Луполенко А. В.,

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

Удосконалення механізму державного регулювання інноваційного розвитку вітчизняних підприємств

Науковий керівник: Зибарєва О.В.

На сучасному етапі одним із основних рушійних факторів розвитку світової економіки є науково-технічний прогрес, який забезпечується спрямованістю провідних держав на інноваційний розвиток всіх сфер людського буття. На жаль, Україна не відрізняється значними досягненнями в цій сфері, тому актуальним є питання ведення ефективної державної політики сприяння інноваційному розвитку, як засобу побудови процвітаючої держави.

Проблемами удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності, формування державної інноваційної політики, стимулювання інноваційного розвитку підприємств займались такі вчені як К. А. Алексєєва, П. Бубенко, О. А. Бутенко Н. П. Гончарова, В. В. Гусєв, Р. М. Шматенко [1-6].

Зараз все більше вчених схиляється до думки, що не варто ототожнювати такі два види діяльності як інноваційна та науково-технічна. Наука і техніка на сучасному етапі все більше інтернаціоналізується і все менше залежить від країн і територій, мігруючи через кордони з потоками інформації, промислового обладнання, об'єктів інтелектуальної власності тощо [2, 31].

Зрозуміло, що розвиток науки і техніки залежить від участі держави в глобалізаційних процесах, ступенем лібералізації і відкритості економіки до іноземних інвестицій, ефективності співпраці з різноманітними світовими інститутами. Головним суб'єктом інноваційної діяльності є саме підприємство, адже саме підприємець бере на себе всі ризики і труднощі пов’язані з втіленням інноваційного проекту та отримує плату за ризик або збитки.

На нашу думку, саме відсутність підприємницької ініціативи, слабкий розвиток малого і середнього бізнесу відсутність дієвих механізмів їх державного стимулювання є основними причинами гальмування інноваційних процесів.

Підприємство є складною системою, адже саме на підприємстві може виникнути інноваційна ідея, воно володіє фінансовими ресурсами, техніко-технологічною базою, кадрово-інтелектуальним потенціалом необхідними для впровадження інноваційної ідеї [5, 31].

Держава для ефективного інноваційного розвитку повинна здійснювати заходи спрямовані на:

− визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки;

− пряме державне фінансування стратегічних інноваційних проектів;

− посилення захисту інтелектуальної власності, і створення системи матеріального стимулювання винахідників:

− втілення інноваційних проектів, шляхом доведення їх від науково-дослідних центрів та інститутів безпосередньо до підприємців;

− розвиток інфраструктури, яка б була дієвим засобом для дослідження і втілення інноваційних проектів на практиці (технопарки, технополіси, інноваційні центри, інноваційні бізнес-інкубатори);

− розвиток малого і середнього бізнесу через реформування економіки країни, зокрема податкової і митної сфер.

Для стимулювання інноваційної політики можна використати досвід західних країн [6, 23]:

1. Запровадження державних замовлень на проведення науково-дослідних робіт і освоєння інновацій.

2. Конкурсний відбір підприємств для надання їм адресної державної фінансової допомоги;

3. Ланцюговий зв’язок між державою, великими і малими підприємствами при виконанні науково-технічних розробок і апробації результатів.

4. Створення умов для підвищення прибутковості підприємств за рахунок втілення їх інноваційних проектів.

5. Належне поширення інформації про останні дослідження науково-технічної думки і канали розповсюдження інновацій.

Отже, інтенсивний інноваційний розвиток України можливий за рахунок проведення глибоких реформ в економіці, спрямованих на становлення міцного і конкурентоспроможного малого і середнього бізнесу, а також заходів, спрямованих на втілення інноваційних проектів через систему стимулювання інноваційних підприємств.

Література:

1. Алексєєва К.А. Удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності/ К.А. Алексєєва// Економіка та держава. − 2008. − №9. − С. 30-35.

2. Бубенко П. Чому гальмуються інноваційні процеси в Україні?/ П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. − 2009. − №6. − С. 30-38.

3. Бутенко О.А. Формування державної інноваційної політики/ О.А. Бутенко// Інвестиції: практика та досвід. − 2009. − №1. − С 21-24.

4. Гончарова Н. П. Інноваційна економіка: проблеми і пріоритети/ Н.П. Гончарова// Актуальні проблеми економіки. − 2009. − №6. − С. 11-19.

5. Гусєв В.В. Інноваційна активність підприємств як об'єкт державного регулювання їх сталого розвитку/ В.В. Гусєв// Інвестиції: практика та досвід. − 2008. − №20. − С. 29-34.

6. Шматенко Р.М. Формування державної стимулюючої системи інноваційного розвитку підприємств на основі досвіду економічно-розвинених країн/ Р.М. Шматенко// Інвестиції: практика та досвід. − 2009. − №12. − С. 21-23.