Психологія та соціологія 8.

Павлюкова Н.Ф.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,

факультет біології, екології та медицини

Характер взаємозв’язку рівня самооцінки й успішності навчальної діяльності старшокласників з біології

Самооцінка інтерпретується як особистісне утворення, що бере безпосередню участь в регуляції поведінки і діяльності людини, як автономна характеристика особистості, її центральний компонент, що формується при активній участі самої особистості і відображає своєрідність її внутрішнього світу.

Над дослідженням самооцінки, її складових, а також впливу на життєдіяльність індивіда працювали наступні автори: Б.Г. Ананьєв, Н.Е. Анкудинова, Р.Беркс, Л.И. Божович, С.Л. Рубінштейн. Але аспект впливу самооцінки на успішність засвоєння навчальної діяльності висвітлений недостатньо, внаслідок чого ми вирішили в своєму дослідженні звернутися до даної проблеми, так як вона здається нам найбільш цікавою і, розкривши суть даного питання, ми зможемо використати результат у практичній діяльності психолога. Крім цього, особливістю нашого дослідження є те, що ми провели його на вибірці старшокласників, взявши за критерій успішності навчальної діяльності (в нашому випадку навчальної діяльності з біології) оцінки за 10-й та 11 класи, так як саме вони є найбільш показовими.

В даному дослідженні взяли участь старшокласники середньої школи № 13 м. Кривий Ріг. В емпіричному дослідженні ми розглядали успішність їх навчальної діяльності шляхом співставлення їх оцінок та власної оцінки успішності своєї учбової діяльності з біології з рівнем самооцінки досліджуваних.

В дослідженні взяли участь 31 учень. Успішними у навчальній діяльності ми визнали 12 з них і стільки ж визнано неуспішними. Інші учасники емпіричного дослідження були нами відсіяні, тому що ми не змогли їх віднести ані до жодної з названих груп з наведених нижче причин.

Успішними учнями ми визнали таких, у котрих в журналі за останній рік навчання було не більше двох оцінок «добре». Неуспішними – тих, у кого наявна хоча б одна оцінка «задовільно». Інші учні нами не розглядалися від неможливості впливу на хід дослідження. Для більшої наочності замінимо оцінки за 12 бальною шкалою: «відмінно» на «5», «добре» на «4», «задовільно» на «3». Нами була використана методика дослідження самооцінки за Дембо-Рубінштейн.

1 параметр – рівень самооцінки (у нашому дослідженні ми керувалися в основному лише цим параметром). Адекватна самооцінка розташована в межах від 45 до 75 балів. Нижче – занижена і навпаки.

2 параметр – рівень домагань. Реальний рівень розташовується в межах від 75 до 89 балів. Нижче – небажання розвитку, відсутність домагань. Вище – незріла особа, що не уміє ставити реальні цілі.

3 параметр – цільові відхилення. Як найкращий варіант – в межах від 8 до 22 балів. Вище за 23 бали – нерозвинений механізм ціле покладання, невміння ставити реально досяжні цілі.

Середній показник самооцінки по групі успішних в навчальній діяльності учнів дорівнює 75 балів, що відповідає крайній межі адекватного рівня; середній показник цільового відхилення – 13 балів (групі в цілому) притаманний розвинутий механізм цілепокладання, вміння ставити реально досяжні цілі.

Середній показник самооцінки в групі неуспішних учнів – 63 бали (адекватний рівень); рівень намагань – 90 балів (завищений, що відповідає інфантильній особистості, що не вміє ставити реальні цілі); цільове відхилення – 27 балів (завищений рівень, що вказує на нерозвинений механізм цілепокладання, невміння ставити реально досяжні цілі).

В процесі роботи над теоретичним дослідженням впливу самооцінки на рівень успішності навчальної діяльності всі автори єдині в думці негативного впливу заниженої і дуже завищеної самооцінки на успішність діяльності людини, у тому числі і навчальної, при адекватній або високій самооцінці навчальна діяльність буде успішна.

Результати групи успішних в навчальній діяльності учнів мають певну стабільність: ми не бачили ані занижених, ані гранично завищених оцінок. Рівень самооцінки в даній групі учнів практично однаковий і є середнім, в той же час граничить із завищеною самооцінкою в методиці, використаною в нашому дослідженні. У неуспішних в навчальній діяльності учнів ми, навпаки, виявили, що розкид їх значень хаотичніше, ніж у учнів, чия діяльність успішна. Тут ми можемо зустріти як нереалістично занижені, так і нереалістично завищені показники по рівню самооцінки, чого ми жодної мірою не спостерігали в попередній групі випробовуваних.

Групі учнів, успішних в навчальній діяльності, в цілому властивий адекватний бал по параметру цільового відхилення, причому адекватний результат спостерігається за всіма шкалами методики Дембо-Рубінштейн. Це свідчить про розвинений механізм цілепокладання, властивий даній групі учасників емпіричного дослідження. У групі неуспішних в своїй навчальній діяльності учнів, навпаки, у кожного з випробуваних рівень цільового відхилення є сильно завищеним хоча б по одній з шкал вказаної методики, що є нехарактерним для протилежної групи учасників нашого дослідження і свідчить про недостатньо розвинений механізм цілепокладання, властивий учням, чия навчальна діяльність не є успішною.

Групі успішних в навчальній діяльності учнів властивий адекватний показник по рівню домагань, на відміну від групи учнів, чия навчальна діяльність не є такою (у неуспішних в навчальній діяльності учнів рівень домагань сильно завищений, що говорить про інфантильність, невміння ставити реально здійсненні цілі).

Таким чином, наша гіпотеза про те, що у успішних в навчальній діяльності людей самооцінка або адекватна, або висока, підтвердилась.