Левченко М.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Мотивація як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємств

ресторанного господарства

Рівень конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства може бути визначений тільки при порівнянні його з іншими підприємствами і характеризує позицію його на ринку у певний проміжок часу, успішність його пристосування до умов ринкової конкуренції і можливість задовольнити потреби споживачів продукцією і послугами краще, ніж інші підприємства-конкуренти.

Конкурентоспроможність підприємств ресторанного господарства в сучасних умовах пов'язана з підвищенням значення людського фактору, активізацією соціальної та кадрової політики. Досягненню високих показників ефективності трудових ресурсів сприяє застосування раціональних методів управління персоналом, серед яких важливе місце надається розробці системи мотивації персоналу.

Під мотивацією в менеджменті розуміють стимули, що добровільно організують працівника (групу працівників) для виконання високоефективної роботи, і досягнення цілей підприємства.

З огляду на функціональні положення теорії менеджменту, домогтися бажаної поведінки робітника можливо, діючи за двома напрямками: найняти людину із заданим рівнем внутрішньої мотивації, або застосувати засоби зовнішньої мотивації.

Однією з найважливіших форм мотивації праці на підприємствах ресторанного господарства є матеріальне стимулювання. Система матеріальних стимулів праці ґрунтується на різноманітних спонукальних мотивах, які доповнюють один одного і підпорядковані меті щодо створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.

Проблема матеріального стимулювання праці потребує постійного дослідження факторів, які визначають систему матеріальних стимулів.

Оплата праці-найбільш вагоме, а найчастіше – єдине джерело доходів працюючих у сфері ресторанного господарства. Мотивація виконання якісної роботи за допомогою заробітної плати є найбільш дієвим фактором дотримання трудової дисципліни і отримання бажаних результатів.

Структура та якість робочої сили підприємств ресторанного господарства, зміст праці, резерви щодо зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей працівників потребують нетрадиційних підходів до застосування принципів матеріального стимулювання.

Серед них найефективнішими є:

- зростання заробітної плати залежно від підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств;

- диференціація заробітної плати залежно від групи працівників, умов праці та трудових досягнень;

- можливість підвищення заробітної плати за виконання особливої видів робіт.

Поряд із застосуванням заробітної плати на підприємствах ресторанного господарства в якості додаткових матеріальних стимулів використовують систему нарахування премій за результатами діяльності конкретного працівника. Додатковими матеріальними стимулами є оплата стільникового зв'язку і транспортних витрат, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням трудового процесу.

В такому випадку працівник, до основних функцій якого належать закупівля сировини, напівфабрикатів, маркетингові дослідження конкурентів, вивчення стану ринку, отримує певну суму на транспортні витрати й оплату зв'язку з керівництвом, постачальниками, працівниками служби маркетингу тощо.

В умовах постійного зростання кількості підприємств ресторанного господарства і відповідно до цього попиту на трудові ресурси керівники підприємств залучають до трудового процесу кваліфікованих кадрів, жителів прилеглих міст. В таких випадках власники підприємств ресторанного господарства вирішують питання забезпечення житлом приїжджих. При цьому для вирішення проблеми здійснюється оренда житла, або сприяння наданню пільгового кредиту на придбання житла.

Система мотивації персоналу включає не лише економічні стимули, а й нематеріальні, такі як можливість подальшого професійного розвитку, особисте визнання, збагачення особистих знань та навичок, що надає певний рівень самостійності у вирішенні виробничих завдань та впевненість у майбутньому.

Соціологічні дослідження в колективах підприємств ресторанного господарства показали, що серед мотивів діяльності матеріальне заохочення складає значну питому вагу (73,8%). Найбільш вагомими мотивами є пільгове харчування на підприємстві – 82%, премії – 58%, можливість отримання кредиту на придбання житла – 55%.

Із показників нематеріальної мотивації пріоритетними для персоналу є медичне страхування – 83 %, можливість кар'єрного зростання – 55%, можливість оздоровлення за рахунок підприємства – 42%. Менша потреба виявлена в таких показниках, як участь в управлінні короткочасного відпочинку в робочий час – 11%.

Таким чином, необхідність розробки дієвої системи мотивації персоналу в ресторанному господарстві є актуальною проблемою, вирішення якої буде сприяти підвищенню якісних результатів роботи і забезпеченню конкурентних переваг підприємства на ринку продукції та послуг.