Халілова-Чуваєва Ю. О., Носікова С. Є.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, Україна

Міжнародна політика України на сучасному етапі

Актуальність даної роботи полягає в тому, що у новітній історії України зовнішня політика завжди була в епіцентрі уваги суспільства і політикуму. Двосторонні відносини зі стратегічними партнерами, позиції щодо актуальних питань світової політики, міжнародні угоди та співробітництво в рамках міжурядових організацій є предметом суспільно-політичних дебатів, в тому числі політологічного дискусу, і полем електорального змагання українських політичних партій.

Суть проблеми визначили такі автори, як Старосольський В., Медвідь Ф.М., Кіш С.Б., Малярчук В.А.,Кудряченко А.І, Кириченко В.П. та ін.

Мета статті полягає у визначенні основних напрямів політики України в сфері міжнародних відносин на сучасному етапі, її ролі і геополітичних пріоритетів в контексті глобалізації та евроінтеграції.

Україна є п'ятою на континенті за кількістю населення і другою за розмірами території країною. За економічними можливостями, інтелектуальним і науково-технічним потенціалом вона не поступається найбільшим європейським державам. З огляду на геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна спирається на свої фундаментальні національні та національно-державні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети і функції зовнішньої політики.

Розташування України на місці трьох величезних геополітичних масивів - євроатлантичного, євразійського та ісламського, створює унікальний цивіліза-ційний простір і, за оцінкою В.П. Кириченка, надає Україні можливість залиша-тися великою регіональною державою із значним потенціалом. [2, с. 57].

Сьогодні орієнтація української політичної еліти розподілена між двома найважливішими напрямами - євразійським та європейським, а офіційна зовнішньополітична стратегія України визначена як «багатовекторність». На сьогоднішній момент нова влада цілком оптимістично налаштована на євроінтеграцію. Під час свого першого візиту до Брюсселю 02. 03. 2010 Президент заявив: «Щодо членства в ЄС, то, на моє переконання, Україна повинна пройти великий шлях реформ, і тільки після цього ми побачимо той термін, коли це може статися". "Ми повинні приймати свідомі рішення, і занадто політизувати це питання не можна, тому що люди як в Євросоюзі, так і в Україні добре розуміють, що це не простий і тривалий шлях", - додав він. Також слід додати, що Євросоюз може підписати з Україною "дорожню карту" щодо безвізового режиму восени цього року. Про це заявив голова делегації Європарламенту з питань співпраці з Україною Павел Коваль.

Кажучи про міжнародні відносини України, не можна не відмітити її особливі відносини з Росією. Порівнюючи стан громадської думки в Україні і в Росії й підкреслюючи, що в обох країнах зберігаються шанси на продовження ліберально-демократичних реформ, але й існує можливість їхнього авторитарного розвитку, слід виділити певні відмінності: в українській масовій свідомості відсутня сакралізація верховної влади, президент не має харизматичної або «самодержавної» легітимності, ставлення до політичних партій і багатопартійності більш позитивне, ніж у Росії, а роль політичної опозиції вагоміша, проте українська державність поступається російській, оскільки потребує, на думку дослідників, економічної підтримки з боку Росії, Європейського союзу та США. [2, с. 58-59].

Основним базовим національно-державним інтересом, геополітичним прі-оритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України в умовах глобалізації та євроінтеграції є її виживання, підвищення життєспро-можності та зміцнення як вільної, суверенної, незалежної держави сучасного світу за умов збереження національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичності.

Для досягнення стратегічної мети України у питаннях євроінтеграції та глобалізації постають такі основні завдання: підтримка взаємовигідних зв'язків із сусідніми країнами, країнами-кандидатами та державами ЄС; здійснення заходів для поступового усунення перешкод (адміністративних, правових), що стримують розвиток транскордонної взаємодії. [1, с. 90].

Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах глобалізації та євроінтеграції, відповідної до основоположних концепцій геополітики, можна впевнено стверджувати, що сучасна Україна посідає важливе за значенням, розташуванням, природними та людськими ресурсами місце у геополітичному просторі Європи, однак, на жаль, ще не посідає з усіма цими ознаками, національно-державними інтересами та геополітичними пріоритетами відповідного місця у геополітичній стратегії розвинених західних держав. Тому лише на шляху консолідації української політичної нації, зміцнення свого суверенітету та соборності Українська держава стане важливим суб'єктом сучасної міжнародної політики.

Література

1. Кіш Є.Б. Новий статус на нових кордонах // Політика і час. 2005. - № 12. -С. 82-90.

2. Медвідь Ф.М. Національно - державні інтереси та геополітичні пріоритети України в контексті глобалізації та євро інтеграції // Філософія. Політологія. -2008. - № 70. - № 72. - с. 52-54.

3. Панов М.І. Політологія: Підруч. для студентів вищих навчальних закладів. М. І. Панов, Л.М. Герасіна, В.С. Журавський та ін. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Концерн «Видавничий Дом «Ін Юре», 2008. - 520 с.

4. http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/2/4906456/

5. http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/2/4906456/