Політологія/3. Теорія політичних
систем
К. і. н.,
Кулібабчук Володимир Васильович
Доцент
Вінницького національного аграрного університету
До
питання влади у контексті політичної системи
України
Проблема влади стояла ще з
далеких періодів розвитку людства, його історії. Але вона не втратила своєї
актуальності й сьогодні.
Взагалі згадаємо, що представляє
із себе сам процес влади, його різновиди, особливості.
Влада - це здатність, можливість одних соціальних суб'єктів (окремих
осіб, груп людей), здійснювати свою волю, впливати на діяльність поведінку
інших людей, людських спільної за допомогою різноманітних засобів із певною
метою. Так це звучить у довідниковій літературі.
Із різновидів влади (сімейна,
державна, міжнародна, економічна, соціальна, духовна, партійна, ліберальна,
політична). Ми торкнемося останньої, як найбільш популярної.
Політична влада - це система контролю, рівноваги, отримання
законодавчого порядку в державі, це влада, яку формує сама політична система
через свої політичні інститути (партії, громадянські організації, державні
органи, трудові колективи) тощо. Особливостями політичної влади є її
легальність, публічність, моноцентричність, різнобічність ресурсів, висока
політична культура. Але потрібно не забувати, що й існують інші, зокрема
негативні «засоби» політичної влади. це «примушування» «приманювання»,
«блокування наслідків» (т. т. перешкода конкурентів у боротьбі за владу),
шантаж, авторитет, корупція, провокація, підкуп, теракти, хабарництво, і тому
подібне, від яких необхідно відмежовуватись.
Існує цілий ряд дефініцій
стосовно політичної влади:
>
влада заснована на винагороді, зростає з розміром
очікуваної винагороді;
>
міцна -
влада повинна задовольняти життєві вимоги тієї соціальної групи, на яку
вона спирається;
>
державна влада не може належати нікому окрім
правового повноваження;
>
сила влади залежить не від кількості охоплення її
функцій, а від ефективності виконання своїх (владних) функцій;
>
зловживання владою має один загальний корінь -
особисті інтереси, які стають вище інтересів президентської гілки, суспільства,
а ідеали спотворюються.
Якщо проаналізувати особливості
політичної влади, її утворення у контексті розвитку українського суспільства на
сучасному етапі, зокрема, у процесі формування президентської гілки, то ми є
свідками того, що в 2010 році українське суспільство відчуло на собі окрім
«позитиву», громадну кількість негативу, моральну важкість. ІІрослідковувались
відсутність політичної культури, а той порядності.
Дуже було відчутним «загравання»
претендентів до влади з масами, у вигляді «друзів», рукопожимання, обійми, з
«низами». Тільки допоможіть претендентові стати на чолі державної влади,
підтримайте його. А хто буде компенсовувати оту довірливість? Що буде далі?
- «непопулярні методи», і їм подібне.
Ще у минулі радянські часи
Маргарет Тетчер (англійська прем’єр-міністр), виступаючи по телебаченню СРСР
(брав інтерв'ю професор В.Дружинін), він запитав прем’єр-міністра: «Як сталось,
що ви знаходитесь при владі 13-й рік?», а вона у відповідь: «Безумовно потрібно пообіцяти народу, але і
необхідно й щось суттєво робити для нього». Наслідок - Великобританія розвинута
держава.
Не лишнім і бажано б українським
можновладцям використовувати кращі традиції інших держав.
Після «розпаду» СРСР Україна
залишалась міцною республікою, і замість того, щоб проходило нарощування,
покращення державотворення, добробуту усього населення, процеси пішли навпаки.
Звідки взялись на сьогодні двісті міліонерів, міліардерів (офіційно), коли 80%
населення не в силі забезпечувати свою природну, нормальну життєдіяльність.
Невже діє закон природи «нічого з нічого не виникає і для того щоб стати
багатим, потрібно обібрати бідного», немає значення якими формами і методами.
Безумовно, тут багато що залежить
від влади, від її долугості, від невірності розподілу коштів у державі тощо.
Таким чином, політична влада,
зокрема, в Україні як формуючий елемент політичної системи діє ще не на
відповідному рівні, ще низька у першу чергу політична культура, політична
свідомість, у її представників, над чим і потрібно працювати в майбутньому.