Політологія/3. Теорія політичних систем

 

К. і. н., Кулібабчук Володимир Васильович

Доцент Вінницького національного аграрного університету

До питання влади у контексті політичної системи

України

Проблема влади стояла ще з далеких періодів розвитку людства, його історії. Але вона не втратила своєї актуальності й сьогодні.

Взагалі згадаємо, що представляє із себе сам процес влади, його різновиди, особливості.

Влада -  це здатність, можливість одних соціальних суб'єктів (окремих осіб, груп людей), здійснювати свою волю, впливати на діяльність поведінку інших людей, людських спільної за допомогою різноманітних засобів із певною метою. Так це звучить у довідниковій літературі.

Із різновидів влади (сімейна, державна, міжнародна, економічна, соціальна, духовна, партійна, ліберальна, політична). Ми торкнемося останньої, як найбільш популярної.

Політична влада -  це система контролю, рівноваги, отримання законодавчого порядку в державі, це влада, яку формує сама політична система через свої політичні інститути (партії, громадянські організації, державні органи, трудові колективи) тощо. Особливостями політичної влади є її легальність, публічність, моноцентричність, різнобічність ресурсів, висока політична культура. Але потрібно не забувати, що й існують інші, зокрема негативні «засоби» політичної влади. це «примушування» «приманювання», «блокування наслідків» (т. т. перешкода конкурентів у боротьбі за владу), шантаж, авторитет, корупція, провокація, підкуп, теракти, хабарництво, і тому подібне, від яких необхідно відмежовуватись.

Існує цілий ряд дефініцій стосовно політичної влади:


 

>                  влада заснована на винагороді, зростає з розміром очікуваної винагороді;

>                  міцна -  влада повинна задовольняти життєві вимоги тієї соціальної групи, на яку вона спирається;

>                  державна влада не може належати нікому окрім правового повноваження;

>                  сила влади залежить не від кількості охоплення її функцій, а від ефективності виконання своїх (владних) функцій;

>                  зловживання владою має один загальний корінь - особисті інтереси, які стають вище інтересів президентської гілки, суспільства, а ідеали спотворюються.

Якщо проаналізувати особливості політичної влади, її утворення у контексті розвитку українського суспільства на сучасному етапі, зокрема, у процесі формування президентської гілки, то ми є свідками того, що в 2010 році українське суспільство відчуло на собі окрім «позитиву», громадну кількість негативу, моральну важкість. ІІрослідковувались відсутність політичної культури, а той порядності.

Дуже було відчутним «загравання» претендентів до влади з масами, у вигляді «друзів», рукопожимання, обійми, з «низами». Тільки допоможіть претендентові стати на чолі державної влади, підтримайте його. А хто буде компенсовувати оту довірливість? Що буде далі? -   «непопулярні методи», і їм подібне.

Ще у минулі радянські часи Маргарет Тетчер (англійська прем’єр-міністр), виступаючи по телебаченню СРСР (брав інтерв'ю професор В.Дружинін), він запитав прем’єр-міністра: «Як сталось, що ви знаходитесь при владі 13-й рік?», а вона у відповідь:   «Безумовно потрібно пообіцяти народу, але і необхідно й щось суттєво робити для нього». Наслідок - Великобританія розвинута держава.

Не лишнім і бажано б українським можновладцям використовувати кращі традиції інших держав.


Після «розпаду» СРСР Україна залишалась міцною республікою, і замість того, щоб проходило нарощування, покращення державотворення, добробуту усього населення, процеси пішли навпаки. Звідки взялись на сьогодні двісті міліонерів, міліардерів (офіційно), коли 80% населення не в силі забезпечувати свою природну, нормальну життєдіяльність. Невже діє закон природи «нічого з нічого не виникає і для того щоб стати багатим, потрібно обібрати бідного», немає значення якими формами і методами.

Безумовно, тут багато що залежить від влади, від її долугості, від невірності розподілу коштів у державі тощо.

Таким чином, політична влада, зокрема, в Україні як формуючий елемент політичної системи діє ще не на відповідному рівні, ще низька у першу чергу політична культура, політична свідомість, у її представників, над чим і потрібно працювати в майбутньому.