Кукла О. В., Крисенко О.В., Скляр Т.В., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ АНТИБІОТИКОЧУТЛИВОСТІ БАКТЕРІАЛЬНИХ ІЗОЛЯТІВ, ВИДІЛЕНИХ ПРИ РАНЕВИХ ІНФЕКЦІЯХ

Лікування ран є однією з найважливіших проблем медицини. В умовах глобальної негативної зміни природного середовища відбувається зміна біологічних властивостей мікрофлори ран та імунного захисту людини, що здійснює вплив на хід раневого процесу [1].

На сьогоднішній час пацієнти з гнійно-запальними процесами складають приблизно 40 % хворих хірургічного профілю. Післяопераційні гнійні ускладнення розвиваються в середньому у 30 % хворих. Серед післяопераційних гнійно-запальних ускладнень найбільш частими є раневі [2].

Із більш ніж 400 видів бактерій, які знаходяться в організмі людини, лише 15 вважають потенційно небезпечними у сенсі виникнення раневої інфекції. Ентеробактерії, стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка, ентерококи, деякі анаероби – це перелік основних збудників раневих інфекцій. Важливо відмітити, що перелічені мікроорганізми є одними з найбільш частих збудників внутрішньолікарняних інфекцій.

Метою роботи було визначення спектру збудників раневих інфекцій та визначення рівнів їх стійкості до антибіотиків.

Матеріали та методи досліджень. Мікробіологічне дослідження матеріалу, було проведено на базі бактеріологічної лабораторії Обласної лікарні міста Кіровограду. Досліджено 232 зразка патологічного матеріалу, які було отримано з хірургічних та опікового відділень.

Ідентифікацію виділених ізолятів бактерій проводили згідно з «Приказом МОЗ СССР № 535 от 22. 04. 1985 г.» [3]. Культури ідентифікували за морфологічними, тинкторіальними та фізіолого-біохімічними ознаками.

Антибіотикорезистентність виділених ізолятів визначали диск-дифузійним методом. Використовували диски з гентаміцином, цефтазідімом, цефепімом, ципрофлоксацином, амікацином, іміпенемом, левофлоксацином, ріфампіцином, азітроміцином, ванкоміцином, роксітроміцином, азтреонамом, офлоксацином, цефтріаксоном, азациліном, кліндаміцином, гатіфлоксацином, відповідно до рекомендацій настанови МОЗ України [4].

Результати дослідження та їх обговорення. При проведені бактеріологічного дослідження у 178 пробах із 232 відібраних із раневих поверхонь, були виявлені наступні види мікроорганізмів: S. aureus (70/39,3%), Proteus mirabilis (5/2,8%), P. vulgaris (9/5,1%), Enterobacter cloaceae(15/8,4%), E. aerogenes (9/5%), Pseudomonas aeruginosa(34/19,1%), Enterococcus faecalis (14/7,9%), Klebsiella pneumonia (14/7,9%), Candida spp(6/3,4%), Citrobacter freundii (2/1,1%).

Нами було проведено аналіз чутливості до антибіотиків виділених штамів. Встановлено, що ізоляти S. aureus були найменш чутливі до таких антибіотиків: ріфампіцину - 40%, цефепіму - 38% та рокситроміцину - 20% чутливих штамів (рис. 1). Натомість найбільший відсоток чутливих штамів зафіксовано для ципрофлоксацину - 92%, азітроміцину - 90%, ванкоміцину - 80%.

Рис. 1. Чутливість до антибіотиків ізолятів S. aureus.

Серед виділених штамів P. aeruginosa, найвищий відсоток чутливих штамів був до іміпенему - 95%, амікацину – 92%, ципрофлоксацину - 90%, левофлоксацину - 90% та цефтазидіму - 75%, а найменший відсоток був зафіксований для гентаміцину - 45% та цефепіму - 20% (рис. 2).

Рис. 2. Чутливість до антибіотиків ізолятів P. aeruginosa

Серед ізолятів віднесених до роду Enterobacter найбільший процент чутливих штамів відмічався по відношенню до цефалоспоринів: цефтріаксону та цефтазидіму (відповідно 84% та 92% ), а найнижчий – до офлоксацину (52%) (рис. 3), що вірогідно може бути пояснено тим, що фторхінолони найбільш часто використовують для лікування інфекцій, викликаних представниками родини ентеробактерій.

Серед ізолятів K. pneumonia найменша кількість чутливих штамів визначена до амікацину - 30% та цефтріаксону - 35%, а найбільша - для цефтазидіму - 90% та азтреонаму - 60% (рис. 3). Ізоляти C. freundii виявились достатньо чутливими до усіх досліджених антибіотиків (рис. 3).

Серед виділених штамів протеїв найменша чутливість спостерігалася до цефтріаксону - 46% і цефтазідіму - 48% чутливих штамів. Найбільшим процент чутливих штамів був до азтреонаму - 85%, гатіфлоксацину - 80%.

Рис. 3. Чутливість до антибіотиків ізолятів родини Enterobacteriaceae

При порівнянні даних по антибіотикорезистентності для збудників з родини ентеробактерій маємо зауважити, що майже всі досліджені ізоляти чутливі до препаратів, рекомендованих до тестування. Множиннорезистентних ізолятів не виявлено взагалі.

Слід також зазначити, що фторхінолони є найкращими для застосування з лікувальною метою препаратами, що цілком погоджується із протоколами лікування пацієнтів на інфекції, викликані представниками родини ентеробактерій.

Проблемними у сенсі резистентності до антибіотиків є мікроорганізми роду Enterococcus. В ході дослідження матеріалу в ряді випадків (14 / 7,9%) збудники раневих інфекцій були ідентифіковані як E. faecalis. Дослідження резистентності ентерококів до антибіотиків виявило високі відсотки чутливих штамів по відношенню до всіх протестованих препаратів (рис. 4).

Найбільшим процент чутливих ізолятів E. faecalis був до препаратів з групи фторхінолонів – офлоксацину (90%) та ципрофлоксацину (88%), порівняно менша чутливість до азациліну (65%) та рифампіцину (65%).

Рис. 4 Чутливість до антибіотиків ізолятів E. faecalis

Таким чином, підсумовуючи наведені результати, можна відзначити, що штами S. аureus найбільш чутливі до фторхінолонів та аміноглікозидів; штами P. aeruginosa - до карбепенемів та фторхінолонів; представники родини Enterobacteriaceae - до цефалоспоринів та фторхінолонів, а мікроорганізми роду Enterococcus найбільш чутливі до фторхінолонів.

Література:

1. Фенчин К.М. Заживление ран. - Киев: Либідь, 1989. – С. 168.

2. Nettleman M. D., McIntosh S. L., McIntosh T.J. et al . Infection control In the Russian Federation: review of a tertiary care hospital // J. Infect. Control. – 1994. – Vol.15. – № 3. – Р. 200-202.

3. Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений: приказ № 535. – [чинний від 22.04.1985р.]. – М.: МОЗ СССР, 1985. – 65с.

4. Наказ МОЗ України № 167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок щодо визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». – К: МОЗ України, 2007. – 63 с.