амортизації та відповідних відрахувань від первісної вартості. Можливим є визначення частки матеріальних затрат у розрізі окремих статей витрат обігу, що переважно за економічним змістом є узагальнюючими та носять комплексний характер. Означений підхід буде відповідати вимогам принципу комплексності, забезпечувати точність обліку та відображати показники економії матеріальних затрат торгівлі.

Одним із методів деталізації матеріальних затрат є визначення частки затрат на виконання економічних функцій та частки затрат на виконання соціальних функцій як результату виробничого чи торговельного процесів. Такий поділ дає змогу охопити взаємодію та вимір економічної та соціальної ефективності матеріальних ресурсів. Як висновок, означена елементна деталізація матеріальних затрат є методично важливою для зіставлення з елементами «витрати трудових ресурсів» та «витрати фінансових ресурсів».

Прийняття управлінських рішень з оптимізації процесу відтворення матеріальних ресурсів передбачає розрахунок показників ресурсної оцінки, що мають відображати комплексні характеристики ефективності процесу та відповідати принципу системності. Розрахункові показники можуть відображати як ефективність використання матеріальних ресурсів у цілому, так і окремих функціональних груп чи окремих елементів матеріальних ресурсів.

Очевидно, дані показники ефективності є порівняльно-розрахунковими та виражаються відповідними коефіцієнтами.

Для матеріальних ресурсів доцільно виділяти показники ефективності відтворення та ефективності використання матеріальних ресурсів. На нашу думку, означену схему істотно доповнюють показники фінансової стійкості підприємства та показники ліквідності ресурсів, що значною мірою методично дає змогу оптимізувати структуру ресурсного потенціалу та взаємозв’язки між елементами окремих видів ресурсів і міжресурсні співвідношення.

Економічна оцінка ефективності використання ресурсів в основному залежить від таких чинників та характеристик:

- об’єм, структура та виробнича необхідність ресурсів;

- об’єм господарської діяльності;

- сума фінансових результатів;

- рентабельність використання окремих видів ресурсів;

- показники стану відтворення та ефективності використання основних фондів.

Очевидно, показники ефективності використання матеріальних ресурсів у торгівлі будуть змінюватися в розрізі підприємств різних форм власності залежно від таких чинників:

- об’єм та структура товарної реалізації;

- територіальне розміщення підприємства;

- товарна насиченість внутрішньорегіонального ринку;

- купівельна спроможність на ринку товарів та послуг;

- конкурентоспроможність як окремих видів товарної реалізації, так і підприємства в цілому.

Оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів доцільно проводити за календарний період роботи, часова характеристика якого відображається хронологічною моделлю та динамічним рядом. Для розрахунків доцільно використовувати як вартість матеріальних затрат та відповідних їм ресурсів (затратний метод), так і вартість окремих видів ресурсів, зокрема матеріальних ресурсів (ресурсний метод).

Відповідно до матеріальних ресурсів у торгівлі доцільно розраховувати систему показників:

- узагальнюючих (матеріаловіддача, матеріаломісткість, абсолютна та відносна економія матеріальних ресурсів);

- фінансово-результативних (матеріалорентабельність, матеріалодохід-ність, рентабельність елементів затрат);

- часткових (торговельна площа на одного працівника прилавку, торговельна площа на 1000 обслуговуваного населення, коефіцієнт використання окремих елементів активної частини матеріальних ресурсів, коефіцієнт закріплення ресурсів).

Для окремих елементів матеріальних ресурсів доцільно розраховувати групи показників натуральних чи відносних одиниць виміру. Наприклад, ефективність використання товарних ресурсів характеризують показники швидкості товарного обігу (у днях обороту, в разах обороту), відповідності фактичних до нормованих значень вартісної оцінки товарних запасів.

Одним із методів аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів у торгівлі може бути нормативний, що передбачає розрахунок та економічне обґрунтування нормативів торговельної площі на 1000 обслуговуваного населення та товарообороту на одиницю торговельної площі. Очевидно, в умовах впливу зміни цінових індексів на динаміку товарообороту означені нормативні величини можуть носити орієнтований інформаційний характер. Водночас, нормативний метод і надалі можна використовувати для обґрунтування величини товарних запасів та відповідного визначення потреби у кредитних, фінансових ресурсах, оскільки розмір даного нормативу виражений у днях роботи і, відповідно, не підлягає впливу зовнішніх економічних факторів.

Визначення показника ефективності використання матеріальних ресурсів у торгівлі доцільно удосконалювати в напрямках:

- розрахунку комплексних інтегрованих показників ефективності, що враховують як вартість витрачених ресурсів, так і об’єм господарської діяльності та безпосередньо фінансовий результат (наприклад, для оцінки ефективності використання основних фондів інтегрований показник буде моделювати вплив фондовіддачі та фондорентабельності);

- визначення впливу факторів на зміну показників ефективності та побудову багатофакторної моделі взаємозв’язку, що забезпечить виконання принципу системності оцінки ефективності.

Водночас, ефективність використання матеріальних ресурсів є тільки важливою складовою, що визначає ресурсові дачу підприємства та комплексно забезпечує рентабельність господарсько-фінансової діяльності. Отже, існує методологічна потреба у визначенні взаємозв’язку структурних співвідношень з метою їх подальшої оптимізації.

Література:

1. Ефимов В.П. Методологические проблемы экономии ресурсов. – М.: Мысль, 1977.– 286 с.

2. Ефимов А.Н. Резервы экономии материальных ресурсов (анализ использование). – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – С. 152

3. Павловська В.М. Фінансовий аналіз. – К.: КНЕУ, 2002.

4. Смоленюк П.С., Бондар К.К. Аналіз використання матеріальних ресурсів в умовах ринкових відносин. – К.: Техніка, 1993. – 107 с.