Право. Кримінальне право і
кримінологія
Колесникова О.В.
Національний
університет державної податкової служби України, Україна
Основні напрями міжнародного
співробітництва у сфері кримінального процесу
Постановка
проблеми: загальносвітовий процес формування і вдосконалення правового
регулювання міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу, історія
участі в ньому України також утворює рух від менш складних до більш складних
правових та процесуальним формам. У цьому процесі очевидні як позитивні, так і
негативні явища. Проте в цілому домінує прогресивна тенденція, суть якої
полягає у вдосконаленні вітчизняного кримінально-процесуального законодавства
про міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу (судочинства).
Останнім часом світовим співтовариством розроблені і прийняті нові документи,
приєднання до яких вимагає глибокого осмислення їх основних положень,
компетентною теоретичної оцінки, розробки механізмів реалізації в національному
кримінально-процесуальному законодавстві.
Аналіз
розробленості теми: основні напрями міжнародного співробітництва у сфері
кримінального процесу досліджувалися в роботах таких авторів, як А. Б.
Соловйов, Ф. С. Бражник, В. В. Сергєєв, А. А. Тарасов та інші. Необхідність
теоретичної розробки основ правового регулювання у вітчизняному законодавстві,
а саме нових напрямків міжнародного співробітництва у сфері кримінального
процесу зумовила вибір теми даної роботи і визначає її актуальність.
Метою даної
роботи є дослідження та аналіз міжнародного співробітництва у сфері
кримінального процесу в Україні.
Міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу в світі та Україні, не
завжди забезпечувалося історичної наступністю, оскільки наступні
міжнародно-правові та кримінально-процесуальні інститути та норми не завжди
були результатом закономірного розвитку попередніх. Разом з тим на більшості
етапів розвитку української держави правове регулювання міжнародного
співробітництва у кримінально-процесуальній сфері, відповідаючи
загальносвітових тенденцій, відрізнялося нерідко випереджаючим розвитком
окремих правових інститутів такого співробітництва, їх детального правовою
регламентацією.
Для розуміння цієї теми необхідно визначиться з такими поняттями, як:
міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу (судочинства),
міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю, організована злочинність.
Міжнародне співробітництво у
сфері кримінального процесу (судочинства) – це така, що здійснюється органом
дізнання, слідчим, прокурором та судом відповідно до вимог законодавства, що
регулює кримінальне судочинство, узгоджена з компетентними органами і
посадовими особами іноземних держав, а також міжнародними організаціями
діяльність з отримання та надання допомоги у досудовому провадженні та судовому
розгляді, а також у прийнятті інших заходів, необхідних для правильного
вирішення кримінальних справ [1].
Міжнародне
співробітництво у боротьбі зі злочинністю є регульованою нормами міжнародного і
внутрішньодержавного права діяльність щодо захисту інтересів особи,
суспільства, держави та світового співтовариства від міжнародних,
транснаціональних і мають транснаціональний характер злочинів, які зазіхають на
внутрішньодержавні правопорядок [3]. Вона здійснюється шляхом прийняття
узгоджених між країнами заходів щодо: 1) встановлення караності в кримінальному
порядку певних суспільно-небезпечних діянь (криміналізації) і уніфікації на цій
основі кримінального законодавства; 2) припинення готуються або скоєних
злочинів, в тому числі і шляхом проведення в необхідних випадках
оперативно-розшукових дій; 3) надання допомоги в розслідуванні кримінальних
справ та здійсненні кримінального переслідування; 4) організації діяльності
міжнародних судових органів, пов'язаної з розслідуванням міжнародних злочинів,
здійсненням кримінального переслідування і покарання осіб, винних у їх скоєнні;
забезпечення виконання кримінальних покарань; 5) пост пенітенціарному впливу;
6) надання професійно-технічної допомоги та попередження злочинів [4].
Організована
злочинність - особлива протиправну діяльність злочинних організацій, спільнот і
груп, заздалегідь планують стратегію і тактику неодноразового вчинення
злочинів, що мають всередині себе чіткий розподіл ролей, свого роду
спеціалізацію, ієрархічну структуру.
Пріоритетними напрямками розвитку правового регулювання міжнародного
співробітництва у сфері кримінального процесу (кримінального судочинства) є,
по-перше, вдосконалення його процесуальної процедури за рахунок розширення в
кримінально-процесуальному законодавстві кола норм і правових інститутів,
детально регламентують цілі та предмет такої співпраці, поняття та зміст його
окремих напрямків і видів, права та обов'язки що беруть участь у ньому осіб,
його особливості по окремих категоріях кримінальних справ, а по-друге,
формування у вітчизняному кримінальному процесі правових засад реалізації його
нових напрямів, формування яких на міжнародно-правовому рівні вже ведеться, в
тому числі і за участю України. Дані пріоритети в повній мірі відповідають
загальносвітовим тенденціям розвитку правового регулювання
кримінально-процесуальних аспектів міжнародного співробітництва і відповідає
інтересам країни [5].
Таким чином,
виходячи з викладеного, можна зробити наступні висновки:
Належне
регулювання в національному кримінально-процесуальному законодавстві правил
міжнародного співробітництва є необхідною гарантією самого правосуддя,
гарантією не менш важливою, ніж правове регулювання традиційних інститутів і
підгалузей кримінального судочинства.
Необхідно
виділити в системі кримінально-процесуального права самостійну підгалузь -
право міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу (кримінального
судочинства), яка повинна стати предметом самостійної наукової дисципліни -
теорії міжнародного співробітництва у кримінальному процесі, що знайде відображення
в українському кримінально-процесуальному законодавстві, в міжнародно-правових
документах, і виявиться корисними для практичних працівників органів дізнання,
попереднього слідства, прокуратури і суду, буде сприяти розвитку і зміцненню
міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу.
Список використаних
джерел:
1. Правовое
регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере
уголовного процесса. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 528 с.
2. О
некоторых направлениях совершенствования правового регулирования международного
сотрудничества на досудебных стадиях уголовного процесса // Вопросы
правоведения. Межвузовский сборник научных трудов. – Ереван, 2001. - № 1.
3. Десятый
Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и
обращению с правонарушителями: Сборник документов. - М.: Юрлитинформ, 2001. –
496 с.
4. Становление
и развитие правового регулирования международного сотрудничества в сфере
уголовного процесса // История государства и права. – 2002. - № 3.