Право/8. Конституційне право

К.ю.н. Жаровська І.М.

Львівська комерційна академія

До питання легітимності державної влади

В теорії політико-правової думки знаходять своє місце безліч уявлень про принципи та умови функціонування державної влади в демократичній державі. В контексті цієї проблематики особливої актуальності набуває питання легітимності державної влади та фактори, що на нього впливають. Насамперед необхідно визначитися із самим явищем легітимності. У цілому легітимність влади можна визначити як згоду громадян або визнання ними права певної особи чи групи осіб поширювати свій вплив на них у справах управління суспільством. Однак, з боку громадськості має бути не просто згода, для існування державної влади у демократичному суспільстві важливий елемент наявності добровільної згоди. Вплив суб’єкта влади на об’єкт може здійснюватися різними способами: примус, переконання, заохочення тощо. Людина згоджується — під страхом смерті, внаслідок прямої загрози чи через матеріальну вигоду, — що інша чинитиме на неї вплив. Проте така влада не буде легітимною. Тому важливим компонентом легітимності є добровільна згода на панування через упевненість у компетентності чи авторитеті державної влади.

Саме народ є єдиним джерелом влади, а відтак володіє правом формувати органи державної влади, здійснювати контроль за ними, а також опротестовувати їх дії (бездіяльність) та ставити під сумнів легітимний характер законів прийнятих чинною владою. На жаль, на сьогоднішній день в Україні ситуація із забезпеченням прозорості (особливо в частині прозорості дій органів державної влади і місцевого самоврядування) державної влади залишається доволі складною. Як справедливо відмічає П. Дородний, «незважаючи на зусилля окремих органів держави, дуже сильними залишаються відголоски радянської системи управління з її чиновниками, жодним чином не зацікавленими у відкритості і прозорості своєї діяльності, що, звичайно, є нормальним для радянської моделі управління і абсолютно неприпустимим для демократичної».

Зрозуміло, що влада, яка діє закрито, утаємничує свої дії від громадян, негайно втрачатиме в своїй легітимності. Більше того, навіть у тих випадках, якщо непрозора влада діятиме в суспільних інтересах (що є вкрай маловірогідним), то сама атмосфера утаємниченості породжуватиме у громадян підозри в тому, що дії влади відповідають інтересам громадян.

Справді, раціональність та прозорість організації системи політичного управління означає не тільки формальну можливість для громадян ознайомитися з тим, в який саме спосіб визначено компетенцію тих чи інших органів державної влади, але й переконатися в «якості» визначення цієї компетенції. У демократичній, правовій державі кожен громадянин має гарантоване законом право знати про все, що там відбувається. Як слушно підкреслюється у численних дослідженнях, як це випливає із повсякденної практики, відкритої влади немає демократії, без демократії немає довіри до влади. У безпосереднім наданні інформації про діяльність органів влади по способі здійснення доступу можна виділити наступні форми доступу: 1) напрямок громадянином запиту в органи влади про надання інформації, 2) відвідування відкритих робочих засідань органів влади, 3) допуск до відкритих архівів офіційної інформації органів влади.

Однак, не тільки відкритість інформації формує легітимність влади. До інших чинників належить легальний, правовий спосіб отримання влади, тобто громадськість сама віддає частину власної влади представницьким органам. І тому населення повинно бути впевнено, що сформували вони владу демократично і у відповідності до закону. Врахувати слід і останній чинник – можливість контролю за діями влади та існування реальної відповідальності за дії всупереч праву справедливості. Тільки тоді державну владу можна назвати легітимною.