Федорчук О.Б.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Педагог: формування його майстерності

Докорінні зміни, що відбуваються нині в Україні, передбачають створення адекватних до цих процесів соціально-педагогічних умов і зумовлюють необхідність оптимального реформування, розумного проектування та впровадження сучасної моделі професійно-технічної освіти.

Вирішення цих завдань безпосередньо пов'язане з розробкою нового змісту технології засвоєння навчального матеріалу та формування у майбутніх робітників уміння самостійно здобувати знання і трансформувати їх в уміння та навички творчої праці.

За цих умов успішне розв'язання навчально-виховних завдань визначається відповідним рівнем змісту професійно-технічної освіти та рівнем інноваційності технологій навчання. Не викликає сумнівів той факт, що практичне втілення сучасних тенденцій розвитку системи профтехосвіти в Україні безпосередньо пов'язане з проблемами розробки нового змісту і технології навчання.

Одним із вирішальних чинників у підготовці висококваліфікованих спеціалістів є особа викладача, його науковий психолого-педагогічний та методичний рівні.

В загальному вигляді етапи процесу формування себе як вчителя включають: вивчення себе і прийняття рішення про необхідність постійно працювати над собою і викорінювати небажані якості; постановку мети і розробку програми самоорганізації; практичну реалізацію самовиховання, яка включає в себе саморегуляцію і корегування професійної діяльності.

Програма самовиховання майбутнього учителя в міру необхідності повинна відображати всі основні вимоги педагогічної професії до його особистості, до того, що складає в ній загальне, особливе та індивідуально неповторне.

Рівень професійної компетентності спеціаліста у будь-якій сфері діяльності визначається його здатністю розвивати творчий потенціал і продуктивно займатися самовдосконаленням.

Для того, щоб сформувати у майбутнього учителя ціннісне ставлення до своєї професії, йому необхідно дати поняття професіоналізму педагогічної діяльності і показати її зразки.

Рівень сформованості професіоналізму залежить від ступені зацікавленості педагога в актуалізації свого творчого потенціалу Професіоналізм є вищим ступенем вираження ціннісного ставлення педагога до власної діяльності. Він характеризується рівнем компетентності психологічною й педагогічною ерудованістю, розумінням вимог, які ставить перед ним держава і суспільство, баченням цілі своєї діяльності, знанням шляхів і засобів її досягнення, психолого-педагогічної, методичної і спеціальної літератури, практики навчання і виховання учнів, методів дослідження педагогічної діяльності, і т.д.

У плані розгляду питання педагогічної технології становить інтерес дослідження, проведене в Київському педагогічному університеті кандидатом педагогічних наук О.С. Пацалкою та в Луцькому педуніверситеті кандидатом педагогічних наук І.О. Смолюком. На запитання "Чи з однаковим інтересом ви йдете на всі заняття?" - 79 відсотків студентів відповіли "ні не з однаковим».

У процесі здійснення навчально-пізнавальної діяльності нинішні студенти на перше місце ставлять:

- інтелект викладача, вміння навчити мислити;

- методичну підготовку викладачів;

- вміння не замикатись у рамках навчального процесу;

- оптимізуючий настрій, доброзичливість, повагу до студентів.

Обробка результатів проведеного дослідження показала, що майбутнім фахівцям імпонує гострота розуму викладача, одержимість своєю наукою, багатий життєвий досвід, висока педагогічна культура, вміння вільно і цікаво розповідати. Таким чином, студентам імпонує цільна гармонійна особистість викладача.

Знання свого предмету ще не головна перевага педагога. К.Г.Ушинський визначає перевагу вчителя в тому, щоб він умів виховувати учнів своїм предметом. Потрібно знати, як це здійснюється на практиці, вміти зрозуміти потреби учня і заглянути в його душу. Тому даний аспект професіоналізму педагогічної діяльності включає в себе й установку на знання свого вихованця, його психологічних, індивідуально-типологічних особливостей, інтересів, нахилів і мотивів поведінки, того, як він поводитиметься в різних ситуаціях. Тільки тоді педагог зможе черпати в самій природі людини засоби виховного впливу.

Отже, професіоналізм знань характеризується й умінням викладача на основі існуючих відомостей про учнів, знанні педагогічної психології і методики свого предмету своєчасно перебудовувати власну діяльність з метою досягнення найбільшої продуктивності праці. Разом з тим педагог не може обмежуватися лише цими знаннями. Різносторонність знань та інтересні є необхідною якістю сучасного викладача.

Таким чином, професіоналізм знань включає в себе уявлення, поняття, судження про загальні цілі педагогічного процесу, про конкретних людей, на котрих спрямована взаємодія, про кращі засоби, форми і методи цієї взаємодії з метою формування у вихованців системи знань, якостей особистості, що дозволять їм самостійно вирішувати поставлені завдання.

Професіоналізм знань - це основа, фундамент для формування цілісної системи "професіоналізм педагогічної діяльності". В структурі цієї системи важливу роль відіграє педагогічне спілкування.

Основним правилом, за допомогою якого викладач активізує психічні процеси, міжособистісні взаємодії на уроці і за його межами, є встановлення рівноправних, емоційно насичених відношень між усіма учасниками навчально-виховного процесу. Ці відношення повинні базуватися на основі взаємодопомоги і взаєморозуміння, взаємної підтримки, схвалення та інтересу в умовах активного спілкування.

Вплив викладача на учня, організація їх спільної праці і спілкування складають ту виховну силу, яку не можна замінити окремими знаннями, уставами і програмами, організацією навчальних закладів. К.Д. Ушинський писав, що все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається на живе джерело людської особистості, і ніщо не може замінити особистості у справі виховання. Ця думка К.Д. Ушинського підтверджується повсякденною педагогічною практикою. Наприклад, часто підлітки вибирають професію, бажаючи наслідувати улюбленого учителя або іншу людину, яка викликає їх інтерес. Зустрічаються інколи й випадки, коли виникають нелюбов і навіть відраза до навчання; вони зумовлені несформованістю у викладача професіоналізму педагогічного спілкування, його невмінням встановлювати контакт з дітьми, налагоджувати доцільні взаємовідносини. Тому саме особистість викладача має вирішальне значення у створенні сприятливого психологічного клімату на уроках і в позаурочний час, у створенні необхідної мотивації в навчанні і поведінці.

Коли вчитель сприймає внутрішній світ учня, він бачить і те, як дитина сприймає його думки, почуття і взаємодію, як реагує на них. Отже, він стає майстром своєї справи, будівником дитячих душ і може сподіватися на достойні плоди своєї праці.