д.е.н., професор, Череп А.В.

Запорізький національний університет, Україна

Проблеми ціноутворення на підприємствах

Важливою складовою господарської діяльності підприємства є ціноутворення товару, що враховує окремі елементи (складові) ціни виробництва товару (послуги) та особливості формування ціни реалізації продукції.

Основу структури ціни продукції становлять її собівартість і прибуток. Собівартість характеризує витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначенням економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановленням цін на продукцію. За умови самофінансування зниження собівартості є основним джерелом збільшення прибутку підприємства.

Кожне підприємство намагається повністю компенсувати витрати, що пов'язані з виробництвом продукції, і отримати якнайбільший прибуток. Прибуток підприємства є джерелом фінансування поточних витрат і подальшого його розвитку.

Крім обов'язкових елементів, у практиці вітчизняного ціноутворення до складу цін національних товарів входять такі непрямі податки як: акцизний збір і податок на додану вартість (ПДВ).

Загалом перелічені елементи – собівартість, прибуток, акцизний збір та ПДВ – становлять відпускну ціну товару, тобто ціну, за якою він передається наступній ланці товарообігу для подальшої реалізації.

Важливими елементами ціни товару є оптово-збутові та торговельні надбавки. Встановлюють їх оптово-посередницькі та роздрібні торговельні підприємства, які зберігають товари, готують їх до продажу з метою відшкодування власних витрат, а також отримання прибутку, необхідного для розширення діяльності.

Окрім витрат, що несуть оптово-збутові та торговельні підприємства, до ціни товару входить і прибуток цих підприємств, який має таку саму економічну природу, що й прибуток виробничого підприємства. Проте кожне з цих підприємств сплачує й ПДВ на створену ними вартість.

Кожний суб'єкт господарювання може вплинути на швидкість реалізації вироблених товарів шляхом встановлення відповідної величини ціни на них. Для реалізації цього йому необхідно вирішити завдання формування оптимальної цінової політики.

Суть цінової політики полягає у встановленні на продукцію підприємств таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від стану на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання.

Необхідно пам'ятати, що найбільш серйозні проблеми у сфері цінової політики виникають, якщо ціна не відшкодовує вартість сировини і витрат на оплату праці. Багато підприємств банкрутували саме тому, що їхня ціна була надто низькою, а не надто високою.

Цінова політика підприємства визначається в першу чергу її власним потенціалом, наявністю достатнього капіталу, кваліфікованих кадрів, організацією діяльності, а не лише станом попиту і пропозиції на ринку.

Підприємства підходять до проблем ціноутворення по-різному, проте, загальний алгоритм цінової політики завжди включає три базові елементи: визначення цілей ціноутворення, розробка стратегії ціноутворення та вибір методу ціноутворення.