Калинин А.С., Халилова-Чуваева Ю.А.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Украина

Політико-правові ідеї М.І. Костомарова та їх значення для державно-правового будівництва в Україні

Конституційне проголошення України суверенною і не залежною державою, демократичною, соціальною, правовою державою викликає необхідність теоретичного обґрунтування рис сучасної держави та практичного розв’язання завдань державно-правового будівництва. Дослідження та критичний аналіз ідей мислителів попередніх етапів розвитку теоретичної політико-правової думки допомагає краще зрозуміти і вирішити проблеми сьогодення.

Теорія сучасної соціальної держави, яка намагається виступати гарантом демократії і, певною мірою, втрачає статус політичного інституту влади та перетворюється на соціальний феномен, може багато запозичити у політико-правових мислителів минулого, які акцентували увагу на загальнолюдських цінностях і на шляхи їх досягнення .

Сьогодні, говорячи про становлення і утвердження української державності, неможливо не враховувати витоки національно-державного відродження в історичному минулому українського народу, зокрема, в ХІХ столітті.

Підсумовуючи творчу спадщину видатного політичного діяча та науковця М.І Костомарова, необхідно підкреслити ідейно-політичний внесок його в розвиток ідей європейського лібералізму та просвітництва на Україні в XIX столітті.

Метою цієї статті є проведення аналіз значення політико-правових ідей М.Костомарова для розвитку становлення незалежної української держави.

Діяльність таємної політичної організації «Братства св. Кирила і Мефодія», засновником якої був Костомаров, стала важливою віхою розвитку української політичної думки. М.І. Костомаров розробляє програмний документ цієї організації «Закону Божого (Книга буття українського народу)».

Основні положення цього документу, це так званий ідеал суспільного життя, спроба пристосувати форми політичного життя до національного характеру українського народу, модель побудови суверенної держави, що відповідала б традиційним уявленням українців про волю, правду, право на гідне існування особистості в суспільстві.

М.І. Костомаров доводив, що через федерацію слов’янских народів держави їх, слов’ян, зможуть отримувати самостійне державне життя, отримати право на державу про яку марило не одне покоління українського народу. Його ідеї здобули продовження і в наш час, оскільки питання про виникнення федерації, і зараз використовується в політиці як один із шляхів отримання державної самостійності, і по-перше, економічної незалежності.

Федералізм як політико-правова ідея стає в Україні протягом століть. одною із основних частин демократичних програм, політичних теорій.

Костомаров визначав, що початок федерації в історії слов’янських племен не був притаманним лише Їм. Він проявляється усюди де моральні принципи не були зруйновані насильницьким з’єднанням або, « де внаслідок з’єднання несприятливих сил людини для підтримки єдності оборотів долі, частини не прийняли характеру зовсім окремих один від одного цілих, і не розійшлися на своєму шляху в різні сторони».

Розглядаючи федеральну теорію М.І.Костомарова необхідно визначити, що пропонований федеральний союз незалежних держав по змісту більш поєднує елементи так необхідні для формування сучасної конфедерації. Костомаров писав: − «Ми приймаємо, що всі слов’яни повинні між собою поєднатися...Щоб був один сейм або рада слов’янська де б сходилися депутати усіх Речей Посполитих і там розважали б і рішали такі діла, котрі належать до цілого союзу Слов’янського...».

Ідеї Костомарова М.І. про верховенства права особистості, федерацію держав, яка дає можливість самостійно розвиватися кожній державі і одночасно проводити спільну економічну політику будуть втілені нащадками.

Україна отримала незалежність не таким шляхом як пропонував Костомаров, але на той час коли зароджувались його ідеї, відбувалося як теоретичне, так і практичне прагнення громадськості України до самостійності. Прогресивніст ідеї вченого було те, що на перше місце було вмведено національне питання, при цьому не йшлось про протиставлення народів, а про їх спільну боротьбу з національну незалежність кожного з них.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства актуальніше ставиться питання удосконалення системи місцевого самоврядування, що раніше також підкреслював Костомаров.

В своїх працях він розглядав і показав позитивні сторони цієї форми, вказував на її наслідки для формування відносин між державою та громадянами. Для становлення більш розвинутого суспільства Костомаров обґрунтував питання переваги елемента самоврядування − економічно політичної децентралізації.

Проголошенням Костомаровим ідеї національної держави в політико-філософських концепції лібералізму виникає як доповнення до ідеї правової держави. Захищаючи територіальну єдність і політичну цілісність національна держава не може водночасно не захищати інтереси приватної особи, її політичні й економічні свободи.

В своїх працях М.І.Костомаров підкреслював на забезпечення особистої свободи людини, забезпечення недоторканності особи, повагу її гідності. Також він наголошував на необхідність обмеження державної влади непорушними та невідчужуваними правами людини, найважливіших із яких є право на гідне існування.

Проаналізувавши політико-правову теорію М.І.Костомарова, можна зробити висновок, що вирішення проблем прав і свобод індивідуума, ефективності державного устрою є актуальними в усі часи. Добробут людини (чи особисто, чи в складі спільноти-народу) повинен бути головною метою сучасної соціальної держави.

Підсумовуючи вищезазначене, зазначимо, що Костомарова відстоював ідею федеративності, наполягав на здобуття незалежності України та збереженн притаманній їй культурних, духовних та національних цінностей.

Політико-правові ідеї лібералізму Костомарова зіграли видатну роль в розвитку державного будівництва нової міцної та незалежної України.

Кінець ХХ − початок ХХІ століття ознаменувався для України, тим що вона стала незалежною, повністю ліберальною (практично такою, якою її хотів бачити раніше М.Костомаров), країною з ринковою економікою, демократичною владою та європейською орієнтацією.

Література:

1. Тимошенко В.І. Розвиток теорії держави в політико − правовій думці України і Росії (кінець ХІХ − початок ХХ ст.): Монографія. − К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 2004. − 358 с.

2. Захарчук А.С. Теоретико-правові засади вітчизняного державотворення // Бюлетень Міністерства юстиції. − 2006. − №1. − С.11-21.

3. Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография /Сост. и авт.В.Замлинский. − К.: Изд-во при КГУ, 1989. − 735 с.

4. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). − К.: Вид-во «Либідь», 1991. − 40 с.