Экономические науки/16. Макроэкономика

Ніколаєв Володимир Олександрович

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Комп’ютерний тероризм: сучасний стан та шляхи протидії

Особливості розвитку процесів глобалізації в сучасних умовах обумовлені переходом від суспільства індустріального до інформаційного. На сьогоднішній день практично кожна галузь у господарстві країни, включаючи енергетику, транспорт, зв’язок, банківський сектор тощо, використовує комп’ютерні мережі і, відповідно, залежить від їх працездатності. Порушивши роботу цих мереж, можна паралізувати інфраструктуру країни. Таким чином, швидкий прогрес у розвитку інформаційних технологій призводить до виникнення нових істотних проблем у сфері міжнародної безпеки й стабільності й може мати несподівані наслідки у вигляді зростаючої уразливості систем.

У цьому контексті, однією з нових і небезпечних загроз людству стає використання терористичними організаціями новітніх інформаційних технологій [1].

На сьогоднішній день єдиного визначення комп’ютерного (кібер-) тероризму, закріпленого на законодавчому рівні, поки не існує.

Але взагалі під «комп’ютерним тероризмом» слід розуміти свідоме, цілеспрямоване застосування комп’ютерної інформації, комп’ютерів, комп’ютерних систем та мереж для захоплення комп’ютерних систем управління потенційно небезпечними об’єктами з метою:

ü виведення цих об’єктів з ладу або їх руйнування, що прямо чи опосередковано створює або загрожує виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій;

ü створення умов для аварій і катастроф техногенного характеру;

ü залякування населення та органів влади;

ü вчинення провокацій воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення;

ü здійснення впливу на прийняття рішень вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами;

ü забезпечення організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації [2].

Сьогодні так звана «комп’ютерна», або «кіберзлочинність» є однією з найбільш серйозних проблем багатьох держав, щорічні збитки від якої становлять мільярди доларів США.

У Шрі-Ланці в травні 1998 року «тигри звільнення Тамілу» вперше серед терористичних груп провели кібернетичну атаку, яка була спрямована проти посольств у столиці [3].

Японське терористичне угруповання “Аум Сінрікьо”, яке здійснило газову атаку в токійському метро в 1995 році, перед цим створило комп’ютерну систему, що була здатна перехоплювати повідомлення поліцейських радіостанцій і відслідковувати маршрути руху поліцейських автомобілів.

Значної економічної шкоди, аж до повного знищення інформаційної інфраструктури, можуть завдавати, на перший погляд, безвинні комп’ютерні віруси. Як приклад, можна привести резонансне зараження 16 листопада 2001 року вірусом «Nіmda» комп’ютерної мережі Укртелеком (провідного оператора зв’язку в Україні). Вірусна атака серйозним чином вплинула на працездатність обчислювальної мережі Генеральної дирекції ВАТ «Укртелеком», яка налічує більше 700 комп’ютерів та десятки серверів. Як наслідок, це спричинило тимчасове відключення комп’ютерів від Інтернету, а також вивело з ладу систему корпоративної електронної пошти. За попередніми підрахунками, збитки від атаки складають більше 1млн. грн.

Поштовий комп’ютерний вірус SirCam «викрадав» документи з органів державної влади, в тому числі адміністрації Президента України. Відомі також спроби знищення офіційного web-сайту Президента України [3].

У протистоянні з новою терористичною загрозою можна виділити ряд основних напрямів боротьби:

- уніфікація та гармонізація національного законодавства та міжнародних актів;

- розробка єдиного понятійного апарату;

- проведення наукових розробок в області створення сучасних технологій виявлення та запобігання кримінальним і терористичним впливам на інформаційні ресурси;

- створення спеціалізованих підрозділів у сфері боротьби з комп’ютерними злочинами та комп’ютерним тероризмом;

- удосконалення міжнародної організаційно-правової взаємодії з питань протидії комп’ютерній злочинності та комп’ютерному тероризму;

- удосконалення багаторівневої системи підготовки кадрів у сфері інформаційної безпеки [1].

Отже, протидія проявам комп’ютерного тероризму вимагає комплексного підходу, що поєднує силові, політико-дипломатичні, економічні й гуманітарні форми та методи дій, а також ефективного поєднання антитерористичних заходів, що вживаються як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Література:

1. Гавриш С.Б. Комп’ютерний тероризм: сучасний стан, прогнози розвитку та шляхи протидії // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 20.

2. Габрелян А.Ю., Стороженко С.В. Інформаційна безпека: проблеми боротьби з кібер-тероризмом // Матеріали Всеукраїнської інтернет-конференції «Соціум. Наука. Культурa». – Режим доступу: http://intkonf.org/gabrelyan-ayu-storozhenko-sv-informatsiyna-bezpeka-problemi-borotbi-z-kiber-terorizmom/

3. Гуцалюк М.В. Міжнародне співробітництво щодо протидії злочинам у сфері інформаційних технологій // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2008. – № 8.